ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2013 р. Справа № 5015/5147/12-922/712/13-г
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Деркач Ю.О.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Гримайло Н.Р. (дов.№6289 від 27.12.2012 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (вх. №1718 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року у справі № 5015/5174/12-922/712/13-г
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ВМВ Компані", м.Червоноград
до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Львівського регіонального корпоративного центру Західного регіонального департаменту АТ "УкрСиббанк", м. Львів
про визнання недійсним правочину
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "ВМВ Компані" звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Львівського регіонального корпоративного центру Західного корпоративного центру Західного регіонального департаменту АТ "УкрСиббанк" про визнання одностороннього правочину ПАТ «УкрСиббанк» від 17.10.2011 року щодо зміни процентної ставки по кредитному договору №11254671000 від 26.11.2007 року шляхом застосування процентної ставки в подвійному розмірі недійсним.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року у справі № 5015/5147/12-922/712/13-г (суддя Аюпова Р.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року у справі №5015/5147/12-922/712/13-г повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ ВКФ "ВМВ Компані" в позові повністю у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю його позовних вимог. Зокрема, апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду, зробленими в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що дії банку щодо застосування подвійного розміру відсоткової ставки до простроченої суми кредиту є «одностороннім нікчемним правочином», який в силу ст. ст. 215, 216, 1056-1 ЦК України не потребує визнання його недійсним у судовому порядку. Вказані висновки суду банк вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки розмір процентів, в тому числі і тих які застосовуються за користуванням кредиту понад встановлений строк, був узгоджений сторонами у кредитному договорі та змінювався виключно на підставі двосторонніх правочинів до кредитного договору підписаних обома сторонами.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 11.07.2013 року.
08.07.2013 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" відмовити повністю (вх.№5636).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року було продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи на 06.08.2013 року.
У зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. та судді Кравець Т.В. розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.
У судовому засіданні 06.08.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року у справі № 5015/5147/12-922/712/13-г та прийняти нове, яким відмовити ТОВ ВКФ "ВМВ Компані" в позові повністю у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю його позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що положеннями ч. 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції закону, який набрав чинності з 10.01.2009 р., встановлено заборону збільшення банками в односторонньому порядку розміру процентної ставки за кредитним договором, те, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, та оскільки сторонами не вносились зміни до кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки за користування кредитом (до 34% річних), суд дійшов висновку про нікчемність спірного одностороннього правочину щодо зміни процентної ставки по кредитному договору № 11254671000 від 26.11.2007 року. Враховуючи викладене та те, що нормами ст.ст. 215, 1056-1 ЦК України встановлена нікчемність спірного правочину, визнання якого недійсним судом не вимагається, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову з посиланням на ст.ст. 203, 204, 207, 215, 525, 626, 627, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 179, 180, 193 Господарського кодексу України.
Однак, суд другої інстанції не може погодитися із наданою судом першої інстанції кваліфікацією правовідносин, що склалися між сторонами відносно застосування подвійного розміру процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін, як таких, що вчинені банком в односторонньому порядку без згоди позичальника, та нікчемність такого правочину, враховуючи наступне.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою "ВМВ Компані" було укладено кредитний договір №11254671000 (надалі - кредитний договір), згідно умов якого банк зобов'язується надати у термін з 26.11.2007 року по 23.11.2010 року позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 7310000,00 грн. у порядку та умовах, визначених договором, згідно із встановленим додатком №1 до договору графіком погашення кредиту.
Між сторонами також було укладено додаткові угоди до кредитного договору, якими, зокрема, внесено зміни щодо розміру ліміту кредитування, процентних ставок за користування кредитом, а також строків повернення кредиту.
Так, додатковою угодою №3 від 20.10.2010 року до кредитного договору №11254671000 від 26.11.2007 року сторони виклали його текст в новій редакції, відповідно до якої банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цьому договорі, у формі кредитної лінії з лімітом, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 5500000,00 грн.(п.1.1). За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування подвійної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості (п.1.3.2.).
