ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 серпня 2013 р. о 10:55 Справа №2а-13315/12/0170/4
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участю представників сторін: представник позивача - Аметова Е.М., представник відповідача - Жукова О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства Паливно-енергетичний Комплекс «Современник»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Суть спору: Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс "Современник" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2012 року №0002842204, №0002832204.
Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з сумнівними контрагентами-постачальниками, які не мали можливості для фактичного здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим, зроблено висновок, що укладені між позивачем та контрагентами правочини мають ознаки нікчемності та спрямовані на надання податкової вигоди третім особам.
Ухвалами суду від 21.12.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалами суду від 17.01.2013 року у справі призначена судова економічна експертиза та зупинено провадження по справі у зв'язку з призначенням експертизи до одержання її результатів.
Ухвалою суду від 03.07.2013 року провадження по справі поновлено з 29.07.2013 року.
Ухвалою суду від 05.08.2013 року замінено відповідача по справі - Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечував, вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог діючого законодавства і підстав для їх скасування не має. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (т. 1 а.с. 219-221).
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 24870616, зареєстрований у якості платника ПДВ, індивідуальний податковий номер 248706101286, узятий на облік в органах державної податкової служби (т. 1 а.с. 242-244).
Видами діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля пальним; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарської сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (т. 1 а.с. 242).
Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р.
За результатами перевірки складено акт від 31.07.2012 року №4202/22-1/24870616 (далі - Акт) (т. 1 а.с. 105-196).
За висновками акту встановлено порушення позивачем:
- п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п.п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2285861 грн., у тому числі за 3 квартал 2011р. у сумі 2285861 грн.;
- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чтого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 197604 грн., у тому числі за липень місяць 2011 року на суму 98504 грн., за вересень місяць 2011 року на суму 98514 грн., за грудень місяць 2011 року на суму 586 грн.;
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0002842204 від 17.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 296406 грн. (у тому числі 197604 грн. за основним платежем та 98802 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0002832204 від 17.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2285861 грн. (т. 1 а.с. 29-30).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Розділом III цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.
В п. 1 Розділу XIX Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ III цього Кодексу набирає чинності 01.04.2011 року.
Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у Розділі III об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу
Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.
Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.
Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна, а для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оформлені належним чином первинні документи, що підтверджують продаж товарів (робіт, послуг).
Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами та доповненнями.
Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").
Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.
Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Суд зазначає, що збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 296406 грн. (у тому числі 197604 грн. за основним платежем та 98802 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), визначене у податковому повідомленні-рішенні №0002842204 від 17.08.2012 року; збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2285861 грн., визначене в податковому повідомленні-рішенні №0002832204 від 17.08.2012 року, здійснено у зв'язку з наступними висновками перевірки.
Так, на думку податкових органів, позивачем необґрунтовано занижені доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р. на загальну суму 6208254 грн. та завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р. на загальну суму 3730274 грн. в т.ч. за 3 квартал 2011р. на суму 3730274 грн. У зв'язку з цим перевіркою встановлено, що позивачем було занижено податок на прибуток у загальній сумі 2285861 грн., у тому числі по періодам: за 3 квартал 2011 року у сумі 2285861 грн.
Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що на поточний рахунок позивача 02.10.2007 року від фірми «ASO Contractor Limeted» зарахована передплата у сумі 1170000 дол. США, станом на 31.03.2012 встановлена кредиторська заборгованість у сумі 1170000 дол. США, (еквівалент 6208254 грн.). Оскільки коли за кредиторською заборгованістю минули строки позовної давності, договір купівлі продажу від 25.09.2007 №1 перед фірмою «ASO Contractor Limeted» (Ліхтейнштейн) не відбувся, так як не відбувся перехід права власності на товари (постачання дизельного палива за ціною 585 дол. США за тону). На момент прострочення отримані позивачем кошти не є авансом. Згідно абз. 5 п. 14.1.257 ПКУ сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, яка не стягнута після закінчення терміну позовної давності - це безповоротна фінансова допомога, яка й повинна бути віднесена позивачем до доходів за 3 квартал 2011 року.
А також сума витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р. у розмірі 3730274 грн. була завищена позивачем, на думку відповідача, по господарським операціям з ТОВ «Торговий Дім «Палладіум», який не мав можливості для фактичного здійснення господарської діяльності. У зв'язку з чим, податковим органом зроблений висновок про нікчемність укладених позивачем з сумнівним контрагентом правочинів.
Що стосується заниження доходів на загальну суму 6208254 грн. судом встановлено наступне.
