Справа № 0907/6004/2012
Провадження № 22ц/779/1589/2013
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О.В.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Васильковського В.М., Шалаути Г.І.,
секретаря Мельник О.В.,
з участю ОСОБА_2 та його представника,
представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частин квартири та встановлення порядку користування квартирою за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
05.10.2005 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від імені якого діяла ОСОБА_3, звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частини квартири та встановлення порядку користування квартирою.
Позовні вимоги мотивували тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 1984 по 5.08.2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них є доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
05.03.1996 року їх сім'я придбала чотирикімнатну квартиру по АДРЕСА_1 житловою площею 48,9 кв.м, за кошти отримані від продажу двох квартир по АДРЕСА_2 які належали їм на праві спільної сумісної власності. В 2005 році шлюб між їх подружжям було розірвано у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 створив нову сім'ю.
Посилаючись на те, що відповідач чинить їм перешкоди у користуванні квартирою, просили на підставі ст. 358 ЦК визнати за ними право власності на 3/4 частини квартири та встановити порядок користування квартирою, а саме виділити позивачам кімнати житловою площею 9,1 кв.м 18,3 кв.м 12,9 кв.м, а відповідачу залишити кімнату площею 8,6 кв.м, яку він фактично займає.
Справа неодноразово слухалася у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях і останнім рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2013 року позов задоволено частково.
Постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на 378/1000 часток, за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 122/1000 часток та за ОСОБА_2 - 378/1000 часток квартири по АДРЕСА_1 та встановлено порядок користування даною квартирою, а саме в користування ОСОБА_3 виділено кімнату площею 18,3 кв.м, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - кімнату площею 9,1 кв.м, кімнати площею 8,6 кв.м та 12,9 кв.м виділено в користування ОСОБА_2, а приміщення кухні, коридору, ванної кімнати, туалету та кладової залишено в спільному користуванні.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 понесені судові витрати у розмірі 82,90 грн.
У апеляційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Суд, в порушення ст. 11 ЦПК, вийшов за межі заявленого ними позову, оскільки позов було подано про визнання за ними права власності на 3/4 частини квартири, а суд визначив за кожною із сторін частку в даній квартирі.
Також апелянти не погоджуються із визначеними судом частками спірної квартири кожній із сторін спору.
Судом не було враховано того, що співвласниками проданих квартир по АДРЕСА_2 були кожна із сторін спору, оскільки вони були приватизовані на всіх членів сім'ї, а тому частка кожного з них у квартирі по АДРЕСА_1 повинна бути однаковою.
Позивачі не погоджуються із висновком суду про те, що спірна квартира була придбана лише за кошти від продажу квартири по АДРЕСА_3 була продана після придбання квартири по АДРЕСА_1, оскільки поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується, що квартира по АДРЕСА_3 була відчужена ними в лютому 1996 року, а процедуру купівлі-продажу документально оформили лише в грудні 1996 року, оскільки будинок АДРЕСА_3 не був зданий на той момент в експлуатацію.
Також суд не взяв до уваги того, що в паспорті кожної із сторін зроблено запис про приватизацію по 7,63 кв. м загальної площі квартири по АДРЕСА_3 та по 14,88 кв.м загальної площі квартири по АДРЕСА_3 та виділених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 4,3 кв.м.
Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказують на те, що при встановленні порядку користування спірною квартирою їх безпідставно позбавлено житлової площі, оскільки ОСОБА_2 виділено кімнати площею 8,6 кв.м та 12,9 кв.м, хоча фактично кімнати площею 8,6 кв.м немає, а є кімната площею 11,4 кв.м.
Враховуючи вищенаведене, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у них.
ОСОБА_2 та його представник апеляційні скарги не визнали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 1984 року по 05.08.2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, і у них є дві доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно договору купівлі-продажу від 27.02.1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діяли від свого імені та від імені неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали ОСОБА_8 належну їм на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.10.1995 року однокімнатну квартиру загальною площею 30,5 кв.м, по АДРЕСА_3 за 45 750 000 карбованців (а.с. 8).
Згідно договору купівлі продажу від 05.03.1996 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 чотирикімнатну квартиру загальною площею 76,1 кв.м по АДРЕСА_1 за 2 925 000 000 карбованців (а.с. 6).
27.12.1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діяли від свого імені та від імені неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали належну їм на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.12.1996 року двокімнатну квартиру загальною площею 59,5 кв.м по АДРЕСА_3 за 10561 грн. (а.с. 7).
На відчуження квартир по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_3 Івано-Франківський МВК дав дозвіл при умові забезпечення житлом неповнолітніх на той час дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджено розпорядженням Івано-Франківського МВК від 22.02.1996 року №44 та від 25.12.1996 року №395(т.1 а.с. 69, 70).
Враховуючи те, що спірна квартира по АДРЕСА_1 була придбана під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2, і на її придбання були використані кошти від продажу квартири по АДРЕСА_3, що була спільною частковою власністю сторін, в тому числі і неповнолітніх дітей, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про порушення житлових прав позивачів при оформленні договору купівлі-продажу спірної квартири.
При визначенні розміру часток у спільній власності, суд виходив з того, що частки ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як подружжя, у спільному майні є більшими, ніж частки їх дітей, оскільки квартира по АДРЕСА_3, кошти від продажу якої були використані на придбання спірної квартири, була відчужена за 45 750 000 крб., а спірна квартира була придбана за 2 925 000 000 крб.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що на придбання спірної квартири були використані кошти також від продажу квартири по АДРЕСА_3, а тому частки позивачів слід було визначити з врахуванням цих коштів, не заслуговують на увагу, оскільки спірна квартира була придбана 05.03.1996 року, а квартира по АДРЕСА_3 відчужена лише 27.12.1996 року.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянтів про те, що суд виділив у користування відповідача житлову кімнату площею 8,6 кв.м, а кімнати такої площі у квартирі фактично немає, враховуючи наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 05.03.1996 року ОСОБА_2 придбав чотирикімнатну квартиру загальною площею 76,1 кв.м та житловою площею 48,9 кв.м (а.с.6 т.1). Згідно технічного паспорта на зазначену квартиру, виготовленого 06.05.2005 року, квартира складається з житлових кімнат площею: 9,1 кв.м, 18,3 кв.м, 8,6 кв.м та 12,9 кв.м, що разом становить 48,9 кв.м (а.с. 22 т.1).
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Представником апелянта не наведено причин неподання суду першої інстанції до ухвалення ним рішення 17.05.2013 року виготовленого 21.03.2012 року технічного паспорта на квартиру з урахуванням проведеного перепланування, як і не подано доказів законності проведення таких робіт.
Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко
В.М. Васильковський
Г.І. Шалаута