Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 р. Справа №805/8268/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Спасової Н.В.,

при секретарі судового засідання - Нартові Д.В.

за участю:

представника позивача - Сухіної І.Ю.

представника відповідача - Нікітюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області про стягнення суми витрат по 56 особових справах пенсіонерів, яким виплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 199170,70 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області (надалі позивач, УПФУ) звернулось до суду з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області ( надалі - відповідач, відділення Фонду) про стягнення суми витрат по 60 особових справах пенсіонерів, яким виплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 213656,34 грн. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути суми витрат по 56 особових справах пенсіонерів, яким виплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у сумі 199170,70 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування. При цьому кошти виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його внесків, а між страховиками інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. Тож відмова Фонду відшкодовувати Пенсійному фонду понесені витрати через непередані документи потерпілих не має правового підґрунтя. В період з грудня 2008 року по березень 2013 року позивачем були пред'явлені до відшкодування суми сплачених по втраті годувальника пенсії по 56 справах на суму 199170,70 грн. Проте відповідач відмовився відшкодовувати понесені витрати по вищезазначеним особам, що позивач вважає порушенням його прав та законних інтересів та просить вказані суми стягнути у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Вказувала на безпідставність відмови відповідача у прийнятті до заліку та подальшого відшкодування зазначених витрат, оскільки пенсіонерам, з приводу відшкодування пенсій яким виник спір, органом ПФУ призначені та виплачуються пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Щодо строків звернення до суду представник позивача просила визнати їх поважними, посилаючись на велике навантаження у попередніх роках на юридичний відділ УПФУ, у зв'язку із соціальними справами за позовами до управління.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях. (т.3 а.с.32-36) Зазначала, що Фонд має відшкодовувати витрати на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання лише особам, які мають право на її отримання на день смерті годувальника. Вичерпний перелік таких осіб наведений у статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності". Проте, до заліку УПФУ були надані суми по особам, які не мають права на отримання страхових виплат від робочих органів Фонду в зв'язку з тим, що особові справи потерпілих не були передані до відділення підприємствами (тому що на 01.04.2001 року були відсутні особи, які б мали право на отримання страхових виплат у відділенні.) Крім того, смерть годувальника, по деяким особам наданих до заліку позивачем, настала у 1960-2000 роках, на час смерті годувальника відсутні будь-які нормативні документи, якими встановлюється обов'язок Фонду виплачувати пенсії зазначеним особам. Враховуючи, що Закон України №1105 набрав чинності лише 01.04.2001 року і не має зворотної сили, то дані правовідносини він не регулює. Стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 представник відповідача зазначила, що ці особи на час смерті годувальника не досягли 55 річного віку, не були непрацездатними і не знаходились на утриманні померлої особи, тому підстави для відшкодування відповідачем витрат на виплату зазначених пенсій відсутні. ОСОБА_10 на час смерті годувальника досягла 55 річного віку але працювала, отже зазначені витрати теж не підлягають відшкодуванню. Посилаючись на наведене, представник відповідача просила у задоволенні позову УПФУ відмовити повністю. Заперечень щодо визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду представник відповідача не висловила.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про визнання поважними причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут позовної давності має своєю метою, перш за все, полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність і тим самим сприяє встановленню судом істини. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин. Поряд з тим, право особи на судовий захист гарантується Конституцією України, а тому має більш пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, вирішення судом питання надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Таким чином, на переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

Виходячи з зазначеного, оскільки загальновідомим є факт великої кількості звернень у попередніх роках фізичних осіб з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України про перерахунок соціальних виплат, враховуючи незначну кількість штатних працівників юридичних відділів УПФУ, а також те, що з матеріалів адміністративного позову вбачається, що даний спір між сторонами стосується відшкодування пенсій, виплачених не з 2008 року, а переважно з кінця 2010 року, та те, що статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачене право суду визнати поважними причини пропуску строку, встановленого законом, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску управлінням Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області строку звернення до адміністративного суду з досліджуваною позовною заявою та розглянути спір по суті.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області було направлено до відповідача акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з грудня 2008 року по березень 2013 року. (а.с.104-250 т.3; а.с.1-13 т.4)

Зазначені акти звірки відділенням Фонду підписані у меншій сумі. Відповідачем не прийнято до відшкодування витрати по 56 особових справах пенсіонерів, яким виплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 199170,70 грн. (а.с.14-113 т.4)

Відмову у прийнятті до заліку та подальшого відшкодування на централізованому рівні відповідач мотивував відсутністю підстав для віднесення вказаних витрат за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Вирішуючи питання, чи мають витрати, здійсненні позивачем по 56 особовим справам пенсіонерів, відшкодовуватися за рахунок відповідача, суд виходить з наступних положень законодавства та встановлених обставин справи.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що пенсійне забезпечення, відповідно до цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати теж здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (надалі Закон України N 1105-XIV).

