10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 серпня 2013 року Справа № 812/6634/13-а
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Мирончук Н.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до Державного підприємства «Підприємство Комісарівської виправдної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№20)» про стягнення заборгованості в сумі 422498,43 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
30 липня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до Державного підприємства «Підприємство Комісарівської виправдної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№20)» про стягнення заборгованості в сумі 422498,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в УПФУ в Перевальському районі як платник страхових внесків 30.08.2012 року зареєстровано ДП «Підприємство Комісарівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№22).
Відповідно до п.7 розділу ХVІІІ « Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» УПФУ в Перевальському районі прийнято рішенні розстрочити відповідача заборгованість зі сплати: збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року - 317832,77 грн.; пільгових пенсій - 32079,16 грн., у т.ч.: п. «а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» - 5142,06грн., п.п. «б»-«з» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» - 26937,10грн.; штрафів - 62522,03грн.; пені - 100649,48 грн.
Управлінням надано страхувальнику розстрочку сплати заборгованості усього на суму 513083,44 грн. з 11 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року.
Відповідачем не сплачувалась чергова частка розстрочення заборгованості протягом трьох звітних періодів. Заборгованість сплачена частково в сумі 58505,85 грн.
Листом №8168/03-21 від 22.07.2013 року УПФУ Перевальському районі повідомило відповідача, що рішення про розстрочення заборгованості скасовано, в зв'язку з несплатою частки розстроченої заборгованості протягом 3-х місяців, а сума заборгованості 454577,59 грн. підлягає стягненню у встановленому законом порядку (в т.ч. недоїмка по страхових внесках 01.01.2004 оку - 259326,92 грн.; штрафні санкції та пеня - 163171,51 грн., пільгові пенсії по списку №1 - 5142,06 грн., по списку №2 - 26937,10 грн.)
Враховуючи викладене, станом на 25.07.2013 року за період з 01.01.2013 року по 24.07.2013 року відповідач має заборгованість перед УПФУ в Перевальському районі по відшкодуванню недоїмки по страхових внесках, яка складає 422498,43 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню недоїмки по страхових внесках за період з 01.01.2013 року по 24.07.2013 року у сумі 422498,43 грн.
Ухвалою суду від 01 серпня 2013 року справу було призначено до розгляду у скороченому провадженні.
Відповідачу запропоновано у 10 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження надати на адресу Луганського окружного адміністративного суду заперечення проти позову та необхідні документи або письмову заяву про визнання позову.
Відповідачем копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримано 06.08.2013, про що свідчить його особистий підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, заперечень проти позову або письмової заяви про визнання позову у встановлений строк відповідачем до суду не було надано.
Тому, суд вважає можливим розглянути справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідач зареєстрований Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області 22.03.2000 року як юридична особа (а.с.5) та є платником єдиного внеску (а.с.4).
За відповідачем за період з 01.01.2013 року по 24.07.2013 року числиться недоїмка по страхових внесках в сумі 422498,43 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову, з яких: страхові внески (33,2%) - 153062,54 грн.; утримання з найманих працівників - 6644,56 грн.; внески за період до 01.01.2004 року - 262791,33 грн.
Щодо заборгованості по внесках, які виникли до 01.01.2004 року, суд зазначає наступне.
Рішенням УПФУ у Перевальському районі Луганської області від 11.01.2011 року №16 надано страхувальнику розстрочку сплати заборгованості усього на суму 513083,44 грн. з 11 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року (а.с.15).
Листом від 22.07.2013 року позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з несплатою розстрочення заборгованості протягом трьох місяців, сума 454577,59 грн. підлягає стягненню у встановленому законом порядку (у т.ч. недоїмка по страхових внесках 01.01.2004 оку - 259326,92 грн.; штрафні санкції та пеня - 163171,51 грн., пільгові пенсії по списку №1 - 5142,06 грн., по списку №2 - 26937,10 грн.) (а.с.13).
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 (далі -Закон № 1058) в редакції, що діяла на момент виникнення вказаної частини спірних правовідносин, відповідач був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 3 ст.15 Закону № 1058, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
За змістом ч. 1, ч.2 ст. 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 15 ст.106 Закону № 1058, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Згідно ч. 12 ст. 20 Закону №1058, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача, яка склалася з недоїмки зі збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, шо виникла до 01.01.2004 року в сумі 262791,33 грн.
Щодо боргу позивача, який складається зі страхових внесків у сумі - 153062,54 грн. та утримання з найманих працівників - 6644,56 грн., що виник за період з 01.01.2013 до 24.07.2013 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як зазначається у п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Пунктом 1.1 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02 № 8-2 (далі - Положення), Управління Фонду у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), що разом з цими Управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно п.п. 5 п. 2.2 Положення Управління відповідно до покладених до нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
З наведеного вбачається, що управління, при прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
З дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464) суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону (частина 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (частина 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (частина 2 статті 6 Закону).
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (пункт 3 частина 1 статті 7 Закону). Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина 11 статті 8 Закону).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону).
Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується.
Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік (п. 4.6 Інструкції).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
На час розгляду справи зазначена сума заборгованості відповідачем сплачена на була, на час розгляду справи борг відповідача перед ПФУ становить 422498,43 грн., що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника (а.с.8-12), у зв'язку з чим позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до Державного підприємства «Підприємство Комісарівської виправдної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№20)» про стягнення заборгованості в сумі 422498,43 грн. підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до Державного підприємства «Підприємство Комісарівської виправдної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№22)» про стягнення заборгованості в сумі 422498,43 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Комісарівської виправдної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№22)» (94325, Луганська область, Перевальський район, смт.Комісарівка, код 08680359) на користь Управління пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області заборгованість по відшкодуванню недоїмки по страхових внескам за період з 01.01.2013 року по 24.07.2013 року в сумі 422498,43 грн. (чотириста двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто вісім гривень 43 коп.) перерахувавши 153062,54 грн. (33,2%) на р/р 25605312750, 6644,56 грн. (2%) на р/р 25604313750, 262791,33 грн. (до 01.01.2004 року) на р/р25605301750 в ЛОУ Ощадбанку м.Луганська.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Н.В. Мирончук