Головуючий суду 1 інстанції - Шелюта В.М.
Доповідач - Коновалова В.А.
Справа № 413/209/13-ц
Провадження № 22ц/782/3352/13
УХВАЛА
Іменем України
12 серпня 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів - Ступіної Я.Ю., Масенко Д.Є.,
при секретарі: Сидоровій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Донбасантрацит»
на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 08 липня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вуглезбагачення», Державного підприємства «Донбасантрацит» про забезпечення пільговим вугіллям, зобов'язання внести до списків вуглеотримувачів, -
в с т а н о в и л а:
У січні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Вуглезбагачення», Державного підприємства «Донбасантрацит» про забезпечення пільговим вугіллям, зобов'язання внести до списків вуглеотримувачів, в обґрунтування якого вказала, що з 17.08.1983 року по 21.04.2009 року працювала на гірничо-збагачувальній фабриці «Новопавлівська», стаж роботи на якій склав більш ніж 25 років та звідки була звільнена у зв'язку з виходом на пенсію. Вказана фабрика з січня 2007 року відповідно до Наказу Міністерства вугільної промисловості № 588 від 12.12.2006 року увійшла до складу Державного підприємства «Вуглезбагачення», у відношення якого згідно Наказу Міністерства вугільної промисловості № 604 від 28.12.2008 року розпочата процедура ліквідації, але по теперішній час підприємство не ліквідовано. Посилаючись на Галузеву угоду між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, Гірничний Закон України позивач посилається на те, відноситься до категорії осіб, які забезпечуються побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони вийшли на пенсію.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Державного підприємства «Вуглезбагачення» на користь позивачки побутове вугілля в розмірі 17,7 тон, зобов'язати ДП «Донбасантрацит» внести позивача до списків вуглеотримувачів як пенсіонера збагачувальної фабрики «Новопавлівська».
Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 08 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вуглезбагачення», Державного підприємства «Донбасантрацит» про забезпечення пільговим вугіллям, зобов'язання внести до списків вуглеотримувачів задоволені. Суд стягнув з Державного підприємства «Вуглезбагачення» на користь ОСОБА_2 заборгованість з побутового вугілля в кількості 17700 кілограм, зобов'язав Державне підприємство «Донбасантрацит» включити ОСОБА_2 до списків вуглеотримувачів як пенсіонера збагачувальної фабрики «Новопавлівська». Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі Державне підприємство «Донбасантрацит» просить рішення суду в частині зобов'язання Державне підприємство «Донбасантрацит» включити ОСОБА_2 до списків вуглеотримувачів як пенсіонера збагачувальної фабрики «Новопавлівська» скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу не визнала.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Вуглезбагачення» на користь ОСОБА_2 заборгованість з побутового вугілля в кількості 17700 кілограм ніким із сторін у встановленому законом порядку не оскаржено, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" № 12 від 24.10.2008 року, згідно яких у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що позивачка з 17.08.1983 року по 21.04.2009 року працювала на гірничо-збагачувальній фабриці «Новопавлівська», стаж роботи на якому склав більш ніж 25 років та звідки була звільнена у зв'язку з виходом на пенсію.
Відповідно до Наказу Міністерства вугільної промисловості № 588 від 12.12.2006 року гірничо-збагачувальна фабрика «Новопавлівська» з січня 2007 року увійшла до складу Державного підприємства «Вуглезбагачення».
Згідно Наказу Міністерства вугільної промисловості № 604 від 28.12.2008 року розпочата процедура ліквідації Державного підприємства «Вуглезбагачення», але по теперішній час підприємство не ліквідовано.
Судом встановлено, що ДП „Вуглезбагачення" не здійснює фінансово-господарську діяльність, кошти на рахунку відсутні.
Відповідно до п. 2 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 22.06.2012 року № 448 «Про повернення з оренди державного майна цілісного майнового комплексу ВП «Збагачувальна фабрика «Новопавлівська» ДП «Вуглезбагачення», ВП «Збагачувальна фабрика «Новопавлівська» було передано на баланс ДП «Донбасантрацит», яке і здійснює в цьому підприємстві господарську діяльність по теперішній час та є його балансоутримувачем.
