КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.11.2008                                                                                           № 37/204

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

             

 За участю представників:

 від позивача: Третяк Л.В. – представник за довіреністю,

відвідповідача: представник  не з’явився,   

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш (Київ)"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2008

 у справі № 37/204  

 за позовом                               Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш (Київ)"

              

             

 про                                                  стягнення 4764236,23 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 В травні 2008 року Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі ВП „Южно-Українська атомна електрична станція” заявлено позов про стягнення  з відповідача заборгованості суми перерахованої позивачем відповідачу авансових платежів в розмірі 4142184,23 грн. за Договором поставки №07-2069/2007-ДЗ  від 07.06.2007р.,  а також 621422 грн. – штрафу та судових витрат.  

           Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергомаш” умов Договору поставки №07-2069/2007-ДЗ (далі – Договір) від 07.06.2007р. щодо зобов’язання поставити товар.

 

          Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 08.07.2008 р. у справі №37/204 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергомаш”  на користь Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі ВП „Юно-Українська атомна електрична станція” 4142184,23 грн. - боргу, 621422,00 грн. -  штрафу, 25500,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та  118,00 грн.  - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 08.07.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись  на порушення  господарським  судом  норм процесуального та матеріального права, неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

        На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що застосування  місцевим судом ст.693 ЦК України є неправомірним, оскільки останній не прострочив поставки товару, а тому немає підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати та штрафу.  

             Позивачем  не надано відзиву на апеляційну скаргу.

            Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення відповідача  про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

           Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

            07.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергомаш”, як постачальником, та Державним підприємством „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі ВП „Южно-Українська атомна електрична станція”, як покупцем, було укладено Договір поставки продукції №07-2069/2007-ДЗ, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцеві деталі трубопроводів у кількості, асортименті та за цінами зазначеними у специфікації (додаток №1 та №2), що є невід’ємними частинами договору, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити за одержаний товар (загальна ціна договору 4971377,08 грн.) шляхом сплати авансу у розмірі 80 % від ціни договору, 20% - по факту постачання протягом 20 днів після отримання продукції.  

           Пунктом 3.1 Договору передбачено, що постачання здійснюється поетапно протягом 90 днів з дати отримання постачальником окремого письмового повідомлення покупця про необхідність розпочати постачання продукції автотранспортом постачальника на умовах ОБР м. Южноукраїнськ Миколаївської області відповідно до Правил Інкотермс-2000 вантажоодержувач ВП «Южноукраїнська АЕС» склад УВТК. Покупець надсилає постачальнику повідомлення в термін 5-ти днів з моменту 80% авансування по договору.

          Як вбачається з умов договору, відповідач був зобов'язаний передати товар за договором протягом 90 днів з моменту одержання від позивача письмового повідомлення про необхідність розпочати постачання, вчиненого протягом 5 днів з моменту здійснення позивачем належної за договором попередньої оплати. Покупець надсилає постачальнику повідомлення в термін 5-ти днів з моменту 80% авансування по Договору.

         Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання вимог Договору було перераховано грошові кошти в розмірі 4142814,23 грн. (а.с. 26-29).

         Встановлено, що листом № 95/08 від 23.08.2007 року відповідач звернувся до позивача з пропозицією щодо зміни строків поставки продукції, зокрема, відповідач повідомляв, що матеріали згідно договору поставки продукції № 07-2069/2007-ДЗ будуть поставлені позивачу поетапно з 10.09.2007 року по 15.10.2007 року ( а.с. 50 ). Направлення та отримання даного листа сторонами не заперечується.

        За змістом листа №32/11171 від 31.08.2007р. позивач прийняв пропозицію відповідача
та надав свою згоду на зміну строків поставки продукції згідно графіка,
запропонованого ТОВ „Енергомаш” ( а.с. 51 ). Проте, позивачем не надано доказів направлення відповідачу зазначеного листа.

        При таких обставинах відсутні підстави стверджувати про те, що сторонами Договору  досягнуто згоди щодо зміни строків поставки  продукції, оскільки згідно  з ч.1 ст. 651 та ч.1,3 ст. 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору.

        Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду

         Отже, з огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що сторонами шляхом обміну листами досягнуто домовленості та змінено спірний договір в частині строків та умов поставки.

         Однак, колегією суддів встановлено, що відповідач, отримавши від позивача кошти, що складають 80% авансування по Договору, на порушення умов Договору не здійснив поставку позивачу продукції в строки, встановлені  п\п.3.1 пункту 3 Договору, згідно з яким, як зазначалось вище, постачання здійснюється на протязі 90 днів з дати отримання  “постачальником” окремого письмового повідомлення “покупця” про необхідність розпочати постачання продукції автотранспортом “постачальника” та повідомлення надсилається в термін 5-ти днів з моменту 80% авансування по договору.

        З матеріалів справи вбачається, що позивач претензією № 32/14368 від 08.11.2007р., направленої  відповідачу, ставив до відома останнього про виконання позивачем умов Договору щодо сплати авансових платежів за продукцію, яка мала бути поставлена відповідачем в подальшому, та необхідність здійснення  поставки продукції по Договору чи повернення отриманих грошових коштів ( а.с.48 ).

        Матеріали справи містять докази направлення даної претензії відповідачу ( а.с. 49 ).

        Колегія суддів вважає, що зазначена претензія є письмовим повідомленням позивача, як покупця, про необхідність розпочати постачання відповідачем, як постачальником, продукції.

        Відповідачем не надано доказів надання відповіді та відповідного реагування на дане повідомлення та про поставку продукції чи про повернення  перерахованих позивачем коштів.

        Отже, строк виконання відповідачем зобов”язання щодо поставки позивачу продукції за Договором наступив 12.11.2007р., тобто з дати отримання відповідачем письмового повідомлення позивача про необхідність розпочати постачання продукції автотранспортом постачальника.

       Окрім  того, позивач листом № 32/3680 від 07.04.2008р., щодо якого матеріали справи містять докази направлення,  вдруге  повідомив  відповідача про термінове здійснення  поставки продукції відповідно до Договору чи повернути сплачені грошові кошти ( а.с. 46-47 ).

       Щодо даного  листа позивача відповідачем також не надано доказів про відповідне реагування.

       В матеріалах справи відсутні докази передачі позивачу товару за Договором або повернення відповідачем позивачу  сплачених грошових коштів.

       Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник ), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов”язується передати у встановлений строк ( строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов”язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов”язується прийняти товар і  сплатити за нього певну грошову суму.

        За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

       Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України  якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

        Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

      Отже, відповідач в порушення положень  п/п 3.1 пункту 3 Договору та вимог чинного законодавства  оплачений позивачем товар не поставив та  не повернув грошові кошти, а тому у відповідності до ст. 693 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 4142184,23 грн.

        Щодо позовних вимог про стягнення 621422,00 грн. штрафу, колегія суддів вважає висновок місцевого суду  щодо цієї частини вимог також обґрунтованим з огляду на наступне.

       Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

       Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

        Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

        Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

        В частині 1 ст. 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

        У ч.4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

       Відповідно до умов п. 4.1 Договору за порушення терміну постачання матеріалів постачальник сплачує штраф в розмірі 15 % від загальної вартості матеріалів по договору в термін 10 банківських днів з дати прострочення постачання матеріалів.

      Враховуючи приписи зазначених вище правових норм, положення п.4.1 Договору та встановлені судом обставини про прострочення відповідачем постачання  матеріалів за Договором,  відповідач  несе  відповідальність за прострочення  постачання матеріалів.

        Згідно з положеннями ст. 43 ГПК  України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

         Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

        Доказів, які б спростовували  вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

        Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

        Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким позов задоволено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи з урахуванням обставин, викладених в даній Постанові; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

         Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.  

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергомаш” на рішення Господарського суду  м. Києва  від 08.07.2008 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 08.07.2008 року у справі №37/204  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №37/204  направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.11.08 (відправлено)