Справа № 2-497/08;
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2008 р. м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі судді Мачули О.М., при секретарі Кузьміній Т.С., за участю представників сторін ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановив:
5 травня 2007 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у вересні 2006 р. з вини відповідача. Зокрема, позивач просив стягнути витрати на його догляд та обслуговування сторонніми особами в сумі 12178 грн. 54 коп., послуги масажиста в сумі 6600 грн., додаткове лікування та реабілітацію в сумі 1500 грн. 72 коп., придбання медикаментів, бинтів та ін. на суму 13026 грн. 35 коп., а також втрачену протягом 5-ти місяців лікування заробітну плату в розмірі 15000 грн. і в якості компенсації моральної шкоди 50000 грн.
Під час розгляду справи судом позивач ОСОБА_3 зменшив розмір позовних вимог на 15 тис. грн., виключивши втрачену ним заробітну плату через відсутність у нього відповідних доказів про її розмір, а в решті разом зі своїм представником ОСОБА_1 - підтримував позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_4 позов визнав частково - в сумі 5 тис. грн., посилаючись на те, що решту матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок його неправомірних дій, він уже відшкодував позивачеві в процесі досудового слідства по кримінальній справі.
Представник відповідача ОСОБА_2 притримувався такої ж позиції.
Оцінивши доводи учасників процесу та надані докази, суд приходить до наступного:
Як вбачається з постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 листопада 2006 р., ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час керування автомобілем «Нісан-Прем'єра», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності, 2 вересня 2006 р. на вулиці Херсонське шосе в м. Миколаєві через неуважність вчинив наїзд на громадянина ОСОБА_3 , який знаходився позаду свого припаркованого на краю проїжджої частини дороги автомобіля ЗАЗ-110703.
Внаслідок вказаної ДТП позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому диафізу великогомілкової кістки та верхньої третини малогомілкової кістки правої гомілки; ран з масивною контузією і розміжченням м'яких тканин у середній третині лівої гомілки з пошкодження задньої гілки великогомілкової артерії, великогомілкового і малогомілкового нервів, артеріальної кровотечі, геморагічного шоку 2-3 ст., які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.
З приводу перелічених тілесних ушкоджень позивач вимушений був тривалий час лікуватися, протягом двох місяців перенести три хірургічні операції, а потім проходити курс реабілітації в умовах санаторію-профілакторію «Інгул».
При визначенні потреби позивача у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу суд виходить зі змісту п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідно до якого така потреба із зазначенням її тривалості повинна бути підтверджена МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником трудових обов'язків, а в решті випадків - судово-медичною експертизою.
Оскільки у висновку МСЕК від 12.03.2007 р., яким ОСОБА_3 в зв'язку з отриманою травмою визначена третя група інвалідності, відсутні вказівки про необхідність у позивача в додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, а клопотання про призначення відповідної судово-медичної експертизи, незважаючи на відповідні неодноразові роз'яснення суду, ним та його представником не заявлялось, підстав для стягнення з відповідача вартості таких витрат в сумі 21979 грн. 26 коп. не вбачається.
Щодо решти позовних вимог відносно витрат позивача в сумі 13026 грн. 35 коп., суд виходить з наступного:
придбання велотренажера вартістю 1460 грн. також слід розцінювати як додаткові витрати на медичну та соціальну допомогу, необхідність яких у встановленому законом порядку позивачем не підтверджена;
суду надані копії довідки про придбання позивачем медикаментів на загальну суму 7669 грн. 09 коп. та товарних чеків на загальну суму 3795 грн. 71 коп., а всього на 11464 грн. 80 коп. В той же час зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем добровільно надано на лікування позивача 9467 грн., а з розписки ОСОБА_3 від 2.10.2006 р. (а.с. 70) та трьох розписок його сина від 4, 13 та 14 вересня 2006 р. (а.с. 66 - 68), які позивач визнав у судовому засіданні, вбачається, що загальна сума компенсації відповідачем витрат на лікування склала 10337 грн.
Тобто розмір невідшкодованих витрат становить 1127 грн. 80 коп. (11464,8 - 10337), які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. ст. 1166, 1187 ЦК України.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на підставі ст. 1167 ЦК України, суд враховує ступінь моральних та фізичних страждань позивача, пов'язаних з отриманням ним тілесних ушкоджень, тривалість проміжку часу для їх лікування і реабілітації, характер наслідків даної травми, які потягли за собою встановлення інвалідності, його стать, вік, характер роботи.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що розумною та співрозмірною компенсацією моральної шкоди позивачеві буде стягнення з відповідача 20 тис. грн.
З відповідача на користь позивача відповідно до ст. 88 ЦПК України також підлягають стягненню 30 грн., понесених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи судом.