25.09.2007 року між позивачем та фірмою «ASO Contractor Limeted» (Ліхтейнштейн) укладено договір № 1 (т. 1 а.с. 31-38).
Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 Договору, покупець за 25 днів до початку місяця, в якому Товар повинен бути відвантажений, зобов'язаний надати Продавцю заявки, що містять найменування, кількість і станцію призначення відвантажувамого Товару, а також найменування Одержувача.
Відвантаження Товару проводиться Продавцем відповідно до умов додаткових угод, укладених Сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.
Право власності на Товар і всі ризики, включаючи випадкову загибель або пошкодження, переходить від Продавця до Покупця в момент передачі Товару перевізнику, відповідно до п. 4.4 Договору та правилами ІНКОТЕРМС-2000.
Згідно з п. 11.1 Договору, даний договір вступає в законну силу з дня підписання зазначеного на першій сторінці Договору і припиняє діяти після виконання зобов'язань за договором.
Сторонами за договором не визначений термін початку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК Україні, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з п. 5 абз. 2 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями термін яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язань.
Визначення строку (терміну) виконання зобов'язання регламентоване статтею 530 ЦК України. У ч. 2. зазначено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно умов договору 02.10.2007 фірмою «ASO Contractor Limeted» (Ліхтенштейн) перераховані грошові кошти у сумі 1170000 дол. США. (т. 1 а.с. 44).
Станом на 31.03.2012 кредиторська заборгованість перед фірмою «ASO Contractor Limeted» (Ліхтенштейн) обліковується на рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» позивача у сумі 1170000 дол. США (еквівалент 6208254 грн.) (т. 2 а.с. 53).
Дата визнання доходу від реалізації товару, відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України, визнається за датою переходу до покупця права власності на такий товар. Порядок визначення такої дати викладений у ст. 334 ЦК України. За загальним правилом право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому передачею майна вважається вручення його безпосередньо набувачеві або перевізникові для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Таким чином, дата виникнення оподатковуваного доходу при продажу товару визначається датою передачі такого товару.
Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ «продаж (реалізація) товарів - будь які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів».
Поняття «безнадійна заборгованість» сформульовано у ст. 14 Податкового кодексу України, згідно якої безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;
в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;
ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
По кредиторській заборгованості перед фірмою «ASO Contractor Limeted» (Ліхтенштейн), у сумі 1170000 дол. США, (еквівалент 6208254 грн.), не минув строк позовної ПП «ПЕК «Современник» давності.
Таким чином, зазначена в Акті заборгованість позивача перед фірмою «ASO Contractor Limeted» (Ліхтенштейн) у сумі 1170000 дол. США, (еквівалент 6208254 грн.) не є безнадійною кредиторською заборгованістю і тому не повинна бути віднесена у дохід позивача за 3 квартал 2011 року
Що стосується завищення валових витрат на суму 3730274 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» судом встановлено наступне.
ТОВ «Торговий Дім «Палладіум» є юридичною особою з 29.10.2009 року, ідентифікаційний код 36672180, згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), не перебуває в процесі припинення.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
На підставі вказаного судом встановлено, що контрагент позивача є юридичною особою, що під час взаємовідносин з позивачем, мав належний обсяг цивільної право та дієздатності.
З матеріалів справи вбачається, що договір між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Палладіум» укладено в усній формі.
У 3 кварталі 2011 року позивачем отримано від ТОВ «Торговий дім «Палладіум» дизельного пального на загальну суму 4476329,27 грн., в тому числі ПДВ 746054,88 грн. (сума без ПДВ склала 3730274,39 грн.), що підтверджується виданими накладними: №РН-0000168 від 14.07.2011 року на суму 296268,00 грн., у тому числі ПДВ 49378,00 грн.; №РН-0000169 від 14.07.2011 року на суму 294756,00 грн., у тому числі ПДВ 49126,00 грн.; №РН-0000213 від 06.08.2011 року на суму 296268,00 грн., у тому числі ПДВ 49378,00 грн.; №РН-0000232 від 15.08.2011 року на суму 285983,50 грн., у тому числі ПДВ 47663,92 грн.; №РН-0000235 від 16.08.2011 року на суму 287450,52 грн., у тому числі ПДВ 47908,42 грн.; №РН-0000268 від 23.08.2011 року на суму 285983,50 грн., у тому числі ПДВ 47663,92 грн.; №РН-0000269 від 23.08.2011 року на суму 243562,75 грн., у тому числі ПДВ 40593,79 грн.; №РН-0000270 від 25.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №РН-0000271 від 25.08.2011 року на суму 240574,25 грн., у тому числі ПДВ 40095,71 грн.; №РН-0000274 від 27.08.2011 року на суму 283923,50 грн., у тому числі ПДВ 47320,58 грн.; №РН-0000275 від 27.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №РН-0000290 від 30.08.2011 року на суму 240574,25 грн., у тому числі ПДВ 40095,71 грн.; №РН-0000291 від 30.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №РН-0000298 від 31.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №РН-0000312 від 02.09.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №РН-0000352 від 20.09.2011 року на суму 308612,50 грн., у тому числі ПДВ 51435,42 грн. (т. 1 а.с. 56,59,62,65,68,71,77,79,80,85,87,92, т. 2 а.с. 35-38).
Отримання бензину підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких вказано, що позивач є замовником та вантажоодержувачем, ТОВ «ТД «Палладіум» - вантажовідправником. Пункт навантаження: г. Херсон: №213 від 06.08.2011 року - 35270 л.; №16/08-1 від 16.08.2011 року - 35090 л.; №16/08-2 від 16.08.2011 року - 35270 л.; №23/08-1 від 23.08.2011 року - 35090 л.; №23/08-2 від 23.08.2011 року - 29885 л.; №25/08-1 від 25.08.2011 року - 35090 л.; №25/08-2 від 25.08.2011 року - 29885 л.; №27/08-1 від 27.08.2011 року - 35270 л.; №27/08-2 від 27.08.2011 року - 35090 л.; №30/08-1 від 30.08.2011 року - 35090 л.; №30/08-2 від 30.08.2011 року - 29885 л.; №02/09-1 від 02.09.2011 року - 35090 л. (т. 1 а.с. 57,60,63,66,69,72,75,78,81,84,88,94).
За придбане дизельне паливо позивачем перераховано з розрахункового рахунку 4457167,25 грн., в тому числі ПДВ 742861,21 грн. платіжними дорученнями: №1 від 14.07.2011 року на суму 591024,00 грн., у тому числі ПДВ 98504,00 грн.; №2 від 05.08.2011 року на суму 208000,00 грн., у тому числі ПДВ 34666,67 грн.; №3 від 08.08.2011 року на суму 88268,00 грн., у тому числі ПДВ 14711,33 грн.; №4 від 15.08.2011 року на суму 285983,50 грн., у тому числі ПДВ 47663,92 грн.; №5 від 16.08.2011 року на суму 287450,50 грн., у тому числі ПДВ 47908,42 грн.; №6 від 17.08.2011 року на суму 285983,50 грн., у тому числі ПДВ 47663,92 грн.; №7 від 23.08.2011 року на суму 243562,75 грн., у тому числі ПДВ 40593,79 грн.; №8 від 23.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №9 від 25.08.2011 року на суму 240574,25 грн., у тому числі ПДВ 40095,71 грн.; №10 від 26.08.2011 року на суму 350000,00 грн., у тому числі ПДВ 58333,33 грн.; №11 від 29.08.2011 року на суму 456972,25 грн., у тому числі ПДВ 76162,04 грн.; №12 від 31.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №13 від 31.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №14 від 02.09.2011 року на суму 99000,00 грн., у тому числі ПДВ 16500,00 грн.; №15 від 02.09.2011 року на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн.; №16 від 02.09.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №17 від 05.09.2011 року на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн.; №18 від 07.09.2011 року на суму -120000,00 грн., у тому числі ПДВ -20000,00 грн.; №19 від 16.09.2011 року на суму -70000,00 грн., у тому числі ПДВ -11666,67 грн.; №20 від 21.09.2011 року на суму 80450,50 грн, у тому числі ПДВ 13408,42 грн. (т. 2 а.с. 55).
Таким чином, первинними документами позивача підтверджується правомірність формування валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ТД «Палладіум» у сумі 3730274 грн.
Отже висновок податкових органів про заниження позивачем податку на прибуток у загальній сумі 2285861 грн., у тому числі по періодам: за 3 квартал 2011 року у сумі 2285861 грн. є безпідставним.
Стосовно висновків Акту про заниження податку на додану вартість на загальну суму 197604 грн., у тому числі за липень 2011 року на суму 98504 грн., за вересень 2011 року на суму 98514 грн., за грудень 2011 року на суму 586 грн. суд зазначає наступне.
З Акту перевірки вбачається, що заниження податку на додану вартість відбулося по взаємовідносинах позивача з наступними постачальниками: ТОВ «ТД «Палладіум» на суму 197018,50 грн. та ПП «Сіті Буд» на суму 586 грн.