Додатковою угодою №5 від 25.02.2011 року до кредитного договору сторони домовились викласти п.1.1. договору у наступній редакції: банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цьому договорі, у формі кредитної лінії з лімітом, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 5280000,00 грн. Викладено п. 1.3.1 договору в новій редакції, згідно якої за використання кредитних коштів за договором встановлюється процентна ставка в розмірі: 12% за кредитами в Євро, 17% - за кредитами в українській гривні.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що у зв'язку з заборгованістю ТОВ "ВКФ "ВМВ Компані" перед ПАТ «УкрСиббанк» по кредитному договору банк звернувся до позивача з вимогою від 20.04.2012 року, в якій зазначив про наявність заборгованості станом на 19.04.2012 р. в розмірі 6104887,86 грн., з яких заборгованість по процентам за користування кредитом становить 450905,43 грн. Але, при зверненні до господарського суду Львівської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідач вказав суму заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 900728,63грн., що дорівнює процентній ставці у подвійному розмірі. Вказані дії банку , на думку позивача суперечать положенням п.9.2 кредитного договору, оскільки банк не повідомляв ТОВ "ВКФ "ВМВ Компані" про зміну процентної ставки, а отже здійснив односторонній правочин щодо збільшення процентної ставки. Згідно довідки-розрахунку заборгованості банк почав застосовувати подвійну процентну ставку з 17.10.2011 року, а отже позивач вважає, що моментом і датою вчинення одностороннього правочину слід вважати саме 17.10.2011 року.
Відповідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 Цивільного кодексу України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка та її розмір.
З матеріалів справи вбачається, що сторони в договорі передбачили обставини, за якими застосовується інша (подвійна) фіксована процентна ставка, а саме за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін.
Згідно наданих сторонами довідок-розрахунків заборгованості з 17.10.2011 року відповідач застосував подвійну проценту ставку (34% замість 17%) у зв'язку з виникненням заборгованості за кредитом на підставі п. 1.3.2. кредитного договору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дії відповідача про застосування подвійної процентної ставки з 17.10.2011 року не є одностороннім правочином, відповідають умовам укладених між сторонами угод та вимогам чинного законодавства.
Окрім того, в рішенні господарського суду Львівської області від 26.09.2012 року у справі №5015/3089/12 (яке постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року залишене без змін) за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вілма Плюс", третя особа - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ВМВ Компані", про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не погодився із запереченнями відповідача в частині недотримання порядку зміни процентної ставки за користування кредитними коштами у зв'язку з таким. Згідно з умовами Кредитного договору (пункт 1.3.1) сторони погодили сплату процентної ставки у розмірі 12,5% річних. Додатковою угодою №5 від 25 лютого 2011 року сторони за взаємною згодою змінили процентну ставку та визначили її у розмірі 17% річних. Як вказує відповідач у відзиві, у пункті 1.3.2 Кредитного договору сторонами погоджено подвійний розмір процентів за прострочення сплати кредиту. У пункті 9.2 Кредитного договору сторони погодили порядок зміни процентної ставки в сторону збільшення. Оскільки позивач змінив процентну ставку на підставі взаємної згоди з третьою особою (позичальником за Кредитним договором) у додатковій угоді №5 від 25 лютого 2011 року до Кредитного договору, іншої зміни процентів не відбулось, то посилання відповідача на пункт 9.2 Кредитного договору є необґрунтованим. За таких обставин суд вважав, що нарахування процентів за користування кредитом у сумі 900728,63 грн. є обґрунтованим.
Тому, Харківський апеляційний господарський суд вважає неправомірними зроблені в мотивувальній частині рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року у справі № 5015/5174/12-922/712/13-г висновки що відповідач (банк), посилаючись на п. 1.3.1. та 9.2. кредитного договору, без згоди позичальника, самостійно (в односторонньому порядку) змінив процентну ставку за кредитом з 17% до 34% річних, а також про нікчемність спірного одностороннього правочину щодо зміни процентної ставки по кредитному договору № 11254671000 від 26.11.2007 року.
Однак, враховуючи те, що в резолютивній частині рішення суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року у справі № 5015/5174/12-922/712/13-г залишити без змін.
Повний текст постанови підписаний 08.08.2013 року.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.С. Хачатрян