ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"17" липня 2013 р.Справа № 921/508/13-г/1
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
Розглянув справу
За позовом Тернопільського міжрайонного прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави, бул. Т.Шевченка, 7, м. Тернопіль в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль
до Борщівської центральної районної комунальної лікарні , вул. С. Бандери, 108, м.Борщів,Тернопільської області
про cтягнення 25 389 грн. 00 коп..
За участю
Прокурора: Васильківська О.А.- прокурор прокуратури м. Тернополя
Представник позивача: Мазур Т.В.- головний спеціаліст-юрисконтульт, довіреність № 1-1/23-1 від 05.01.2013р.
Представники відповідача: Західняк Т.В.- юрисконсульт, доручення № 168 від 07.03.2013р.;
Герман І.В.- інженер з охорони праці, доручення № 506 від 26.06.2013р.
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація судового процесу за відсутності відповідного клопотання не здійснювалась.
Суть справи:
Тернопільський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м.Тернопіль про стягнення з Борщівської центральної районної комунальної лікарні , вул. С. Бандери, 108, м.Борщів,Тернопільської області - 25 389 грн.00 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за відсутності дозволу на спеціальне водокористування здійснював забір підземних вод, чим порушив вимоги чинного законодавства України та заподіяв державі збитки на суму 25 389 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.05.2013р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 01.07.2013 р. В судовому засіданні 01.07.2013р. оголошувалася перерва для надання прокурору та позивачу ознайомитися з відзивом на позов, який ними не був отриманий вчасно.
Відповідач у відзиві на позов № 507 від 26.06.2013р. просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Вважає, що відповідачем вжито заходи щодо своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування, подано до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області заяву від 24.07.2012р. про видачу дозволу на спец водокористування в зв"язку з закінченням строку дії попереднього дозволу. Вважає, що в даному випадку повинен застосовуватись принцип мовчазної згоди у відповідності до ч.5 ст.4 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", а отже суб"єкт господарювання мав право проводити певні дії щодо здійснення господарської діяльності. Однак, всупереч зазначеному, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області у встановлені строки не повідомлено відповідачеві, що йому відмовлено в отриманні дозволу на спеціальне водокористування. Звертає увагу на те, що до лікарні повинен застосовуватися пільговий режим, встановлений Кодексом України "Про надра", оскільки забір води лікарнею здійснюється для власних потреб, із свердловин, які знаходяться на закріпленій за нею на праві постійного користування земельній ділянці та обсяг видобування води не перевищує 300 куб.м на добу.
До початку судового засідання представником позивача подано заперечення проти відзиву на позовну заяву № 1-1/3709 від 17.07.21013р., яке в судовому засіданні підтримано прокурором. Зокрема, зазначає, що у відповідності до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов"язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Збитки, нанесені державі внаслідок самовільного водокористування розраховані згідно "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", якою встановлено порядок визначення розміру відшкодування збитків заподіяних державі, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів. Крім того, зазначає, що заява про надання дозволу із пакетом документів, необхідних для отримання дозволу подається через дозвільний центр. Така заява від відповідача до дозвільного центру надійшла лише 18.10.2012р. за реєстраційним номером № 6783/11, після чого була передана до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області, яким 01.11.2012р. відмовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, господарський суд відмовляє в задоволення позову з огляду на наступне:
Борщівська центральна районна комунальна лікарня (надалі - Лікарня) користується свердловинами по забору води №№ 1902/09 і 1902/10 принаймні з 1974 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи технічні паспорти цих об"єктів (а.с. 52-61 ). Самі свердловини розташовані на земельній ділянці, належній лікарні на праві постійного користування, про що свідчить Державний акт (а.с. 51 ).
Лікарня має дозвіл на спеціальне водокористування № УКР-24 "А"/ТЕР від 3.11.2004р. (а.с. 29-32). Дія дозволу неодноразово продовжувалася, про що свідчать відмітки на титульному аркуші. Так, 02 березня 2010 р. строк дії дозволу було продовжено до 02 березня 2011р., а 16.08.2011р. - до 16.08.2012р.
24.07.2012р., тобто раніше, ніж за три тижні до закінчення строку дії дозволу, Лікарня звернулася до Начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області Сінгалевича О.В. з листом № 455 (а.с. 62), в якому просила продовжити дію дозволу на спеціальне водокористування.
Як пояснив у судовому засіданні 17 липня 2013р. інженер з охорони праці Герман І.В. (протокол судового засідання - а.с. 80), він особисто передав листа до Державного управління охорони навколишнього природного середовища, однак там відмовилися його приймати, зіславшись на відсутність погодження з НАК "Надра України". Оскільки пояснення представників сторін є законним засобом доказування (аб.3 ч.2 ст.32 ГПК України) і оскільки факти звернення і відмови прийняти листа не оспорюються представником позивача, суд вважає цей факт доведеним.
При цьому, суд констатує незаконність відмови у прийнятті листа-звернення. Державні органи охорони навколишнього середовища не вправі вимагати від заявника погодження з НАК "Надра України", оскільки Законом України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності" та Законом України "Про адміністративні послуги" не передбачене віднесення до повноважень суб"єктів господарювання погодження чи видачі документів дозвільного характеру. Аналогічна правова позиція відображена в Рішенні Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 14 грудня 2012р. №876 "Про відмову в погодженні проекту регуляторного акта", аб. 4, п.1.
