Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 391/725/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
заочне
13.08.2013р. селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Ревякіної О.В.
при секретарі Боковій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Компаніївка Кіровоградської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 84532,72 грн. за кредитним договором № KGК0SE00003387 від 11.07.2005 року та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № KGК0SE00003387 від 11.07.2005 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 1,00 % від суми виданого кредиту, та суми, що розрахована відповідно до п.3.10 Договору, з кінцевим терміном повернення кредиту 10.07.2007 року.
Згідно п. 2.2.9 Договору позичальник зобов'язується повністю повернути кредит до дати, зазначеної в п.1.1 Договору, тобто до 10.07.2007 року.
Таким чином відповідач ОСОБА_1 отримав строковий кредит на розвиток домашнього господарства, остаточне повернення позивачу кредитних коштів з відсотками - 10.07.2007 року.
Дослідивши матерали справи, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статей 257-258 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.
Згідно частини 5 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги ( стаття 266 ЦК України).
Стаття 259 ЦК України визначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 своєї постанови від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
За змістом пункту 31 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
За приписами статті 631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Укладеним сторонами кредитним договором чітко визначено строк виконання позичальником зобов'язання - 10.07.2007 року, тому саме з цієї дати розпочинається перебіг строку позовної давності.
За таких обставин право вимоги у Банку відносно виконання зобов'язань боржником ОСОБА_1 виникло з моменту настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права на повернення кредитних коштів.
Однак Банк звернувся до суду 18.07.2013 року - поза межами встановленого законом трирічного строку, при цьому не просив поновити строк звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором та не надав обґрунтованих доказів щодо наявності поважних причин його пропуску.
Обставин, які б свідчили про зупинення, перерив або збільшення позовної давності матеріали справи не містять.
Посилання представника позивача на термін дії договору до повного виконання зобов'язань не заслуговує на увагу, оскільки не впливає на перебіг загального трирічного строку позовної давності, крім того у матеріалах справи відсутні докази домовленості (договору) сторін щодо збільшення строку позовної давності за правилами статті 259 ЦК України. Представник позивача не представив суду жодного доказу поважності причин пропуску строку позовної давності.
З огляду на наведене суд виходить з пропуску позивачем встановленого законом строку для звернення до суду за захистом своїх прав та відсутності правових підстав для його поновлення, що у розумінні вищезазначених правових норм є самостійною підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257, 258, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 212, 214-215 ЦПК України суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Компаніївського районного суду
Кіровоградської області О.В. Ревякіна