ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2013 р. Справа № 914/2022/13
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Білані О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування», м.Львів
до відповідача: Львівської обласної клінічної лікарні, м.Львів
про стягнення 24031,08 грн.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Коциба М.Л. - провідний ю/к
Представнику відповідача роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Суть спору:
На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування», м.Львів до відповідача: Львівської обласної клінічної лікарні, м.Львів про стягнення 24031,08 грн.
Ухвалою господарського суду від 28.05.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.06.2013р.
Попередній розгляд справи викладено в ухвалі суду від 18.06.2013р.
Позивачем явку представника в судове засідання не забезпечено, причин незабезпечення не повідомлено.
Відповідачем явку представника в засідання суду забезпечено, подано клопотання:
від 18.07.2013р. №2153/с (вх.№28905/13 від 22.07.2013р.) про долучення до матеріалів справи копій: регресної вимоги ПАТ «Просто-страхування»; конверту з датою відправлення 28.02.2013р.; відповіді ЛОКЛ №616/с від 05.03.2013р.; довідки Управління майном спільної власності Львівської обласної ради №475 від 14.05.2007р.; рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова №9 від 20.02.2006р., які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи;
від 29.07.2013р. про ознайомлення з матеріалами справи, яке судом задоволено і представника відповідача п.Коцибу М.Л. ознайомлено з матеріалами справи.
від 29.07.2013р. в якому виражено прохання про застосування позовної давності та відмови в позові на підставі п.4 ст.267 ЦК України.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Судом встановлено:
14 грудня 2009 року АТ „ПРОСТО-страхування", і Бендерський Олександр Михайлович уклали договір АТК № 197764 страхування майнових інтересів власника автомобіля «Тоуоtа АURIS», реєстраційний номер ВС 2229 ВН.
Відповідно до Постанови Личаківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області від 03 березня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи 23 лютого 2010 року на вулиці Некрасова буд. 4 у місті Львові внаслідок падіння частини бетонного карнизу було пошкоджено застрахований автомобіль «Тоуоtа АURIS», реєстраційний номер ВС 2229 ВН.
В результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до висновку № 78 експертного автотоварознавчого дослідження від 12 березня 2010 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тоуоtа АURIS», реєстраційний номер ВС 2229 ВН, становить 24 031,08 грн.
26 квітня 2010 року та 14 травня 2010 року співробітниками Акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування" було складено розрахунки страхового відшкодування № 1744 та 1744/Д, що належить до виплати страхувальнику.
Згідно з даними розрахунками страхове відшкодування складає 24 031,08 гривень. Збиток розраховано згідно з Правилами, договором АТК № 197764 страхування транспортних засобів від 14 грудня 2009 року.
Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 26 квітня 2010 року та 14 травня 2010 року було складено страхові акти.
Відповідно до платіжних доручень № 5217 від 09 травня 2010 року; № 6049 від 18 травня 2010 року та розпорядження № 002663 від 28 квітня 2010 року Акціонерне товариство „ПРОСТО-страхування" виплатило страхове відшкодування в розмірі 20868,28 грн.
Таким чином, позивач вважає, що фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком складають 24031,08 грн., що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження №78 від 12.03.2010р.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
згідно постанови пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.
Згідно положення ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно п.4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за приписом частини шостої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання. Тому, зокрема, право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п.6 ст.261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Згідно ст.253 Цивільного кодексу України - перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно п.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Як вбачається з платіжних доручень №5217 від 09.05.2010р та №6049 від 18.05.2010р позивач виконав свої зобов'язання та отримав можливість реалізувати своє право на регресну вимогу в наступні строки:
за платіжним дорученням №5217 від 09.05.2010р на суму 19585,64 грн., проведеного банком 11.05.2010р. з 11.05.2010р. по 11.05.2013р. Термін позовної давності сплив 12.05.2013р.;
за платіжним дорученням №6049 від 18.05.2010р. на суму 1282,94 грн., проведеного банком 21.05.2010р. з 21.05.2010р. по 21.05.2013р. Термін позовної давності сплив 22.05.2013р.
Ч.2 ст.255 ЦК України закріплює винятки із загального правила щодо випадків, коли здійснення цивільних прав і виконання обов'язку пов'язується із поданням заяви чи іншого повідомлення і боржник не встигає вчинити цю дію до закінчення відповідних операцій в установі в останній день строку. У такому разі особа може здати відповідну заяву чи повідомлення до установи зв'язку (пошти, телеграфу) до 24 години цього дня, отримати документ, який посвідчує цю дію, і в такому разі строк не вважається пропущеним. Як правило, такі документи подаються через Головпоштамт.
Згідно п.73 Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.
Згідно відбитку календарного штемпеля маркувальної машини відділення зв'язку на поштовому конверті про надіслання позовної заяви до господарського суду Львівської області датою її відправлення зазначено - 24.05.2013р., що свідчить про пропуск трьохрічного терміну позовної давності. Зокрема, за платіжним дорученням №5217 від 09.05.2010р. - тринадцять днів, за платіжним дорученням №6049 від 18.05.2010р. - три дні.
Згідно п.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до п.2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Оскільки, позивачем не заявлено клопотання про поновлення терміну позовної давності, не пояснено причин його порушення та не обґрунтовано поважності їх пропуску, то позивач втратив право на судовий захист у зв'язку з пропуском терміну позовної давності.
Згідно п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно п. 4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки, відповідачем заявлено клопотання про застосування спливу терміну позовної давності, то суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення оформлено і підписано 01.08.2013р.
Суддя Станько Л.Л.