30 серпня 2012р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області на підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища " та згідно направлення № 844 на проведення планової перевірки, проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Борщівської центральної районної комунальної лікарні. Даною перевіркою встановлено, що Борщівська центральна районна комунальна лікарня в порушення вимог п.9 ч.1 ст.44 Водного кодексу України здійснювала забір підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, про що складено Акт від 30.08.2012р.
На підставі вищезазначеного та у відповідності до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", держінспектором з охорони навколишнього прирднього середовища Тернопільської області здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі Борщівською центральною районною комунальною лікарнею внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, що становить 25389 грн.00 коп. Розрахунок проводився на підставі довідки № 201 від 30.08.2012р., виданої Борщівською центральною районною комунальною лікарнею, де зазначено, що за період з 18.08.2012р. по 30.08.2012р., останньою спожито 434 куб.м. води.
18.10.2012р. Лікарня повторно звернулася з заявою в порядку статті 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" за дозволом на спецводокористування. Врешті-решт, 14 лютого 2013р. було отримано дозвіл за тим же номером УКР-24 "А"/ТЕР.
Аналіз тексту дозволів від 3.11.2004р. і від 14 лютого 2013р. свідчить, що вони аналогічні за змістом. Зокрема, співпадають назва і код водного об"єкту і водогосподарської ділянки (п.п. 4 обох дозволів), характеристика водокористування (п.п. 5), в тому числі, співпадають цілі, основні показники діяльності об"єкту-вододокористувача, назви і місце розташування водозабірних, підпірних споруд і випуск стічних вод. Визначені однакові умови водокористування (п.п. 6). Все це, а також співпадіння номерів, дає всі підстави розглядати дозвіл від 14 лютого 2013р. як продовження дозволу від 3.11.2004р.
Таким чином, спірне правопорушення (здійснення спеціального водокористування без належного дозволу) було вчинене в період затримки з прийняттям рішення про продовження такого дозволу, при цьому сама затримка виникла з вини Державного управління охорони природного середовища (незаконно вимагало погодження з НАК "Надра України").
За таких умов постає питання стосовно правомірності застосування санкцій.
На це питання, в контексті порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, дало відповідь Міністерство охорони навколишнього природного середовища у своєму листі від 30.01.2009р. №1127/11/10-09 "Щодо надання роз"яснень у галузі охорони атмосферного повітря". У пункті 2 листа, зокрема, сказано:
У разі продовження строку дії дозволу підприємство вважається таким, що має дозвіл, у зв"язку з чим, для притягнення суб"єкта до будь-якого виду відповідальності, немає жодних підстав. У разі, коли суб"єкт господарювання подав невчасно заявку про продовження строку дії дозволу, то в такому випадку наявне порушення чинного законодавства і уповноважена особа суб"єкта господарювання може бути притягнута до адміністративної відповідальності…
Як вбачається з матеріалів справи, за використання природних ресурсів без спеціального дозволу винну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності. Постановою про накладення адміністративного стягнення, винесеною держінспектором державної екологічної інспекції у Тернопільській області, на інженера з техніки безпеки Борщівської центральної районної клінічної лікарні Германа Ігоря Васильовича накладено штраф у розмірі 170 грн. (а.с. 20 ).
У зв"язку з вищенаведеним, спричинення збитків навколишньому природному середовищу відповідачем з підстави відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 17.08.2012р. по 14 лютого 2013р., враховуючи звернення відповідача до відповідного органу у липні 2012р. щодо його продовження, суд вважає не доведеним матеріалами справи. (Аналогічна правова позиція міститься в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. №8/58/2011).
Як на обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2007р. №389 (надалі - Методика). Однак, як видно з самої назви документа, він визначає лише методику розрахунків, а не підстави цивільно-правової відповідальності. Ця ж правова позиція висловлена Вищим господарським судом України у п.1.2., аб. 2 Роз"яснення №02-5/744 від 27.06.2001р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища: "Шкода, заподіяна внаслідок порушення [природоохоронного] законодавства відшкодовується у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування шкоди…"
Отже, предметом правового регулювання Методики, як і будь-яких інших підзаконних актів, може бути лише порядок визначення розміру шкоди. Що ж до засад цивільно-правової відповідальності, то вони, у відповідності до положень ст. 92, аб. 22 Конституції України, регулюються виключно законами України.
У запереченнях проти відзиву на позовну заяву позивач посилається на ст.13 Конституції України, відповідно до якої земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об"єктом права власності українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом. Однак, позивач не враховує положень ч.1 ст.167 ЦК України, відповідно до яких у цивільних правовідносинах держава діє на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст.167 ЦК України). Отже, належність водних ресурсів до державної форми власності не звільняє представників уповноважених органів державної влади від виконання покладених на них обов"язків, зокрема, від обов"язку довести в господарському процесі ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
На рішення господарського суду сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.
Повний текст рішення складено 19.07.2013р.
Суддя Ю.О. Чопко