Справа№2-677/11

2/438/47/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 серпня 2013 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі головуючого судді Слиша А.Т.

при секретарі Слєпченко Н.С.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

особи, яка надає правову допомогу ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визнання майна сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно як на частину в спільній власності, визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_4, орган опіки та піклування Бориславської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, виділ частки у майні, що є спільною сумісною власністю, визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду із зазначеним позовом, просять визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_5 житловий будинок, сарай, Б; сарай В; сарай Г; гараж Д; вбиральню Е; сарай Ж; огорожу,1,2; колодязь К, замощення І, що розташовані за адресою АДРЕСА_7; визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину житлового будинку, сараю, Б; сараю В; сараю Г; гаражу Д; вбиральні Е; сараю Ж; огорожі,1,2; колодязю К, замощення І, що розташовані за адресою АДРЕСА_7, як спільне нажите майно подружжя; визнати ОСОБА_5 право власності на 1/6 ідеальної частини житлового будинку, сараю, Б; сараю В; сараю Г; гаражу Д; вбиральні Е; сараю Ж; огорожі,1,2; колодязю К, замощення І, що розташовані за адресою АДРЕСА_7; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/6 ідеальної частини житлового будинку, сараю, Б; сараю В; сараю Г; гаражу Д; вбиральні Е; сараю Ж; огорожі,1,2; колодязю К, замощення І, що розташовані за адресою АДРЕСА_7 та судові витрати. Позовні вимоги мотивують, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 чоловік ОСОБА_5, відповідно батько ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина за законом, оскільки заповіту не залишив. До спадкового майна належить: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами (сарай, Б; сарай В; сарай Г; гараж Д; вбиральню Е; сарай Ж; огорожу,1,2; колодязь К, замощення І), що розташовані за адресою АДРЕСА_7. Даний житловий будинок було побудовано ОСОБА_8 та ОСОБА_5 під час шлюбу. Отже зазначене майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і ОСОБА_5 має право на ? частину цього майна. Право на спадкування після смерті ОСОБА_8 по першій черзі мають: відповідач ОСОБА_7 - син спадкодавця; позивачі: ОСОБА_5 - дружина спадкодавця та ОСОБА_6 - дочка спадкодавця. Позивачами бала своєчасна прийнята спадщина. Однак реалізувати своє право на отримання свідоцтв про право на спадщину, приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_4 їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ОСОБА_7, в особі законного представника ОСОБА_2 та самою ОСОБА_2 не визнається та оспорюється їхнє право власності на спадкове майно та право власності ОСОБА_5 на ? частину спірного будинку. Крім того, ОСОБА_2 не надає правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно, які зберігаються у неї, що перешкоджає позивачам в отриманні свідоцтва про право на спадщину.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 звернулись суду із позовними вимогами до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_4, орган опіки та піклування Бориславської міської ради та просять встановити факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_8 однією сім'єю від 24 серпня 1995 року до дня смерті ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати майно, що було набуте в період з 24 серпня 1995 року до ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_7 спільною сумісною власністю членів сім'ї ОСОБА_8 та ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальних частин у спільному сумісному майні, а саме: на ? ідеальних частин у житловому будинку по АДРЕСА_7; визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, на спадкове майно, до складу якого входять 1/3 ідеальна частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/12 ідеальна частина житлового будинку по АДРЕСА_7; визнати недійсним та скасувати: свідоцтво про право власності на ? частку у праві спільної сумісної власності подружжя, видане ОСОБА_5 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, яке зареєстроване в реєстрі за №1070, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, яке зареєстроване в реєстрі за №1072, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, яке зареєстроване в реєстрі за №1074; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на ? ід.ч. на 1/6 ід.ч. квартири АДРЕСА_1, проведеної Комунальним підприємством Львівської обласної ради Дрогобицьким МБТІ та ЕО., скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на 1/6 ід.ч. квартири АДРЕСА_1, проведеної Комунальним підприємством Львівської обласної ради Дрогобицьким МБТІ та ЕО та стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 8 000 гривень по 4 000 гривень з кожної в якості відшкодування витрат на поховання покійного ОСОБА_8

Ухвалою суду від 17 січня 2013 року позовні вимоги сторін об'єднані в одне провадження. Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_7 визнані судом як зустрічні позовні вимоги.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 з 24 серпня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала з ОСОБА_8 однією сім'єю, вели спільне господарство, за спільні кошти та спільною працею набували рухоме і нерухоме майно, мали взаємні обов'язки та права, вели спільно побут. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер. Під час спільного проживання однією сім'єю, народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_8 був одружений з ОСОБА_5 Від цього шлюбу є повнолітня дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. У 1996 році ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_2, що розірвав попередній шлюб з ОСОБА_5, та на підтвердження своїх доводів показав свій паспорт, в якому був штамп з проставленою датою 27 травня 1996 року про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 Також ОСОБА_2 було відомо, що з весни 1995 року ОСОБА_8 не проживає з колишньою дружиною, а живе у своєї тітки по АДРЕСА_7. Розуміючи, що ОСОБА_8 є розлученим чоловіком спокійно будувала з ним стосунки та вкладала власні кошти, працю, сили у їхнє спільне майбутнє.

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, спадкодавець набув у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 з ОСОБА_8 поселилися в цю квартиру, зробили в ній ремонт. Крім того, ще 5 грудня 1996 року ОСОБА_8 набув у власність ? ід.ч. житлового будинку по АДРЕСА_7 на підставі договору дарування укладеного між ним та його матір'ю ОСОБА_12 На цей час у цьому будинку проживала тітка ОСОБА_8 - ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла тітка ОСОБА_13 За свідоцтвом про право на спадщину за заповітом ОСОБА_8 набув у власність ? ід.ч. житлового будинку по АДРЕСА_7.

З 1998 року вони жили періодично у будинку по АДРЕСА_7, або у квартирі по АДРЕСА_1. У 1999 році народився син ОСОБА_7, з множинними вадами розвитку. Майже рік ОСОБА_2 перебувала з сином у лікарняних закладах. За цей час ОСОБА_8 переїхав проживати у будинок по АДРЕСА_7. Їхня спільна дитина підростала. Будучи інвалідом першої групи потребував просторого, окремого житлового приміщення. Порадившись, вирішили зробити повну реконструкцію старого будинку по АДРЕСА_7 з добудовою. Спочатку робили ремонт в існуючому будинку, а коли син ОСОБА_7 пішов в 2006 році у перший клас і потребував індивідуального навчання, розпочали добудову та внутрішні перепланування. Добудову позивач робила спеціально для їхнього сина і після оформлення права власності на будинок ОСОБА_8 мав намір оформити договір дарування будинку на ОСОБА_7, але не встиг це зробити через стан здоров'я та смерть.

ОСОБА_8 в період, коли він проживав з ОСОБА_2 та їхнім сином ОСОБА_7 не проживав з першою дружиною та дочкою однією сім'єю, не вів з ними спільного господарства. Все нажите під час шлюбу з ОСОБА_5 залишив ОСОБА_5 та дочці ОСОБА_6

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Його колишня дружина ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 участі у похоронах не приймали і не понесли ніяких затрат по похованню.

Після смерті ОСОБА_8 приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_4 13 вересня 2011 року видано: свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на ? частку у праві спільної сумісної власності подружжя, спадкова справа № 5/2010, яке зареєстроване в реєстрі за №1070. спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з квартири АДРЕСА_1; свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 на 1/6 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, спадкова справа №5/2010, яке зареєстроване в реєстрі за №1070 та свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_6 на 1/6 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, спадкова справа №5/2010, яке зареєстроване в реєстрі за №1074. Таким чином нотаріус вважав квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_5 Приватний нотаріус не повідомив спадкоємців, які прийняли спадщину (у тому числі ОСОБА_2) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Ще 12 жовтня 2010 року ОСОБА_2 повідомляла заявою нотаріуса про те, що є спір стосовно спадкового майна, що нею подано позов до суду. Тому зазначені свідоцтва видані всупереч законодавства України, а тому повинні буди визнані недійсними та скасованими.

Житловий будинок АДРЕСА_7 на сьогоднішній день є предметом спору. Квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 вважає особистою власністю ОСОБА_7, а житловий будинок по АДРЕСА_7 спільною сумісною власністю членів сім'ї: ОСОБА_2 та покійного ОСОБА_8

З 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 спільно проживали у будинку по АДРЕСА_7, спільно виховували сина. У них був спільний бюджет, витрати на одяг, харчування та інші потреби. За спільні кошти, більшість яких позичені ОСОБА_2 у своїх родичів, купувались будівельні матеріали, оплачувалась робота з будівництва робітників. Реконструкція і добудова будинку проводилась з ініціативи ОСОБА_2, частково за її кошти та її працею для блага, в першу чергу малолітнього сина. Вже після смерті ОСОБА_8 ОСОБА_2 понад два роки проживає у цьому будику, доглядає за ним. Провела додаткові роботи по реконструкції опалення будинку, на що були потрачені значні кошти. З огляду на фактичні обставини справи слід відступити від рівних часток у спільній сумісній власності та визнання за ОСОБА_2 право власності на ? ід.ч. житлового будинку.

Позивачі за первинним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали, зіславшись на обставини викладені у позовній заяві. 14 травня 2012 року позивачі звернулись до суду із заявою про розгляд справи у їх відсутності. Позов просять задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_1, який діє на підставі угоди від 4 жовтня 2010 року у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_6 підтримав, зіславшись на обставини викладені у позовній заяві, просить їх задовольнити. Зустрічні вимоги вважає безпідставними, просить відмовити у їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просить у задоволенні відмовити. Зустрічні вимоги підтримала, зіславшись на обставини викладені у позовній заяві. Просить зустрічні позовні вимоги задовольнити. Відповідач ОСОБА_2, допитана в якості свідка, пояснила суду, що проживала разом з ОСОБА_8 однією сім'єю з 24 серпня 1995 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3. У них був спільний бюджет, витрати на одяг, харчування та інші потреби. Під час спільного проживання однією сім'єю у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. В зазначений період ОСОБА_8 не проживав з першою дружиною та дочкою, не вів з ними спільне господарство. Майно набуте під час шлюбу з ОСОБА_5 , ОСОБА_8 залишив ОСОБА_5 та дочці ОСОБА_6 ОСОБА_8 не був включений у приватизацію квартири АДРЕСА_8, яка була приватизована 11 жовтня1996 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Дочці ОСОБА_6 ОСОБА_8 було придбано окрему квартиру, у якій вона проживає по даний час.

На початку 1997 року ОСОБА_8 придбав квартиру АДРЕСА_1. Відповідач разом з ОСОБА_8 зробили у квартирі ремонт, поставили двері, та періодично у ній проживали. Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ніколи в цій квартирі не проживали.

Після народження сина ОСОБА_2 разом з ОСОБА_8 постійно проживали в будинку по АДРЕСА_7, за квартирою доглядала мама відповідачки.

Син ОСОБА_8 та ОСОБА_2 - ОСОБА_8 є інвалідом дитинства, переніс декілька важких операцій. У 2006 році син пішов у 1 клас школи № 6, йому було призначене індивідуальне навчання в домашніх умовах за адресою: АДРЕСА_7. Додому приходили лікарі, вчителі у маленьку хату, де зовсім не було місця для навчання дитини Дитина стала підростати і виникла необхідність відповідно у збільшенні житлової площі. За спільною згодою з ОСОБА_8 вирішили зробити реконструкцію старого будинку АДРЕСА_7; здійснити добудову, збільшити площу будинку. ОСОБА_8, враховуючи його стан здоров'я, не міг одночасно виконувати свої обов'язки міського голови Борислава та займатись реконструкцією будинку, відповідно всі обов'язки щодо реконструкції та добудови будинку ОСОБА_2 взяла на себе. Безпосередньо займалась організацією будівництва: закуповувала будівельні матеріали, наймала будівельників, слідкувала за виконанням будівельних робіт, розраховувалась за виконані будівельні роботи. За спільні кошти проводили реконструкцію будинку. Частину коштів ОСОБА_2 позичала у своїх родичів. Реконструкція і добудова будинку проводилась з ініціативи ОСОБА_2, частково за її кошти та її працею для блага, в першу чергу малолітнього сина. У реконструкцію будинку вкладали спільні кошти з ОСОБА_8 Допомагали у реконструкції будинку її батьки. Мати, крім того що готувала ОСОБА_8 дієтичне харчування, готувала обіди для будівельників. Батько допомагав по господарству. Батьки також допомагали доглядати та виховувати сина ОСОБА_7.

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 участі у реконструкції не приймали, жодного разу не були у будинку АДРЕСА_7 під час реконструкції.

Після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_2 проживає у цьому будинку, доглядає за ним. Провела додаткові роботи з реконструкції опалення будинку, на що були потрачені значні кошти. З огляду на фактичні обставини, вважає що слід відступити від рівних часток у спільній сумісній власності та визнання за нею право власності на ? ід.ч. житлового будинку.

Третя особа по зустрічному позову приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_4 повідомив, що ним 13 вересня 2011 року було видано свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на ? частку у праві спільної сумісної власності подружжя, спадкова справа № 5/2010, яке зареєстроване в реєстрі за №1070. спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з квартири АДРЕСА_1; свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 на 1/6 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, спадкова справа №5/2010, яке зареєстроване в реєстрі за №1070 та свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_6 на 1/6 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, спадкова справа №5/2010, яке зареєстроване в реєстрі за №1074. Свої дії вважає правомірними. Спадкоємцями за законом є дружина спадкодавця ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 Двом першим видано відповідні свідоцтва. 1/6 частина спадкового майна ОСОБА_7 залишається відкритою. Вважає заявлені зустрічні позовні вимоги - безпідставними.

Представник третьої особи по зустрічному позову органу опіки та піклування Бориславської міської ради за довіреністю №3-21/100 від 16 січня 2012 року Дречевич О.Я. у судовому засіданні підтримала висновок виконавчого комітету Бориславської міської ради - як органу опіки і піклування від 9 квітня 2013 року, згідно якого малолітній ОСОБА_7 повинен бути зареєстрованим та проживати разом із законним представником - матір'ю ОСОБА_2 на АДРЕСА_7 без втрати права власності на будинок та земельну ділянку. Щодо вирішення спору про визнання права власності на спадкове майно по квартирі АДРЕСА_1 покладаються на думку суду.

Заслухавши пояснення позивачів та представника позивача, відповідача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд вважає заявлені позови такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст.ст. 3, 11, 15, 59, 60 ЦПК України кожна особа, має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Розгляд цивільних справ здійснюється не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін самостійно, на власний розсуд розпоряджається своїми правами й зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що спадщина відкрилася після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.4 т.1).

Судом встановлено, що 4 травня 1968 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, яка, після його реєстрації, змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.5 т.1) .

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області у справі №2-2/1997 від 21 січня 1997 року, яке набрало законної сили, шлюб укладений та зареєстрований між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 4 травня 1968 року в Бориславському міськвідділі ЗАГС - розірвано.

Відповідно до статей 39, 44 Кодексу про шлюб та сім'ю, чинного на час реєстрації припинення шлюбу, розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку та органами реєстрації актів громадянського стану. Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану. Згідно довідки начальника ВДРАЦС Бориславського міського управління юстиції від 29 лютого 2012 року за №02-19 свідоцтво про розлучення громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не видавалось. Отже шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 не можна вважати припиненим відповідно до приписів Кодексу про шлюб та сім`ю.

Крім цього, відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 батьком є ОСОБА_8.

Отже, відповідно до норм ст. ст. 1223, 1261, 1267, 1268, 1270 ЦК України спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є його дружина ОСОБА_5, донька ОСОБА_6(позивачі у справі) та його син ОСОБА_7.(відповідач за первинним позовом), частки яких є рівними

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_5, дочка ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_7

Позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була своєчасна прийнята спадщина. Про що свідчить свідоцтво про право власності на ? частку у праві спільної сумісної власності подружжя, видане ОСОБА_5 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №1070, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №1072, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №1074.

Однак реалізувати своє право на отримання свідоцтв про право на спадщину, до якої належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_7 приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_4 їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ОСОБА_7, в особі законного представника ОСОБА_2 та самою ОСОБА_2 не визнається та оспорюється їхнє право власності на спадкове майно та право власності ОСОБА_5 на ? частину спірного будинку. Крім цього, ОСОБА_2 не надає правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно, які зберігаються у неї, що перешкоджає позивачам в отриманні свідоцтва про право на спадщину.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, чинного на час набуття спадкодавцем спірного спадкового майна - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільної сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічне правове положення закріплене в ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до якого майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, указаною нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).

Згідно зі ст. 60 СК України (чинного з 1 січня 2004 року) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення Закону було закріплено й у ст. 22 КпШС України, який діяв до 1 січня 2004 року, але був чинний на час набуття спадкодавцем спірного майна.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Частиною 2 ст. 28 КпШС України також було визначено, що суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», який втратив чинність з 21 грудня 2007 року, роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст. ст. 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Судом встановлено, що відповідно до рішення Бориславського міського суду Львівської області у справі №2-2/1997 від 21 січня 1997 року, яке набрало законної сили, шлюб укладений та зареєстрований між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 4 травня 1968 року в Бориславському міськвідділі ЗАГС - розірвано. Судом встановлено, що до часу звернення з позовом до суду ОСОБА_8 протягом 3-х років з ОСОБА_5 не проживав, подружніх відносин не підтримував (тобто з січня 1994 року).

Відповідно встановлено преюдиціальний факт, який не потребує доказування, оскільки відповідно 3 ст.61 ЦПК визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, факт роздільного проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_5 при фактичному припинення шлюбу підтверджується світлокопією договору найму жилої площі за адресою АДРЕСА_7, укладеного ОСОБА_8 із ОСОБА_13 від 2 серпня 1995 року (а.с.25 т.2)., предметом якого є найм спадкодавцем житлової площі у будинку АДРЕСА_7.

Спадкодавцю ОСОБА_8 належало на праві власності будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Бориславської міської ради 1 лютого 2009 року, серія САВ №872666 на підставі п.п.10,11 рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від «31» грудня 2008 року «Про затвердження актів прийняття у експлуатацію житлових будинків і гаражів» та квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 1997 року.

Проте житловий будинок з відповідною частиною господарських споруд, що знаходиться у АДРЕСА_7 ОСОБА_8 набув у власність, а саме ? ідеальна частка житлового будинку набута ним на підставі договору дарування від 5 грудня 1996 року та ? ідеальних частки у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 жовтня 2002 року.

Відповідно до приписів ст.24 КпШС зазначене майно, одержане ОСОБА_8 під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є роздільним майном остатнього. Отже позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання майна сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно як на частину в спільній власності є безпідставними і не можуть бути задоволені судом.

Підставними є зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_7, від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_4, орган опіки та піклування Бориславської міської ради в частині визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, а саме свідоцтво про право власності на ? частку у праві спільної сумісної власності подружжя, видане ОСОБА_5 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №1070, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №1072, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №1074 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на ? ідеальної частки та на 1/6 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, проведеної Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». та державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на 1/6 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, проведеної Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Спадкодавець ОСОБА_8 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 під час роздільного проживання з ОСОБА_5 при фактичному припинення шлюбі на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 11 лютого 1997 року між ним та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, посвідченого державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Дубель І.Б., зареєстрованого в реєстрі за №11. Відповідно п.2 цього договору оплата проводилась безготівкою на рахунок продавців УБР (Бориславське управління бурових робіт), де на той час працював спадкодавець. Відтак, має місце факт придбання спадкодавцем зазначеної квартири за рахунок коштів третьої особи. Зазначену обставину підтвердили і свідки з боку позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_23, ОСОБА_24 Інших доказів, що підтверджують придбання спадкодавцем зазначеної квартири за спільні кошти подружжя сторонами суду не подано. Відтак, суд приходить до висновку про належність спірної квартири до роздільного майна спадкодавця.

Відповідно до ст.25 КУпШС, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. Проте позивачем ОСОБА_5 не представлено доказів, які б свідчили про її участь у праці, грошові затрати на ремонт чи реконструкцію квартири АДРЕСА_1, а відтак визнавати її спільною сумісною власністю подружжя у нотаріуса не було жодних підстав.

Натомість приватний нотаріус 13 вересня 2011 року видав свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на ? частку у праві спільної сумісної власності подружжя, свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 на 1/6 ід. част. квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_6 на 1/6 ід. част. квартири АДРЕСА_1, спадкова справа №5/2010, яке зареєстроване в реєстрі за №1070, 1072 та 1074 відповідно.

Захист прав у порядку цивільного судочинства - це передбачені законом способи охорони цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України, одним із яких є визнання права, якщо таке заперечується чи не визнається іншими особами. Тому власник порушеного права зобов'язаний довести належність йому такого права і відповідно може скористатися не будь-яким, а лише конкретно визначеним законом способом захисту свого права.

Цивільним законодавством не передбачено можливості визнання за правилами недійсності правочинів документів, які за своїм змістом не є правочинами. До таких документів належать, зокрема, свідоцтва про право власності на майно, рішення органів влади чи місцевого самоврядування про реєстрацію такого права, тощо.

В таких випадках мова може йти лише про нечинність, незаконність чи неправомірність рішень та документів, які підтверджують право, оскільки право не може бути недійсним - воно може існувати або ні.

Цивільним процесуальним законодавством не передбачено можливості покладення обов'язків за ухваленим судовим рішенням на осіб, які не є визначеними позивачем сторонами у справі.

Як беззаперечно вбачається із матеріалів справи, оспорюване ОСОБА_2 та ОСОБА_7, від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 свідоцтва ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про їх право на спадщину за законом чоловіка і батька сторін ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 видано нотаріальною конторою 13 вересня 2011 року, відтак очевидним є, що на нього поширюється дія положень ст. 1301 ЦК України стосовно визнання його недійсним з підстав визначених цією статтею.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування « свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним у випадках порушення у зв'язку з його видачею прав інших осіб. Тому, беззаперечно встановивши, що оспорюваним свідоцтвом неправильно визначено розмір спадкової частки спадкодавця ОСОБА_8 й це призвело до порушення прав ОСОБА_7, як можливого спадкоємця, суд зобов'язаний ухвалити рішення про визнання цих свідоцтв та документів, що підтверджують це право недійсним в цілому, а не скасовувати їх та вносити до нього зміни, шляхом зменшення частки спадкових прав відповідачки, оскільки такої вимоги про внесення змін до спірних свідоцтв ОСОБА_7 не пред'являв .

Тому, в цій частині позовних вимог про визнання недійсними та скасування свідоцтв виданих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягає до задоволення частково з ухваленням судом рішення про визнання оспорюваних свідоцтв про право на спадщину недійсними в цілому.

Оскільки судом вищезгадані свідоцтва на спадкове майно, видані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були визнані недійсними в цілому, то відповідно настають правові наслідки недійсного правочину.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки судом визнаються недійсними свідоцтва про право на спадщину, відповідно слід визнати недійсними державну реєстрацію за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 .

Крім цього, ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_8 з 24 серпня 1995 року до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_3. Свої вимоги мотивує тим, що вона у зазначений період разом з ОСОБА_8 вели спільне господарство, за спільні кошти та спільною працею набували рухоме і нерухоме майно, мали взаємні обов'язки та права, вели спільно побут. Під час спільного проживання однією сім'єю у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. На час відкриття спадщини виникли питання, які потребують встановлення факту проживання однією сім'єю.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Також сім'я може створюватися на інших підставах, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. (ч.4 ст.3 СК України). Відтак, сімейні відносини можуть виникати між особами на підставі фактичних шлюбних відносин без зареєстрованого шлюбу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з 24 серпня 1995 року по дату смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що стверджується поясненнями в якості свідка ОСОБА_2, поясненнями свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 про те, що тривалий час знали ОСОБА_2, як дружину ОСОБА_8. Їхні сімейні стосунки були відкритими, неприхованими. Вони разом відвідували різноманітні заходи, святкували різні події разом. Свідки неодноразово бували у них в гостях по АДРЕСА_7, де господинею була ОСОБА_2 Зазначені обставини в судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_29, ОСОБА_30 Позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що «з 1993 року, коли донька ОСОБА_6 вийшла заміж, вона з ОСОБА_8, залишили квартиру на АДРЕСА_8 дочці, а самі перейшли проживати у будинок на АДРЕСА_7. В цей час у житті ОСОБА_8 появилась ОСОБА_2 Після народження внука, позивач ОСОБА_5 була вимушена помагати дочці і жила на два будинки. За час її відсутності в будинку на АДРЕСА_7, зі слів сусідів їй було відомо, що з ОСОБА_8 проживала ОСОБА_2». Свідок ОСОБА_23 пояснив у судовому засіданні, що після народження онука подружжя ОСОБА_8 перейшло жити на Мражницю (вул..С.Бандери). ОСОБА_5 часто приходила до дочки, а за декілька місяців повернулась жити на квартиру по АДРЕСА_8 на постійно. ОСОБА_8 у стару квартиру так і не повернувся.

Крім цього, покійний ОСОБА_8 вважав себе розлученим, про що свідчить власноручно заповнена особова картка покійним, де в графі сімейний стан зазначено - «розлучений». (а.с.201 т.1)

Враховуючи вищенаведене, а також встановлений судом преюдиціальний факт роздільного проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_5 при фактичному припинення шлюбу з січня 2004 року, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_8 з 24 серпня 1995 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (дня смерті останнього) є підставними і такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, заявлений у зустрічних вимогах ОСОБА_2 про визнання майна, що було набуте в період з 24 серпня 1995 року до 17 квітня 2010 року, а саме: житлового будинку по АДРЕСА_7 спільною сумісною власністю членів сім'ї ОСОБА_8 та ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальних частин у спільному сумісному майні, а саме: на ? ідеальних частин у житловому будинку по АДРЕСА_7, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок з відповідною частиною господарських споруд, що знаходиться у АДРЕСА_7, ОСОБА_8 набув в особисту власність, а саме: ? ідеальна частка житлового будинку набута ним на підставі договору дарування від 5 грудня 1996 року та ? ідеальних частки у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 жовтня 2002 року.

На цей час будинок мав загальну площу 84, 6 кв.м., і складався з кухні, двох житлових кімнат, ванної.

Після реконструкції, житловий будинок був прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією, акт якої був затверджений п.п.10,11 рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради №537 від 31 грудня 2008 року «Про затвердження актів прийняття у експлуатацію житлових будинків і гаражів» на підставі чого виконавчим комітетом Бориславської міської ради 1 лютого 2009 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія САВ №872666 на будинок за адресою АДРЕСА_7. Загальна площа становить 265,2 кв.м; житлова площа 204,у кв.м; будинок складається з восьми житлових кімнат та однієї кухні; житловий будинок, 1А,265,2 кв.м; сарай,Б; сарай, В; сарай, Г; гараж,Д; вбаральня, Е; сарай,Ж; огорожа.1,2; колодязь,К; замощення,1.

Отже, права і обов'язки щодо спірного майна виникають в момент його придбання, тому правовий режим майна (будинку), придбаного відповідно до свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія САВ №872666, виконавчим комітетом Бориславської міської ради 1 лютого 2009 року і спірні правовідносини між сторонами із приводу нього, регулюватися нормами ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Частиною 4 ст. 368 ЦК України встановлено, що майно набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно ч. 2 ст. 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу України.

При цьому за змістом ч. 4 ст. 368 ЦК України для набуття членами сім'ї права спільної сумісної власності на певне майно необхідна сукупність двох передумов: майно, набуте в результаті спільної праці; майно, набуте за спільні кошти.

Судом встановлено, що житловий будинок з відповідною частиною господарських споруд по АДРЕСА_7 первісно був особистою власністю ОСОБА_8, набутий ним в порядку дарування та спадкування за заповітом. В подальшому, спільними зусиллями і за час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_8 житловий будинок був реконструйований, його загальна та житлова площа істотно збільшилась, збільшилась відповідно і вартість цього майна. Вартість будинку після реконструкції збільшилась з 23 728 гривень 75 копійок до 953 975 гривень, що підтверджується технічним паспортом на будинок, робочим проектом на будинок, висновком про розгляд робочого проекту, наявними у інвентаризаційній справі об'єкту.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 довела не лише факт спільного проживання, а і ступінь її участі у придбанні спірного майна.

Обставинами у справі встановлено, що реконструкція і добудова будинку проводилась з ініціативи ОСОБА_2, в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_8, частково за її кошти та її працею для блага, в першу чергу малолітнього сина - інваліда першої групи ОСОБА_7. Участь ОСОБА_2 у процесі будівництва, закупівлі матеріалів, організації будівництва доведено показами допитаної у якості свідка ОСОБА_2, а також показами інших свідків у справі .

Зокрема свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що вів технічний нагляд за будівництвом цього будинку, сам їздив за будматеріалами, або ОСОБА_2, яка спільно з ОСОБА_8 будували будинок. Крім цього, покійний ОСОБА_8 незадовго до смерті просив свідка допомогти з оформленням необхідних документів щоб оформити права на будинок на сина - ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_27 пояснила суду, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 спільними зусиллями будували будинок, за спільні кошти купували будівельні матеріали, в більшості випадків купівлею будматеріалів займалася ОСОБА_2 оскільки ОСОБА_8 за станом здоров'я та із виконання обов'язків мера м.Борислава не мав часу цим займатись. ОСОБА_2 наймала будівельників, розраховувалась з останніми за виконану роботу. ОСОБА_2 вкладала особисті кошти у реконструкцію будинку. Зокрема, позичала кошти у своїх родичів та знайомих.

Свідок ОСОБА_26 пояснила, що дала своїй донці ОСОБА_2 10 тис. дол. США на зведення фундаменту.

Свідок ОСОБА_33 пояснив суду, що взяв кредит на суму 14 200 доларів США, що підтверджується довідкою Бориславського відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 8 квітня 2011 року (а.с.33 т.2), причому в заставу була передана батьківська квартира ОСОБА_2 по АДРЕСА_9 та на початку 2006 року передав готівкою сестрі ОСОБА_2 45 000 доларів США, що підтверджується розпискою (а.с.34 т.2) для будівництва будинку.

Дану обставину підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_35 та ОСОБА_36

Свідок ОСОБА_37 та свідок ОСОБА_38 в судовому засіданні підтвердила, що позичала ОСОБА_2 по 1000 доларів США для будівництва будинку.

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_39 пояснили в судовому засіданні, що безпосередньо займались будівельним роботами при реконструкції будинку за адресою АДРЕСА_7. Їх наймала на роботу безпосередньо ОСОБА_2 Вона ж розраховувалась за виконану роботу.

Суд визнає належними доказами у справі світлокопії квитанцій до прибуткового касового ордеру, видаткові накладні на придбання будівельних матеріалів (а.с.47-54 т.1, 39-49 т.2), які підтверджують обставини придбання будівельних матеріалів саме ОСОБА_2

Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_24 у судовому засіданні, відповідно до яких реконструкція будинку проводилася виключно за кошти ОСОБА_8, які останній виручив за продаж акцій ВАТ «Укрнафта» у 2004-2005 роках на суму близько 300-500 тис. гривень., оскільки зазначені покази свідка спростовані наявними в матеріалах справи випискою з реєстру цінних паперів та договором купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_8 справді було продано акції цього підприємства, але у 2002 році та на суму 383 гривень 25 копійок (а.с.232-233 т.1).

Крім цього, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 повідомила суду, що вона не приймала участі у реконструкції будинку по АДРЕСА_7, «оскільки не могло бути два виконроби: ОСОБА_5 та ОСОБА_2».

Відтак, підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю членів сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_7 житлового будинку 1А, 265,2 кв.м, сараю,Б; сараю,.В; сараю Г; гаражу.Д; вбиральні,Е; сараю Ж; огорожі,1.2; колодязя К; замощення 1, що розташовані за адресою АДРЕСА_7.

Зустрічні позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальних частин у спільному сумісному майні, а саме: на ? ідеальних частин у житловому будинку по АДРЕСА_7 підлягають до задоволення частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст.372 ЦК України та ст. 70, 74 СК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Частина друга цієї норми закону встановлює презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності Дана презумпція може бути спростована домовленістю (договором) між співвласниками, законом або рішенням суду. Обставинами, що мають істотне значення для зміни розміру часток на підставі судового рішення можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного із співвласників в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, вчинення співвласником дій, що порушують права інших співвласників, матеріальне становище співвласників тощо.

У разі поділу майна між співласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч.3 ст.372 ЦК України).

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не представлено суду належних доказів, що підтверджують обставини, які мають істотне значення, на підставі яких частка співвласника ОСОБА_2 може бути збільшена до ? ідеальних частин у житловому будинку по АДРЕСА_7, відповідно частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто по ? .