Підпунктом 2.4. п. 2 вказаного вище наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України зобов'язано керівництво ДП «Донбасантрацит» забезпечити соціально-правові гарантії працівників, передбачені чинним законодавством.
Тому суд першої інстанції, з урахування зазначено, дійшов висновку про те, що Державне підприємство «Донбасантрацит» повинно включити ОСОБА_2 до списків вуглеотримувачів як пенсіонера збагачувальної фабрики «Новопавлівська».
Вказані обставини та висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 43 Гірничого Закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб: пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок; сім'ям працівників, які загинули(померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 12.10 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями та змінами передбачено, що безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня, підписуються за згодою профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що надійшли пізніше, складаються додаткові списки. Безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що проживають Україні, незалежно від того, з якого підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі: на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловіки не менше 20 років, жінки - 15 років. Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони вийшли на пенсію.
В пункті 3.1. Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості зазначено, що угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об'єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах вугільної промисловості (видобувних, перероблювальних, шахтовуглебудівельних, вугільного машинобудування, ДВГРС, реструктуризації підприємств галузі, вуглегеології, галузевої науки, інших підприємствах виробничої та соціальної інфраструктури галузі), що належать до сфери управління Мінвуглепрому України та інших підприємств галузі, незалежно від форм власності та господарювання, а також на непрацюючих членів профспілок - інвалідів і пенсіонерів галузі, безробітних, звільнених з підприємств галузі.
Відповідно до п. 3.2 Галузевої угоди, положення угоди є обов'язковими до застосування при укладенні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів.
Доводи апеляційної скарги про те, що ДП „Донбасантарацит" не повинно забезпечувати позивача побутовим вугіллям, оскільки ДП „Вуглезбагачення" не знято з державної реєстрації не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Згідно наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості „Про повернення з оренди державного майна цілісного майнового комплексу ВП „Збагачувальна фабрика „Новопалівська" ДП „Вуглезбагачення" № 448 від 22.06.2012 року передано на баланс державного підприємства «Донбасантрацит» цілісній майновий комплекс ВП „Збагачувальна фабрика „Новопалівська" ДП Вуглезбагачення".
Підпунктом 2.4. п. 2 вказаного вище наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України зобов'язано керівництво ДП «Донбасантрацит» забезпечити соціально-правові гарантії працівників, передбачені чинним законодавством.
Як вбачається із копії трудової книжки, позивачка з 17.08.1983 року по 21.04.2009 року працювала в ВП „Збагачувальна фабрика „Новопалівська".
Таким чином, з моменту передачі на баланс цілісного майнового комплексу ВП „Збагачувальна фабрика „Новопалівська" ДП „Вуглезбагачення" забезпечувати побутовим паливом колишніх працівників ВП „Збагачувальна фабрика „Новопалівська", які отримали статус пенсіонерів та право на забезпечення їх побутовим паливом має ДП «Донбасантрацит».
Оскільки позивачка працювала в ВП „Збагачувальна фабрика „Новопалівська" ДП „Вуглезбагачення", цілісний майновий комплекс якої переданий на баланс державного підприємства «Донбасантрацит», тому посилання апелянта на те, що ДП „Вуглезбагачення" не знято з державної реєстрації не заслуговує на увагу.
З матеріалів справи вбачається, що ВП „Збагачувальна фабрика „Новопалівська" входила до складу ДП „Вуглезбагачення" як відокремлений підрозділ, який наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 448 від 22.06.2012 року передано цілісним майновим комплексом до складу ДП «Донбасантрацит», а тому існування ДП „Вуглезбагачення" як юридичної особи на момент розгляду справи, у даному випадку не має юридичного значення та не знімає з ДП «Донбасантрацит» обов'язку по виконанню умов Галузевої угоди про забезпечення побутовим паливом колишніх працівників ВП „Збагачувальна фабрика „Новопалівська", які отримали статус пенсіонерів.
Ніяких інших доказів крім тих, яким суд дав належну правову оцінку в їх сукупності і в межах своєї компетенції, апелянт до апеляційної скарги не надав.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донбасантрацит» відхилити.
Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 08 липня 2013 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.
Головуючий :
Судді: