АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/774/1169/13 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія ст.190 ч. 2 Суддя Чуприна А.П.
КК України Доповідач Кузьменко В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2013 року колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ в складі:
головуючого - судді Кузьменко В.М.
суддів: Сербіна В.В., Піскун О.П.
за участю прокурора Зленка О.В.
засудженого ОСОБА_1
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянин України, освіта середня, не працюючий, раніше судимий:
25.11.2010 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. ст. 185 ч. 1, 186 ч. 2, 187 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,
засуджений за ст. 190 ч. 2 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком від 25.11.2010 р., остаточно призначив покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 555 грн.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 22 травня 2012 року близько 8 години 45 хвилин, знаходячись біля третього під'їзду будинку 7б по вул. Першотравневій у м. Нікополі, шляхом обману і зловживання довірою, умисно, повторно заволодів мобільним телефоном «Нокіа Х-200» вартістю 500 грн. та іншим майном, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 555 грн.
В апеляціях:
- прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з суттєвими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Послався на порушення ст. 334 КПК України та зазначив, що у вироку суд послався на зізнавальні показання ОСОБА_1, дані ним на досудовому слідстві (а.с.57-58), однак не зазначив, які саме показання він давав на досудовому слідстві.
- адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування, як неправильний і несправедливий. Зазначив, що ОСОБА_1 в ході досудового слідства визнав вину внаслідок застосовування щодо нього недозволених методів ведення слідства, що в судовому засіданні не встановлено факту скоєння злочину, оскільки ОСОБА_1 свою вину повністю заперечував і повідомив, що дійсно дивився зазначений телефон, який сам потерпілий дав йому в руки, однак не маючи на покупку телефону грошей, ОСОБА_1 повернув телефон ОСОБА_3 Послався на те, що немає ніяких доказів про те, що зазначений телефон взагалі був у потерпілого, оскільки ніяких документів на зазначений телефон суду надано не було. Вважає, що вирок базується лише на показаннях потерпілого та його матері.
- засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, як незаконний і постановити свій вирок, яким його виправдати. Вважає що по справі має місце неповнота досудового і судового слідства, однобічність, необ'єктивність та фальсифікація кримінальної справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свої і адвоката апеляції, міркування прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, приймавшого участь у розгляді справи і вважав за необхідне вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, адвоката та засудженого не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, із показань самого засудженого в судовому засіданні видно, що з потерпілим ОСОБА_4 він раніше знайомий не був, а познайомився з останнім дійсно 22 травня 2012 року на зупинці громадського транспорту, разом вони прийшли до третього під'їзду будинку 7б по вул. Першотравневій у м. Нікополі, але телефону в потерпілого він не брав.
Однак, з показань потерпілого ОСОБА_4, як протягом досудового і судового слідства вбачається, що 22 травня 2012 року, коли він слухав музику на своєму мобільному телефоні, до нього підійшов ОСОБА_1, якого він раніше не знав, вони познайомилися і разом прийшли до третього під'їзду будинку 7б по вул. Першотравневій у м. Нікополі. На прохання ОСОБА_1 він передав йому телефон для того, щоб останній передивився відео, а потім ОСОБА_1 сказав, що покористується його телефоном пару днів і поверне. Дав йому номер свого мобільного телефону. Після цього попросив покликати знайому дівчину, яка проживає в під'їзді будинку, біля якого вони знаходилися. Він зайшов до під'їзду, але потім передумав і коли повернувся, то біля під'їзду вже нікого не було. Він дзвонив засудженому і вимагав повернути телефон, але той телефон не повернув.
Аналогічні показання свідка ОСОБА_5
Вина засудженого ОСОБА_1 також підтверджується протоколами огляду місця події та пред'явлення фотознімків для впізнання, довідкою про вартість мобільного телефону. А також вина засудженого ОСОБА_1 підтверджується і його показаннями на досудовому слідстві, які не суперечили показанням потерпілого і де він визнавав себе винним у вчинені вказаного злочину.
Суд дав правильну оцінку доказам і дії засудженого ОСОБА_1 за ст.190 ч. 2 КК України кваліфікував вірно.
Доводи адвоката та засудженого про неповноту, односторонність і недоведеність вини останнього у вчиненому злочині не відповідають дійсності і суперечать вище приведеним доказам. Окрім того, та обставина, що місце знаходження мобільного телефону потерпілого не встановлено, свідчить про те, що засуджений мав достатньо часу розпорядитися на свій розсуд вказаним телефоном. Про те, що у потерпілого був мобільний телефон не заперечує і сам засуджений. А доводи про застосовування щодо нього недозволених методів ведення слідства були належним чином перевірені судом і не знайшли свого підтвердження.
Фактів фальсифікації кримінальної справи щодо засудженого також не встановлено.
При постановлені вироку суд, ґрунтуючись на власному переконанні, в достатньо повному обсязі виклав докази і дав їм оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності. Отже, доводи прокурора про порушення вимог ст. 334 КПК України безпідставні.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ним, дані про особу, всі обставини по справі і правильно прийшов до висновку про те, що він повинен відбувати міру покарання у вигляді позбавлення волі, відповідно до вчиненого призначивши йому строк покарання.
Оскільки засуджений вчинив злочин в період іспитового строку, то суд правильно призначив йому покарання за правилами ст. 71 КК України.
Колегія суддів не вбачає у справі протягом досудового і судового слідства таких порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування вироку.
Отже, підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді: