Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2013 р. Справа №805/8013/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 55 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Спасової Н.В.,
при секретарі судового засідання - Нартові Д.В.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Подобєд В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанови №1382 від 20.05.2013 року про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" та постанови №1441 від 20.05.2013 року по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ( надалі позивач, ФО-П ОСОБА_4) звернулася до суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області (надалі відповідач, Держспоживінспекція), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанову № 1382 від 20.05.2013 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1441 від 20.05.2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 14 травня 2013 року в її крамниці дитячого одягу за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 45/9 відповідачем була проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів. Проте проведення перевірки вона вважає незаконним, оскільки контролюючий орган у відповідності до Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» має право проводити перевірки таких суб'єктів господарювання як вона лише позапланово, за скаргами споживачів. Також позивачка вказувала, що законодавством визначено право контролюючого органу проводити перевірку суб'єктів господарювання високого ступню ризику не частіше ніж один раз на п'ять років. Виходячи з того, що нею здійснюється підприємницька діяльність з жовтня 2012 року, враховуючи, що до категорії суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику вона не відноситься, у відповідача не було законних підстав для проведення перевірки у 2013 році, оскільки 5-річний термін її діяльності не сплинув. Також ФО-П ОСОБА_4 зазначила, що в ході проведеної перевірки посадовими особами відповідача були виявлені порушення нею законодавства про захист прав споживачів, про що складено акт. Проте під час складання зазначеного акту вона присутньою не була, акт перевірки не підписувала, в зв'язку з чим відповідачем порушені її права на внесення зауважень до акту. Також позивачка зазначила, що питання про застосування до неї санкцій за допущені порушення відповідно до п.7 ст.5 та ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» мало розглядатися за її участю. Проте відповідач зазначені положення закону проігнорував та розглянув справу за її відсутністю. Крім того позивач зазначає про невинесення відповідачем припису та неправильне визначення розміру фінансових санкцій, застосованих до неї.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві. Додатково зазначила, що повідомлення відповідача про проведення перевірки завчасно було отримано особисто ФО-П ОСОБА_4 До проведення перевірки в її крамниці посадових осіб відповідача допустила особисто позивачка. Перевірка позивача була розпочата та проведена в її присутності та присутності ФО-П ОСОБА_4 В присутності позивачки перевіряючими були виявлені такі порушення як відсутність сертифікату якості на товар, що підлягає обов'язковій сертифікації та відсутність на товарі бірок та ярликів, які би містили інформацію про виробника, склад сировини, дані, що засвідчують якість та безпеку товару. Коли за результатами перевірки посадові особи почали складати акт ФО-П ОСОБА_4 відлучилась, доручивши їй закінчити формальності із фіксуванням результатів перевірки, у тому й числі розписатися в акті та протоколі замість неї. Отже, виконуючи доручення ФО-П ОСОБА_4, діючи в її інтересах, вона особисто отримала копію акту, розписавшись за неї та написала зобов'язання про усунення виявлених порушень разом із заявою про розгляд питання про застосування санкцій за виявлені порушення за відсутності ФО-П ОСОБА_4 В подальшому копія акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення нею була передана ФО-П ОСОБА_4 та останню вона повідомила про день, час та місце розгляду комісією питання про застосування до неї санкцій за виявлені порушення. Чому позивачка не реалізувала своє право на участь у засіданні комісії при розгляді питання про застосування санкцій їй не відомо. Відповідаючи на запитання суду, представник позивача вказала, що порушення, виявлені посадовими особами відповідача під час перевірки, місце мали, в акті перевірки вони відображені вірно та в межах даної справи не оспорюються.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях. (а.с.41-44) Вказував, що проведення перевірки ФО-П ОСОБА_4 було передбачено планом перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2013 року, затвердженим у встановленому законом порядку. Наполягав, що діюче законодавство не містить заборони здійснення перевірки у перший рік роботи суб'єкта господарювання, а тому посилання позивача на незаконність її проведення є необґрунтованими. Вказував, що здійснення торгівлі дитячим одягом відноситься до господарської діяльності високого ступеню ризику відповідно Критеріям, затвердженим постановою КМУ, в зв'язку з чим у відповідача були всі підстави для проведення планової перевірки. Зазначав, що позивачка належним чином була повідомлена про майбутню планову перевірку, допустила посадових осіб до проведення перевірки, перевірку було проведено у її присутності та під час її проведення ФО-П ОСОБА_4 мала змогу у повній мірі реалізувати права, надані їй законодавством. Посилання ж позивача про порушення її права на захист представник відповідача вважав безпідставними, оскільки отримавши копію акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення позивачка зобов'язалась усунути допущені порушення та просила розглядати справу про застосування санкцій за її відсутністю. Щодо доводів позивача про неправильність розрахунку застосованих санкцій представник відповідача вказував про їх безпідставність, оскільки розмір накладених штрафів був визначений у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, якими передбачена відповідальність за порушення, допущені ФО-П ОСОБА_4 Посилаючись на зазначене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець 27.09.2012 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.9).
Згідно Свідоцтву платника єдиного податку серії НОМЕР_1 позивачка перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності та здійснює такі види господарської діяльності, як: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах. (а.с.10)
З договору найму приміщення (оренди) 02/10/12 від 01.10.2012 року вбачається, що ФО-П ОСОБА_4 здійснює свою господарську діяльність за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.11-13)
Пунктом 364 Плану перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2013 року Держспоживінспекції у Донецькій області, затвердженим начальником цієї Інспекції та погодженим заступником Голови Держспоживінспекції України, передбачено проведення у травні 2013 року планової перевірки ФО-П ОСОБА_4, яка здійснює діяльність за адресою : АДРЕСА_1 Правовою підставою проведення перевірки зазначено Постанову КМУ від 27.12.2008 року №1164. (а.с.66-67)
29 квітня 2013 року ФО-П ОСОБА_4 було вручене повідомлення про проведення Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області в період з 13.05.2013 року по 17.05.2013 року планової перевірки дотримання нею законодавства про захист прав споживачів. (а.с.45)
14 травня 2013 року на підставі направлення № 03/1130 на проведення перевірки від 13.05.2013 року посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області проведено планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотриманням законодавства про захист прав споживачів. За результатами перевірки складено акт від 14 травня 2013 року № 005127 та протокол про адміністративне правопорушення № 005353 від 14 травня 2013 року (а.с.46-50).
Згідно вказаним акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем виявлені наступні порушення з боку ФО-П ОСОБА_4: реалізація товару без необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар у будь-якій наочній формі, що забезпечує можливість свідомого і компетентного вибору цього товару; реалізація товару без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку. (а.с. 49-50, 18) Перелік товарів, що реалізовувався з вказаними порушеннями, наведений у додатку № 7 до акту перевірки та містить 18 найменувань товару, серед яких : комбінезон дитячий, сарафан дитячий, кофта дитяча, свитер дитячий, майка дитяча та інші. (а.с.57)
Акт перевірки та протокол про адміністративне порушення містять записи, що підтверджують отримання ОСОБА_4 їх копій, зобов'язання позивачки усунути виявлені порушення та прохання розглядати питання щодо відповідальності за її відсутністю. (а.с.16-18)
20 травня 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області винесено постанову про адміністративне правопорушення № 1441, якою на позивача на підставі ч. 1 ст. 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за реалізацію товару без необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар у будь-якій наочній формі, що забезпечує споживачу можливість свідомого та компетентного вибору цього товару, а саме: відсутні дані про найменування та адресу виробника, дату виготовлення, артикул, модель, склад сировини; без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку накладено штраф у розмірі 170,00 грн. (а.с.20,52).
Крім того, Постановою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1382 від 20 травня 2013 року на підставі акту перевірки від 14 травня 2013 року, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 застосовано штраф у розмірі 1530, 00 грн. (а.с.19).
З розрахунку фінансових санкцій до акту № 005127 від 14.05.2013 року встановлено, що за кожне з 18 найменувань товару, який реалізовувався з порушенням положень законодавства, до позивача застосований штраф у розмірі по 5 прожиткових мінімумів громадян. (а.с.53)
З заяви ФО-П ОСОБА_4, наданої нею 20.05.2013 року до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області вбачається, що позивачкою на виконання припису про усунення виявлених порушень діючого законодавства був знятий з реалізації товар щодо якого відсутня необхідна інформація та документи, що засвідчують його якість. (а.с.53)
Фактичні обставини, встановлені судом, не є спірними між сторонами. Позивач оскаржує постанови відповідача про застосування штрафних санкцій та накладення адміністративного стягнення посилаючись на порушення Держспоживінспекцією процедури встановлення порушення та притягнення до відповідальності. Отже, в межах даної справи підлягає вирішенню питання правомірності (наявності підстав) проведення перевірки, законності та правильності обчислення застосованих санкцій та дотримання під час перевірки та притягнення до відповідальності прав позивачки на захист.
Вирішуючи питання про законність проведення планової перевірки позивача суд виходить з наступного.
Звертаючись до суду з позовом та оспорюючи правомірність призначення та проведення відповідачем планової перевірки позивачка посилається на положення Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 23 лютого 2012 року N 4448-VI (надалі Закон України № 4448- VI), який містить заборону щодо проведення планових перевірок таких суб'єктів господарювання як вона, оскільки за переконанням позивачки торгівля дитячим одягом відноситься до господарської діяльності низького ступеню ризику.
Відповідно до ст.2 Закону України N 4448-VI сфера його дії поширюється на фізичних осіб - підприємців, які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, діяльність яких не віднесена до високого ступеня ризику відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - фізичні особи - підприємці).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 р. N 1164 затверджені Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) (надалі - Критерії ).
Згідно підпункту 5 пункту 5 Критеріїв до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб'єкти, що провадять господарську діяльність з виробництва, випуску і реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг), види якої визначені у ДКПП за такими кодами: вироби текстильної та швейної промисловості: тканини текстильні* - код 17.2; вироби з текстилю* - код 17.4; полотна трикотажні машинного чи ручного в'язання* - код 17.6; вироби трикотажні машинного чи ручного в'язання* - код 17.7; одяг шкіряний* - код 18.1; білизна спідня - код 18.23; одяг дитячий трикотажний - код 18.24.11; костюми спортивні та інші види одягу трикотажні* - код 18.24.12; одяг дитячий з тканин - код 18.24.21; костюми спортивні та інші види одягу з тканини* - код 18.24.22; одяг хутряний* - код 18.30.12; хутро штучне та вироби з нього* - код 18.30.13.
Згідно примітки до вказаного підпункту: * До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб'єкти, що провадять господарську діяльність з виробництва, випуску і реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) для дітей.
Згідно пункту 8 Критеріїв планові заходи державного нагляду (контролю) за господарською діяльністю, пов'язаною з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), суб'єктів господарювання здійснюються в установленому порядку з такою періодичністю: з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік.
З наведеного вбачається помилковість позиції ФО-П ОСОБА_4 щодо не віднесення її господарської діяльності - торгівлі дитячим одягом до високого ступеню ризику та неможливості проведення перевірки її господарської діяльності протягом року з моменту державної реєстрації в якості фізичної особи- підприємця. У зв'язку з цим положення Закону України № 4448- VI на неї не поширюються та контроль за здійсненням позивачкою господарської діяльності має відбуватися у відповідності до положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року N 877-V, із змінами та доповненнями (надалі Закон України № 877-V ), який визначає правові та організаційні засади, інші принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до положень Закону України № N877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про проведення планового заходу.
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду, (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Відповідно до ст. 10 Закону України № N877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом.
Оскільки судом встановлено, що у відповідності до наведених положень діючого законодавства проведення перевірки господарської діяльності ФО-П ОСОБА_4 було передбачено планом перевірок Діржспоживінспекції у Донецькій області на ІІ квартал 2013 року, позивачці завчасно було вручене повідомлення про проведення вказаного заходу державного нагляду та перевірка була здійснена на підставі направлення, оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо незаконності проведення перевірки.
Стосовно доводів позивача про порушення її прав на захист через вручення копії акту перевірки іншій особі, а також розгляд питання про відповідальність за виявлені порушення законодавства про захист прав споживачів за її відсутністю суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 10 Закону України N877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), крім іншого, має право: бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю); одержувати та знайомитися з актами державного нагляду (контролю); надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю).
Відповідно до статті 11 Закону України № N877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), крім іншого, зобов'язаний одержувати примірник припису або акта органу державного нагляду (контролю) за результатами проведеного планового чи позапланового заходу.
З наведеного вбачається, що особиста присутність суб'єкта господарювання під час проведення перевірки, надання зауважень чи заперечень до акта перевірки є його правом, а не обов'язком, яке він реалізує чи не реалізує на власний розсуд. При цьому, контролюючому органу не ставиться в обов'язок у будь-який спосіб забезпечувати реалізацією особою, яка перевіряється, прав, наданих їй законодавством. За таких обставин, суд не вбачає в діях відповідача порушення прав позивачки при проведенні перевірки.
Щодо посилань позивача та її представника на підписання акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення не особисто ОСОБА_4, а її представником ОСОБА_1, яка на той час не мала довіреності на представництво інтересів позивача, суд зазначає наступне.
З викладеного у позовній заяві та пояснень представника позивача ОСОБА_1 встановлено, що 14 травня 2013 року між ФО-П ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено усний договір доручення, за змістом якого ФО-П ОСОБА_4 доручила ОСОБА_1 здійснити представництво її інтересів під час проведення Держспоживінспекцією у Донецькій області перевірки в її крамниці дитячого одягу, у тому числі підписати замість неї акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення, отримавши їх копії. Зазначений договір є правомірним, оскільки був спрямований на реальне настання правових наслідків та під час його укладання були дотримані як загальні вимоги до правочинів, встановлені параграфом 1 глави 16 Цивільного кодексу України, так і положення глави 68 Цивільного кодексу України, якою врегульовані правовідносини за договором доручення. До цього, вказаний договір був виконаний ОСОБА_1 у той же день. Відсутність на момент укладання та виконання договору доручення нотаріально посвідченої довіреності не впливає на дійсність вказаного договору, оскільки довіреність є лише письмовим доказом його укладання та підтвердженням обсягу повноважень особи, що здійснює представництво. Крім того суд враховує, що в подальшому ОСОБА_1 продовжила здійснювати представництво ФО-П ОСОБА_4 на підставі укладеного усного договору доручення, у тому й числі здійснюючи представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи. Виходячи з зазначеного, суд не вбачає порушення прав позивачки у зв'язку із підписанням акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення її представником, а тому зазначені доводи відхиляє.
З приводу тверджень позивача про незаконність розгляду відповідачем за її відсутністю питання про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері та накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення та порушення її прав на захист суд зазначає наступне.
З пояснень представника позивача встановлено, що позивачка була обізнана про дату, час та місце засідання комісії з розгляду її справи про порушення законодавства у сфері прав споживачів а також справи про адміністративне правопорушення. Проте на засідання зазначеної комісії позивачка не з'явилась. ( зі слів представника позивача не вважала за доцільне).
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1177, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Оскільки судом встановлено, що будучи належним чином повідомленою про місце і час розгляду справи, на засідання комісії позивачка не з'явилась з власних міркувань, клопотань про відкладення розгляду справи не надавала, у розпорядженні відповідача була заява ОСОБА_4 про розгляд справи за її відсутністю, а також те, що 20.05.2013 року (у день засідання комісії) позивачка була в Держспоживінспекції, здавши до канцелярії звіт про виконання припису (заяву) (а.с.53), суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивачки про порушення відповідачем її прав на захист та про правомірність розгляду питання про застосування до неї штрафних санкцій за її відсутністю.
Щодо доводів позивача про невірне визначення відповідачем розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
В ході перевірки контролюючим органом були виявлені порушення законодавства про захист прав споживачів у виді реалізації позивачем 18 найменувань товару без необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар у будь-якій наочній формі, що забезпечує можливість свідомого і компетентного вибору цього товару.
З розрахунку фінансової санкції встановлено, що відповідачем до позивача застосований штраф у розмірі по п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне найменування товару, що реалізовувався з недотриманням вимог законодавства.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ (зі змінами та доповненнями) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Державного стандарту України (ДСТУ) 3993-2000 «Товарознавство» термін партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.
Оскільки ані контролюючому органу під час перевірки, ані суду позивачем не надані докази отримання за одним товарносупровідним документом 18 найменувань товару, щодо яких допущено порушення, то визначення відповідачем фінансових санкцій у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне найменування товару, що реалізовувався з порушенням законодавства про захист прав споживачів, є законним. Отже, сума штрафних санкцій, визначених Постановою про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 20.05.2013 р. № 1382, розраховано з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З постанови від 20.05.2013 № 1441 вбачається, що на підставі ч.1 ст. 155 КУпАП за допущене адміністративне правопорушення на позивача накладений штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, штраф на позивача у справі про адміністративне правопорушення накладений у відповідності та на підставі діючого законодавства, в зв'язку доводи позивача про незаконність накладення стягнення є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що у даній справі відповідачем доведено правомірність призначення, проведення перевірки та законність прийнятих ним рішень. Доводи ж позивача суд знаходить необґрунтованими, тому відмовляє у задоволенні позову ФО-П ОСОБА_4 у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанови №1382 від 20.05.2013 року про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" та постанови №1441 від 20.05.2013 року по справі про адміністративне правопорушення - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 02 серпня 2013 року, в присутності представників сторін. Повний текст постанови виготовлений 07 серпня 2013 року.
Суддя Спасова Н.В.