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону N 1105-XIV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Статтею 34 Закону України N 1105-XIV передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, а вразі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають особи, зазначені у ст. 33 Закону.

В даний час ці пенсії призначаються та виплачуються згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" органами Пенсійного Фонду України, які відшкодовуються за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону N 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Із змісту наведеного вбачається, що законодавством прямо визначено умови отримання пенсії по втраті годувальника, які виплачуються за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, серед яких: досягнення на час настання страхового випадку (смерті потерпілого) 55-річного віку (для жінок) та їх не працевлаштування, а також непрацездатність внаслідок інвалідності. Крім того, умовою призначення пенсії по втраті годувальника законодавцем визначена необхідність підтвердження висновком МСЕК причинно-наслідкового зв'язку між смертю годувальника та отриманим ним трудовим каліцтвом або професійним захворюванням.

Проте з матеріалів справи судом встановлено, що на день смерті годувальника нижчезазначеним особам не виповнилося 55 років, вони не були інвалідами, майже всі працювали, а тому вони не мають права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, в порядку встановленому Законом №1105-XIV. Зокрема, ОСОБА_11 на момент втрати годувальника виповнилося 43 роки (а.с.43-53 т.1, а.с.124-126 т.4), ОСОБА_12 53 роки (а.с.14-23 т.1 а.с.185-186 т.4), ОСОБА_13 35 років ( а.с.102-112 т.2 а.с.236-237 т.4), ОСОБА_14 26 років (а.с.113-121 т.2 а.с.220-221 т.4), ОСОБА_6 50 років (а.с.24-33 т.1 а.с.60-64 т.3 а.с.204-205 т.4), ОСОБА_15 26 років (а.с.54-60 т.1 а.с.218-219 т.4), ОСОБА_16 43 роки (а.с.142-150 т.1, а.с.232-233 т.4), ОСОБА_17 31 рік (а.с.179-189 т.1, а.с.145-147 т.4), ОСОБА_18 30 років (а.с.199-206 т.1 а.с.161-162 т.4), ОСОБА_19 47 років (а.с.150-162 т.1 а.с.120-221 т.4), ОСОБА_9 53 роки (а.с.166-170 т.1, а.с.65-68 т.3 а.с.122-123 т.4), ОСОБА_20 24 роки (а.с.34-42 т.1 а.с.127-129 т.4), ОСОБА_21 45 років (а.с.171-178 т.1 а.с.157-159 т.4), ОСОБА_8 51 рік (а.с.238-242 т.1 а.с.196-198 т.4), ОСОБА_22 24 роки (а.с.121-130 т.1 а.с.216-217 т.4), ОСОБА_23 39 років (а.с.131-141 т.1 а.с.202-203 т.4), ОСОБА_24 37 років (а.с.40-50 т.2 а.с.133-135 т.4), ОСОБА_25 50 років (а.с.112-120 т.1 а.с.187-188 т.4), ОСОБА_26 47 років (а.с.194-202 т.2 а.с.200-201 т.4), ОСОБА_27 26 років (а.с.208-216 т.2 а.с.214-215 т.4), ОСОБА_7 51 рік (а.с.217-224 т.2 а.с.208-209 т.4), ОСОБА_28 23 роки (а.с.203-207 т.2, а.с.230-231 т.4), ОСОБА_29 51 рік (а.с.229-237 т.1 а.с.226-227 т.4), ОСОБА_30 32 рік (а.с.129-141 т.2 а.с.169-170 т.4), ОСОБА_31 40 років (а.с.257-263 т.1 а.с.206-207 т.4), ОСОБА_32 24 роки (а.с.6-13 т.1 а.с.130-132 т.4), ОСОБА_33 50 років (а.с.168-173 т.2 а.с.137-140 т.4), ОСОБА_34 42 роки (а.с.188-193 т.2 а.с.199 т.4), ОСОБА_35 39 років (а.с.174-182 т.2 а.с.184 т.4), ОСОБА_36 47 років (а.с.183-187 т.2 а.с.210-211 т.4), ОСОБА_37 34 роки (а.с.21-26 т.3, а.с.234-235 т.4), ОСОБА_38 46 років (а.с.74-83 т.1 а.с.228-229 т.4), ОСОБА_39 47 років (а.с.84-93 т.1 а.с.242 т.4), ОСОБА_40 44 роки (а.с.264-269 т.1 а.с.152-153 т.4), ОСОБА_41 44 роки (а.с.9-21 т.2 а.с.148-179 т.4), ОСОБА_3 54 роки (а.с.27-39 т.2 а.с.69-70 т.3 а.с.248-250 т.4), ОСОБА_42 46 роки (а.с.1-8 т.2 а.с.150-151 т.4), ОСОБА_43 29 роки (а.с.62-73 т.1 а.с.171-172 т.4), ОСОБА_44 43 роки (а.с.250-256 т.1 а.с.163-165 т.4), ОСОБА_45 44 роки (а.с.159-167 т.2 а.с.135-136 т.4), ОСОБА_46 43 роки (а.с.243-249 т.1 а.с.243-244 т.4), ОСОБА_47 25 років (а.с.122-128 т.2 а.с.181-183 т.4), ОСОБА_4 53 роки (а.с.58-69 т.2 а.с.41-44 т.3 а.с.1-2 т.5), ОСОБА_5 53 роки (а.с.86-100 т.2 а.с.50-53), ОСОБА_48 36 років (а.с.220-228 т.1 а.с.245-247 т.4), ОСОБА_49 36 років (а.с.51-57 т.2 а.с.194-195 т.4), ОСОБА_50 38 років (а.с.70-85 т.2 а.с.71-74 т.3 а.с.189-191 т.4), ОСОБА_51 42 роки (а.с.233-241 т.2 а.с.238-240 т.4), ОСОБА_52 50 років (а.с.13-20 т.3 , а.с.143-144 т.4), ОСОБА_53 30 років (а.с.152-158 т.2 а.с.114-119 т.4), ОСОБА_54 19 років (а.с.1-12 т.3 а.с.141-142 т.4), ОСОБА_55 27 років (а.с.225-232 т.2 а.с.224-225 т.4), ОСОБА_56 43 роки (а.с.22-26 т.2 а.с.241-242 т.4), ОСОБА_57 29 років (а.с.207-219 т.1 а.с.166-168 т.4)

Також судом встановлено, що ОСОБА_58 на момент смерті годувальника виповнилося 60 років, вона не працювала, проте в матеріалах пенсійної справи цієї особи відсутня довідка МСЕК, що підтверджує причинно-наслідковий зв'язок смерті годувальника з отриманим ним професійним захворюванням. (а.с.270-277 т.1 а.с.192-193 т.4)

ОСОБА_59 на день смерті її чоловіка виповнилося 70 років, проте з матеріалів справи вбачається, що на момент втрати годувальника вона працювала. (а.с.94-105 т.1 а.с.54-59 т.3)

Крім того, з матеріалів справи та оглянутих у судовому засіданні пенсійних справ вищезазначених осіб встановлено, що коли вказані особи досягли пенсійного віку, їм пенсійним органом була призначена пенсія за віком, а потім, через деякий час, вони перейшли на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. При цьому, вказаний перехід відбувся та пенсія по втраті годувальника зазначеним особам була призначена без врахування положень Закону N 1105-XIV.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач не повинен відшкодовувати позивачу понесені ним витрати по виплаті пенсій зазначеним особам, а тому позов УПФУ стягнення суми витрат по 56 особових справах пенсіонерів, яким виплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 199170,70 грн. є таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР, Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності " від 22 лютого 2001 року N 2272-III, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань , які спричинили втрату працездатності " від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, Законом України "Про пенсійне забезпечення " від 5 листопада 1991 року N 1788-XII, Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5-4/4, ст.ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 128, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області про стягнення суми витрат по 56 особових справах пенсіонерів, яким виплачені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 199170,70 грн. - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 13 серпня 2013 року, в присутності представників сторін. Повний текст постанови виготовлений 16 серпня 2013 року.

Суддя Спасова Н.В.