АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8332/13 Головуючий у 1-й інстанції Полубан М.П.

Категорія -32 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2013 року по справі

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 137640 грн.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 114,70 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з підприємствами, правонаступником яких є відповідач ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» і під час виконання своїх трудових обов'язків захворів на професійні захворювання через незабезпечення відповідачем безпечних умов праці.

За висновком МСЕК від 08 лютого 2012 року позивачеві було встановлено первинно втрату професійної працездатності у розмірі 60 % та визнано інвалідом третьої групи безстроково, що підтверджується копією довідки МСЕК (а.с. 8).

Суд першої інстанції правильно встановив вищезазначені обставини справи та керуючись ст. 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України та рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяна моральна шкода і вона повинна бути відшкодована відповідачем.

Визначаючи суму, необхідну на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував розмір проценту втрати позивачем професійної працездатності, ступінь та характер фізичних та душевних страждань, а також виходив із засад розумності та справедливості.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди судова колегія вважає безпідставними. Сам факт професійного захворювання і стійкої втрати при цьому працездатності свідчать про наявність моральної шкоди, оскільки згідно ч.2 ст.23 ЦК України визнано, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Втрата позивачем 60 % професійної працездатності та отримання третьої групи інвалідності внаслідок виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах з вини відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці, підтверджується матеріалами справи, зокрема, Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 16 грудня 2011 року, інформаційною довідкою про умови праці, висновком МСЕК від 01 лютого 2013 року (а.с.7-12).

Посилання апелянта на свідомий вибір позивачем роботи з небезпечними та шкідливими умовами праці не можуть бути прийняті до уваги, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі і з її шкідливими факторами, не позбавляє підприємство від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди працівнику покладається на власника або уповноважений ним орган у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» відхилити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді