ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року Справа № 5011-9/12552-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В., Євсіков О.О.

за участю представників:

від позивача:Піддубна А.А., дов. б/н від 22.02.2013р.;

від відповідача 1:Приступа Ю.М., дов. №12/206 від 13.05.2013р.;

від відповідача 2:не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р.

у справі господарського суду№5011-9/12552-2012 міста Києва

за позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Адоніс"

до 1.Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"

провизнання договорів недійсними

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Житлово-будівельний кооператив "Адоніс" звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" про визнання недійсними: договір №1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009р.; договір №2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009р.; договір №3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009р.; договір №4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009р.; договір №1 купівлі-продажу прав інвестора за договором №1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010р.; договір №2 купівлі-продажу прав інвестора за договором №2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010р.; договір №3 купівлі-продажу прав інвестора за договором №3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010р.; договір №4 купівлі-продажу прав інвестора за договором №4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27.04.2010р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. (складене 26.03.2013р.). залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р. у справі №5011-9/12552-2012, позовні вимоги задоволені.

Перший відповідач, Публічне акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, розпорядженням секретаря першої судової палати від 19.07.2013р. №02-05/603 сформовано колегію суддів для розгляду справи у наступному складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді: Алєєва І.В. (доповідач), Владимиренко С.В.

Ухвалою від 22.07.2013р. Вищий господарський суд України в порядку приписів ст.ст. 77, 1115 ГПК України відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 25.07.2013р. №02-05/619 у зв'язку з виходом з відпустки судді Євсікова О.О. та відпусткою судді Владимиренко С.В. для розгляду справи №5011-9/12552-2012 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2013р. відкладено розгляд касаційної скарги.

Ухвалою від 05.08.2013р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" про продовження строку розгляду касаційної скарги у справі №5011-9/12552-2012, продовжив строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів та відклав її розгляд.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 09.08.2013р. №02-05/650 у зв'язку з відпусткою судді Прокопанич Г.К., для розгляду справи №5011-9/12552-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Акулова Н.В., Євсіков О.О.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" просило оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 12.08.2013р. з'явились представники позивача та першого відповідача. Другий відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.02.2009р. між відповідачами укладені договори №1, №2, №3 та №4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, відповідно до умов яких Публічне акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку" (інвестор, перший відповідач) зобов'язався оплатити об'єкти інвестування, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" (забудовник, другий відповідач) зобов'язувався збудувати, ввести в експлуатацію та передати у власність інвестору об'єкти інвестування на умовах, визначених цими договорами. Об'єктами інвестування є нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Княжий затон, 9, загальна площа яких становить 301,33кв.м (розташоване на цокольному поверсі об'єкта будівництва), 485,99 кв. м. (розташоване на 1-му поверсі об'єкту будівництва), 490,46кв.м (розташоване на 2-му поверсі об'єкта будівництва) та 1095,15кв.м (розташоване на 2-му поверсі об'єкта будівництва) відповідно.

Також господарськими судами було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" набув прав забудовника на вищезазначені об'єкти інвестування на підставі договору від 26.10.2004р. про участь у будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, між позивачем та другим відповідачем, відповідно до умов якого позивач передав другому відповідачу функції замовника будівництва житлового будинку з об'єктами соціального призначення.

Згідно п. 5.5.8 зазначеного договору відповідач-2 самостійно укладає відповідні договори, необхідні для виконання функцій замовника будівництва, а згідно п. 5.4.15 - відповідач-2 на підставі затвердженого сторонами графіку планує, організовує та фінансує хід робіт по будівництву Об'єкта

Між тим, постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010р. у справі №16/108-30/391 було встановлено, що функції замовника по будівництву кооперативного будинку повинно було виконувати Головне управління житлового забезпечення, а не ЖБК "Адоніс", а голова правління ЖБК "Адоніс" на момент укладення договору від 26.10.2004р. не мав належного обсягу повноважень на вчинення оскаржуваного правочину, а відтак визнано вищезазначений договір від 26.10.2004р. недійсним з моменту його укладення.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договорів від 26.02.2009р. №1, №2, №3 та №4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, з огляду на відсутність у другого відповідача правових підстав на розпорядження правами на об'єкти інвестування.

27.04.2010р. між відповідачами укладені договори №1, №2, №3 та №4 купівлі-продажу прав інвестора за договорами №1, №2, №3 та №4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, відповідно до умов яких перший відповідач зобов'язувався передати у власність другому відповідачу права інвестора за договорами №№ 1-4 про участь у фінансуванні об'єкту нерухомості, а другий відповідач прийняти та оплатити ці права.

З огляду на те, що вищезазначені договори від 26.02.2009р. про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості були визнані судом недійсними, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судові попередніх інстанції, що договори від 27.04.2010р. №1, №2, №3 та №4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості також підлягають визнанню недійсними.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій вірно застосовані приписи ст. 216 ЦК України та зроблені правомірні та обґрунтовані висновки щодо неможливості проведення реституції за договорами №№1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009р. з огляду на відсутність доказів сплати першим відповідачем другому відповідачу коштів, передбачених п. 1.4 зазначених договорів, а також доказів виконання другим відповідачем свого обов'язку щодо передачі інвестору у власність об'єктів інвестування, визначених оскаржуваними договорами.

Щодо неможливості проведення реституції за договорами №№1-4 купівлі-продажу прав інвестора від 27.04.2010р. господарські суди попередніх інстанцій також вірно визначились, що з огляду на часткове виконання другим відповідачем перед першим відповідачем по сплаті коштів на суму 1 113 000грн. (що підтверджується платіжними дорученнями) та відсутністю доказів щодо примусового виконання рішень господарського суду міста Києва від 28.02.2011р. у справах №50/49 та №50/51 та від 17.03.2011р. у справах №21/122 та №21/121, відповідно до яких було стягнуто залишок суми заборгованості.

З огляду на вищезазначене, господарські суди першої та апеляційної інстанції вірно зазначили, що жодна зі сторін оскаржуваних договорів не позбавлена можливості звернутися з окремим позовом про застосування реституційних наслідків, подавши відповідні докази виконання вказаних договорів, визнаних судом недійсними з моменту укладення.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р. у справі №5011-9/12552-2012 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р. у справі №5011-9/12552-2012 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Н.В. Акулова

Суддя О.О. Євсіков