ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.2013 Справа № 901/2228/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Військової частини А2320

про стягнення 1236,85 грн.

Суддя Куртлушаєв М.І.

Представники:

від позивача - Філімонова Т.О., провідний юрисконсульт, довіреність № 1322 від 20.12.2012;

від відповідача - Андросенко А.В., представник, довіреність № 110 від 14.01.2013.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Військової частини А2320 суми заборгованості за період з 01.01.2011 по 01.03.2011 у розмірі 1128,70 грн., 3% річних у розмірі 74,76 грн. та індексу інфляції у розмірі 33,39 грн., що разом становить 1236,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Кримської філії і Військовою частиною А2320 було укладено договір про надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації №726и-26. Згідно з Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Укртелеком». 24.02.2011 між позивачем и відповідачем було укладено додаткову угоду №2/018303-200, відповідно до якої договір №726и-26 від 30.10.2009 втратив чинність з 31.12.2010 та згідно до якого усі зобов'язання за договором повинні бути виконанні відповідачем у повному обсязі.

Як вбачається з тексту позовної заяви, станом на 01.04.2013, у зв'язку з порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору та додаткової угоди, заборгованість Військової частини А2320 за отримані послуги за період з 01.01.2011 по 01.03.2011 складає 1128,70 грн., що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2013 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

У судовому засіданні 23.07.2013 представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи опису, довіреності та власного письмового підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з цього спору.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

Представник відповідача надав клопотання про долучення до матеріалів справи копій реєстраційних документів та відзиву на позов, в якому просить у позові відмовити за мотивами, що за даним зобов'язанням відповідальність має нести Міністерство оборони України.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.08.2013 представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зменшує інфляційну суму та 3% річних і просить стягнути з відповідача суму боргу за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2011 року у розмірі 1128,70 грн., 3% річних у сумі 2,74 грн., інфляційну суму у розмірі 5,08 грн.

Суд приймає до розгляду дану заяву та здійснює подальший розгляд справи з її урахуванням.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав суму боргу, проте вважає, що за даними зобов'язаннями має відповідати Міністерство оборони України, як розпорядник коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком») та Військової частини А2320 (замовник) укладено договір № 726и-26 про надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору Укртелеком зобов'язується надавати абоненту послугу використання місця в каналі кабельної каналізації у м. Сімферополь, а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 5 статті 33 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що споживач зобов'язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

У пункті 3.4 Договору зазначено, що оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом не пізніше 20 числа поточного місяця.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки за січень та лютий 2011 року (а.с. 22, 23).

Судом встановлено, що за період з 01.01.2011 по 28.02.2011 за наданні послуги з боку ПАТ «Укртелеком» Військовій частині А 2320, у відповідача виникла заборгованість в сумі 1128,70 грн.

З метою позасудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату суми боргу, інфляційної суми та 3% річних (а.с. 14, 16,).

Відповідями на претензії відповідач визнав заборгованості за вказаний період та зобов'язувався сплатити кошти після отримання цільових коштів.

Несплата відповідачем коштів стала підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дані правові положення повністю узгоджуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги, що позивачем були виконані всі умови Договору, зокрема для оплати вартості наданих послуг, що обумовило настання відповідних зобов'язань у відповідача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2011 року у розмірі 1128,70 грн. такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає неспроможним посилання відповідача на те, що зобов'язання перед позивачем має нести Міністерство оборони України у зв'язку з тим, що згідно до приписів статті 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вище було зазначено судом, оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом до 20 числа поточного місяця.

Позивач у своїй заяві про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, просить стягнути інфляційну суму у розмірі 5,08 грн., розраховуючи її за лютий 2011 року.

Перевіривши розрахунок інфляційної суми, суд зазначає наступне.

Методика нарахування інфляційного відшкодування, яку використовує позивач є невірною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Листом Верховного Суду України "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач нараховував інфляційне відшкодування з порушення норм діючого законодавства.

За розрахунками суду, інфляційні втрати повинні нараховуватися за весь період несвоєчасного виконання зобов'язання, проте, оскільки сума таких втрат є більшою, ніж просить стягнути позивач, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у межах заявленої суми, а саме: 5,08 грн.

Позивач також просить стягнути 3% річних за період з 21.01.2011 (за 31 день) на суму боргу - 564,35 грн. та з 21.01.2011 (за 28 днів) на суму боргу - 564,32 грн. (а.с. 58).

Суд погоджується з даним розрахунком позивача та задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 2,74 грн.

Судовий збір у сумі 1720,50 грн. відноситься на відповідача у порядку статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що хоча позивач і зменшив розмір позовних вимог, у суду відсутні правові підстави для повернення частини суми судового збору з Державного бюджету України, оскільки позивачем при подачі була сплачена мінімальна сума судового збору у вигляді 1,5 розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1720,50 грн.

Адже, саме така сума судового збору підлягає сплаті за подачу позову майнового характеру якщо 2% від суми позову її не перевищує.

У судовому засіданні 15.08.2013 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 16.08.2013.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Військової частини А2320 на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» суму боргу за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2011 року у розмірі 1128,70 грн., 3% річних у сумі 2,74 грн., інфляційну суму у розмірі 5,08 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Суддя М.І. Куртлушаєв