З матеріалів справи вбачається, що у 3 кварталі 2011 року позивачем отримано від ТОВ «ТД «Палладіум» дизельного пального на загальну суму 4476329,27 грн., в тому числі ПДВ 746054,88 грн. (т. 2 а.с. 56).
За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ постачальник ТОВ ТОВ «ТД «Палладіум» склав податкові накладні, які містять усі обов'язкові реквізити, визначені частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України: № 28 від 14.07.2011 року на суму 296268,00 грн., у тому числі ПДВ 49378,00 грн.; №29 від 14.07.2011 року на суму 294756,00 грн., у тому числі ПДВ 49126,00 грн.; №7 від 05.08.2011 року на суму 208000,00 грн., у тому числі ПДВ 34666,67 грн.; №10 від 08.08.2011 року на суму 88268,00 грн., у тому числі ПДВ 14711,33 грн.; №26 від 15.08.2011 року на суму 285983,50 грн., у тому числі ПДВ 47663,92 грн.; №60 від 23.08.2011 року на суму 243562,75 грн., у тому числі ПДВ 40593,79 грн.; №64 від 25,08,2011 року на суму 240574,25 грн., у тому числі ПДВ 40095,71 грн.; №89 від 30.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №72 від 26.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №71 від 26.08.2011 року на суму 67525,50 грн., у тому числі ПДВ 11254,25 грн.; №37 від 17.08.2011 року на суму 285983,50 грн., у тому числі ПДВ 47663,92 грн.; №31 від 16.08.2011 року на суму 287450,50 грн., у тому числі ПДВ 47908,42 грн.; №78 від 27.08.2011 року на суму 216398,00 грн., у тому числі ПДВ 36066,33 грн. (т. 1 а.с. 54,55,58,61,64,67,70,73,86,89,90, т. 2 а.с. 107,108).
Податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Торговий дім «Палладіум» відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у відповідних періодах та складені відповідно до вимог норм п.198.1, 198.3, 14.1.36 Податкового кодексу України:
за липень 2011 року: № 28 від 14.07.2011 року на суму 296268,00 грн., у тому числі ПДВ 49378,00 грн. - отримана 14.07.2011 року; №29 від 14.07.2011 року на суму 294756,00 грн., у тому числі ПДВ 49126,00 грн. - отримана 14.07.2011 року;
за серпень 2011 року: №7 від 05.08.2011 року на суму 208000,00 грн., у тому числі ПДВ 34666,67 грн. - отримана 05.08.2011 року; №10 від 08.08.2011 року на суму 88268,00 грн., у тому числі ПДВ 14711,33 грн. - отримана 08.08.2011 року; №26 від 15.08.2011 року на суму 285983,50 грн., у тому числі ПДВ 47663,92 грн. - отримана 15.08.2011 року; №60 від 23.08.2011 року на суму 243562,75 грн., у тому числі ПДВ 40593,79 грн. - отримана 23.08.2011 року; №64 від 25,08,2011 року на суму 240574,25 грн., у тому числі ПДВ 40095,71 грн. - отримана 25.08.2011 року;
за вересень 2011 року: №89 від 30.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн. - отримана 21.09.2011 року; №72 від 26.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн. - отримана 21.09.2011 року; №71 від 26.08.2011 року на суму 67525,50 грн., у тому числі ПДВ 11254,25 грн. - отримана 21.09.2011 року; №37 від 17.08.2011 року на суму 285983,50 грн., у тому числі ПДВ 47663,92 грн. - отримана 21.09.2011 року; №31 від 16.08.2011 року на суму 287450,50 грн., у тому числі ПДВ 47908,42 грн. - отримана 21.09.2011 року; №78 від 27.08.2011 року на суму 216398,00 грн., у тому числі ПДВ 36066,33 грн. - отримана 21.09.2011 року (т. 1 а.с. 248,250,251,254,255).
В акті перевірки зазначено, що позивачем, по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Палладіум» занижено податок на додану вартість на загальну суму 197018 грн., у тому числі за липень 2011 року на суму 98504 грн., за вересень 2011 року на суму 98514 грн. виходячи з того, що позивач придбав товар у липні 2011 року згідно податкових накладних №28 від 14.07.2011 року на суму 49378,00 грн. та №29 від 14.07.2011 року на суму 49126,00 грн. та виданих податкових накладних та у вересні 2011 року згідно податкових накладних №1 від 02.09.2011 року на суму 47079,08 грн. та №38 від 20.09.2011 року на суму 51435,42 грн. (т. 1 а.с. 142).
Матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні №28 від 14.07.2011 року на суму 49378,00 грн. та №29 від 14.07.2011 року на суму 49126,00 грн., були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року (т. 1 а.с. 248).
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені в акті перевірки податкові накладні накладних №1 від 02.09.2011 року на суму 47079,08 грн. та №38 від 20.09.2011 року на суму 51435,42 грн. не занесені позивачем в реєстр виданих та отриманих податкових накладних у зв'язку з чим позивач не відносив ці суми до податкового кредиту. Натомість позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року відображені наступні податкові накладні: №89 від 30.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №72 від 26.08.2011 року на суму 282474,50 грн., у тому числі ПДВ 47079,08 грн.; №71 від 26.08.2011 року на суму 67525,50 грн., у тому числі ПДВ 11254,25 грн.; №37 від 17.08.2011 року на суму 285983,50 грн., у тому числі ПДВ 47663,92 грн.; №31 від 16.08.2011 року на суму 287450,50 грн., у тому числі ПДВ 47908,42 грн.; №78 від 27.08.2011 року на суму 287450,50 грн., у тому числі ПДВ 36066,33 грн. (т. 1 а.с. 256,257).
16.12.2011 року позивачем отримано від ПП «Сіті Буд» матеріали (кришка 50*60 сіра) на загальну суму 3513,60 грн., в тому числі ПДВ 585,60 грн.
Розрахунки за товар проведено в безготівкової формі. 16.12.2011 року перераховано з розрахункового рахунку 3513,60 грн., в тому числі ПДВ 585,60 грн. згідно банківської виписки №БВ-02807 від 16.12.2011 року (т. 2 а.с. 54).
За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ постачальник ПП «Сіті Буд» склав податкову накладну, яка містять усі обов'язкові реквізити, визначені частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України №83 від 16.12.2011 року на суму 3513,60 грн., у тому числі ПДВ 585,60 грн. (т. 2 а.с. 109).
Судом встановлено, що особи, що постачали товар на користь позивача, відповідно п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мали право виписки податкових накладних станом на час їх складання, оскільки були платниками ПДВ на момент поставки: свідоцтво постачальника ТОВ «ТД «Палладіум» №100302112 анульоване лише 14.11.2011 року; свідоцтво постачальника ПП «Сіті Буд» №100313198 анульоване 11.04.2012 року (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua).
Таким чином, спірна сума податку на додану вартість підтверджується наявними податковими накладними, складеними вказаними контрагентами-постачальниками.
Частиною 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд підкреслює, що відповідачем під час перевірки не встановлено та не надано суду у порядку ч.2 ст.71 КАС України, доказів відсутності реального виконання господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «ТД «Палладіум» та ПП «Сіті Буд».
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно з ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.
Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Таким чином, контрагенти позивача на момент укладення з ним угод були наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, мали, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.
До того ж, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ «ТД «Палладіум» та ПП «Сіті Буд».
При цьому суд виходить з наступного.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.
Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.
Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.
Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.
Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Матеріали справи свідчать про те, що спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними.
Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.
Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.
Слід зазначити, що у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0002842204 від 17.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 296406 грн. (у тому числі 197604 грн. за основним платежем та 98802 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0002832204 від 17.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2285861 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України та є протиправними.
Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012 року №0002842204 та №0002832204 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 5 ст. 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативної вартості експертогодини 73,60 грн. і витрачено на її проведення 200 годин (т. 2 а.с. 241).
Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році» №239/5 від 07.02.2013 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2013 року за №239/22771.
Платіжним дорученням №1896 від 19.03.2013 року підтверджується перерахування позивачем вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 23584,00 грн. (т. 2 а.с.242).
У той же час суд зазначає, що згідно калькуляції вартості роботи судового експерта 8864,00 грн. складають відшкодування витрат експертного бюро, компенсація яких не передбачена законодавством.
Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В судовому засіданні 06.08.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 12.08.2013 року.
Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002842204 від 17.08.2012 року про збільшення Приватному підприємству Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» (ідентифікаційний код 24870616) суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 296406 грн. (у тому числі 197604 грн. за основним платежем та 98802 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002832204 від 17.08.2012 року про збільшення Приватному підприємству Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» (ідентифікаційний код 24870616) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2285861 грн.
4. Стягнути на користь Приватного підприємства Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» (ідентифікаційний код 24870616) судовий збір у розмірі 2146 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).
5. Стягнути на користь Приватного підприємства Паливно-енергетичний Комплекс «Современник» (ідентифікаційний код 24870616) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 14720,00 грн. (Чотирнадцять тисяч сімсот двадцять гривень) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Циганова Г.Ю.