Суд вважає підставними позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання право власності за ними по 1/6 ідеальної частини житлового будинку, сараю, Б; сараю В; сараю Г; гаражу Д; вбиральні Е; сараю Ж; огорожі,1,2; колодязю К, замощення І, що розташовані за адресою АДРЕСА_7, а також зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7, від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Борислав на спадкове майно, а саме: 1/6 ідеальної частини житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_7 та 1/3 ідеальної частини квартири АДРЕСА_1, які підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.4 т.1).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається з матеріалів справи після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина до складу якої входить майно: ? ідеальна частка житлового будинку 1А,265,2 кв.м; сарай,Б; сарай, В; сарай, Г; гараж,Д; вбаральня, Е; сарай,Ж; огорожа.1,2; колодязь,К; замощення,1, що розташовані за адресою АДРЕСА_7 та квартира АДРЕСА_6.

Як встановлено судом раніше, відповідно до норм ст. ст. 1223, 1261, 1267, 1268, 1270 ЦК України спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є його дружина ОСОБА_5, донька ОСОБА_6(позивачі у справі) та син ОСОБА_7.(позивач за зустрічним позовом), частки яких є рівними.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 до нотаріальної контори своєчасно звернулися ОСОБА_5, дочка ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_7

Виходячи з наведеного, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 в рівних долях, тобто по 1/6 ідеальної частини житлового будинку, 1А, 265,2 кв.м; сарай,Б; сарай, В; сарай, Г; гараж,Д; вбаральня, Е; сарай,Ж; огорожа.1,2; колодязь,К; замощення,1, що розташовані за адресою АДРЕСА_7.

Виходячи із диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК України) за ОСОБА_7 слід визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Борислав на спадкове майно, а саме: 1/3 ідеальної частини квартири АДРЕСА_1.

Крім цього, ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у якому просила стягнути солідарно з відповідачів 8 000 гривень по 4000 гривень з кожної на відшкодування витрат, понесених на поховання ОСОБА_8

В обґрунтування позову посилалась на ті обставини, що її малолітній син ОСОБА_7, інтереси якого вона представляє та відповідачі є спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_8, однак, позивачка за власні кошти здійснила поховання спадкодавця, що підтверджується товарним чеком на суму 16 000 гривень. Вважаючи, що інші спадкоємці майна померлого зобов'язані відшкодувати їй ці витрати однак, добровільно відшкодувати їх відмовляються, позивачка звернулась до суду з цим позовом, просила його задовольнити.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме: такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.

Згідно світлокопії товарного чеку від ІНФОРМАЦІЯ_3, представленого позивачем ОСОБА_2 (а.с.32 т.2) вартість поховання становить 16 125 гривень.

Виходячи із диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК України), загальна сума коштів, яку потрібно стягнути з відповідачів становитиме 8000 гривень, тобто з кожного відповідача потрібно стягнути 4000 гривень витрат на поховання.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215,218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/6 ідеальної частини житлового будинку, 1А,265,2 кв.м; сарай,Б; сарай, В; сарай, Г; гараж,Д; вбаральня, Е; сарай,Ж; огорожа.1,2; колодязь,К; замощення,1, що розташовані за адресою АДРЕСА_7.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/6 ідеальної частини житлового будинку, 1А,265,2 кв.м; сарай,Б; сарай, В; сарай, Г; гараж,Д; вбаральня, Е; сарай,Ж; огорожа.1,2; колодязь,К; замощення,1, що розташовані за адресою АДРЕСА_7.

В решті позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_7, від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_8 однією сім'єю з 24 серпня 1995 року до дня смерті ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати спільною сумісною власністю членів сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_7 житловий будинок 1А,265,2 кв.м; сарай,Б; сарай, В; сарай, Г; гараж,Д; вбаральня, Е; сарай,Ж; огорожа.1,2; колодязь,К; замощення,1, що розташовані за адресою АДРЕСА_7.

Визнати за ОСОБА_2 право власності у спільному сумісному майні на ? ідеальної частини житлового будинку 1А,265,2 кв.м; сарай,Б; сарай, В; сарай, Г; гараж,Д; вбаральня, Е; сарай,Ж; огорожа.1,2; колодязь,К; замощення,1, що розташовані за адресою АДРЕСА_7.

Визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Борислав на спадкове майно, а саме: 1/6 ідеальної частини житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_7 та 1/3 ідеальної частини квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на ? частку у праві спільної сумісної власності подружжя, видане ОСОБА_5 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №1070, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №1072, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 13 вересня 2011 року, посвідчене приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі №1074.

Визнати недійсною державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на ? ідеальної частки та на 1/6 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, проведеної Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Визнати недійсною державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на 1/6 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, проведеної Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 по 4000 (чотири тисячі) гривень відшкодування витрат на поховання ОСОБА_8.

В решті зустрічних позовних вимог - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення. можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Слиш А.Т.