Справа № 545/467/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді - Гальченко О.О.,

при секретарі - Вітренко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 04.02.2013 року звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ( а. с. 2 - 7 т. 1 ), згідно якого прохав стягнути із спадкоємців померлої громадянки України ОСОБА_4 на користь фізичної особи - підприємця - ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 44 730,20 грн. та понесений судовий збір в розмірі 562,20 грн.

15.04.2013 року позивач надав суду згідно отриманих даних судом за його клопотанням щодо забезпечення доказів у справі уточнений позов до належного відповідача - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ( а. с. 163 - 167, 201 т. 1 ), посилаючись на те, що на протязі 2011 року, а саме, починаючи з 01.08.2011 р., у відповідності до укладеного :прощений спосіб в порядку ст. 181 ГК України договору купівлі-продажу між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ( продавцем ) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 ( покупцем ), останньою було отримано від продавця реальне пальне ( товар ) на загальну суму 287 392,80 грн.

Покупець повністю не розрахувався за поставлений товар і заборгованість ФОП ОСОБА_4 перед ФОП ОСОБА_1 станом на 01.01.2012 року ( з врахуванням здійснених оплат на суму 263 139,50 грн.) склала в розмірі 24 253,30 грн.

У відповідності до укладеного між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 ( продавцем) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 ( покупцем ) 03.01.2012 р. № 3-01/18 продавець зобов»язався надати у власність покупця, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити дизельне пальне ( товар ).

Згідно п. 3.1. зазначеного договору розрахунок за поставлений товар мав бути доведений покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на умовах 100% попередньої оплати.

Незважаючи на те, що продавцем було поставлено товар на загальну суму 105 907,82 грн. покупець в порушення умов договору № 3-01/18 частково здійснив оплату в даній сумі 85 430,92 грн., не виконаним залишився обов»язок покупця здійснити оплату в розмірі 20 476,90 грн.

Згідно п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, і в даному випадку, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, загальна сума заборгованості покупця перед продавцем за поставлений товар у відповідності до вищевказаних договорів купівлі-продажу станом на 13.08.2012 року склала 44 730,20 грн. ( 24 253,30 грн. + 20 476,90 грн. = 44 730,20 грн. ).

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести

2

місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

З метою підготовки матеріалів позовної заяви про стягнення заборгованості для подачі в суд, кредитор спадкодавця ( ОСОБА_4 ) - ФОП ОСОБА_1, отримавши з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців витяг від 16.01.2013 р. та довідку від 16.01.2013 р. дізнався про смерть ОСОБА_4 і про внесення до вказаного Реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті. Вказаний запис внесено в реєстр 13.08.2012 року.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент відкриття спадщини ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_4 мала обов»язок перед ФОП ОСОБА_1 сплатити суму 44 730,20 грн.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 52 ЦК України визначено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов»язаннями, пов»язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, те на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов»язаннями, пов»язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

З цих підстав, ФОП ОСОБА_1 змушений був звернутися до нотаріальної контори з претензією до спадкоємців та до суду з позовною заявою до спадкоємця ОСОБА_4, який є спадкоємцем боржника, що стверджується письмовим повідомленням приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_5 від 15.04.2-13 р. № 55/01-16.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 дізнався про відкриття спадщини лише 16.01.2013 року, вимога-претензія, що направлялася до нотаріальних контор з метою її представлення спадкоємцям, які прийняли спадщину, пред»явлена в межах строків передбачених ЦК України. Більше того, якщо навіть встановлювати факт, коли саме кредитор міг дізнатися про закриття спадщини ОСОБА_4, то відомості про припинення підприємницької діяльності у зв»язку із смертю були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців лише 13.08.2012 року і тим самим стали достовірними для позивача саме з цієї дати згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Ч. 1 ст. 1221 ЦК України встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Після смерті боржника - ОСОБА_4, відкрилася спадщина, за її останнім місцем проживання в АДРЕСА_1.

В даному випадку, згідно п.п. 2.1. п.2 Глави 10 Розділу II Інструкції «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, спадкова справа заведена Приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу - ОСОБА_5.

Ст. 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов»язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов»язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов»язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Відповідачка - ОСОБА_2, до цього часу не повідомила його про результати надісланої ним претензії до нотаріальної контори та не задовольнила вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині ( одна ціла спадщини за заповітом ), а відповідно, він змушений

3

звернутися до суду з даним позовом.

Прохав стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 кошти в розмірі 44 730,20 грн. та понесений судовий збір в розмірі 562,20 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_6 ( а. с. 103 т. 1 ) позовні вимоги підтримали, надавши можливі докази на їх підтвердження та прохали задовольнити позов у повному обсязі. Надали додаткові пояснення щодо поданих документів приєднаних до додаткових обґрунтувань позовних вимог з врахуванням письмових заперечень представника відповідачки ОСОБА_2 та не заперечували щодо розгляду справи у відсутності відповідачки та в заочному порядку ( а. с. 36 - 28 т. 2 ). Вказали, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 01.08.2011 року № 01/08 та від 03.01.2012 р. № 3-1/18, укладених із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, передав їй у власність дизельне пальне на загальну суму 393 300,62 грн. Згідно з договорами ФОП ОСОБА_4 зобов»язалась прийняти і оплатити вартість дизельного пального, але в повному обсязі не виконала свої зобов»язання лише через смерть. У зв»язку з цим заборгованість ФОП ОСОБА_4 перед позивачем склала у розмірі 44 730,20 грн. Останній час цим питанням від її імені займався її довіритель син - ОСОБА_3, але без довіреності, за її усною вказівкою.

04.02.2013 року, через Полтавську районну державну нотаріальну контору та приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу - ОСОБА_5 він пред»явив свої вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 Полтавська районна державна нотаріальна контора йому повідомила, що згідно отриманої інформації, даних алфавітних книг та Спадкового реєстру на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, спадкова справа заведена приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу - ОСОБА_5 та додатково повідомлено, що кредиторська вимога направлена приватному нотаріусу ОСОБА_5 за належністю. У відповідності до ст. 193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 52 ЦК України визначено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов»язаннями, пов»язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов»язаннями, пов»язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Відповідно до вимог ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов»язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов»язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов»язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Відповідачка, як спадкоємиця померлої, борг спадкодавця у розмірі 44 730,20 гривень не погасила та не повідомила позивачу про причини не оплати боргу, внаслідок чого він звернувся до суду. Вважає, що має право на стягнення боргу спадкодавця у розмірах, що відповідає розміру частки у спадщині, яка заповідалася відповідачці по заповіту.

На уточнення суду повідомили та надали підтвердження походження дизельного пального та його належності позивачу, що вони досягли між собою усіх суттєвих умов договорів ( якості, строків поставки, відвантаження та доставки, тари, оплати, порядку розрахунку, дотримання відповідної безпеки ), що будь - яких обмежень щодо можливості продажу предмету договору встановленого законом не було, так як позивач таким же чином його придбавав у власність. Всі документи стосовно договорів пройшли по податковій звітності, що в свою чергу підтверджує факти отримання поставленого дизтоплива померлою.

Відповідачка ОСОБА_2 та її адвокат - ОСОБА_8 ( а. с. 217 - 219 т. 1 ) в судове засідання повторно не з»явилися, хоча заздалегідь повідомлялися належним чином про день та час розгляду справи, про що в матеріалах справи маються докази (а. с. 23, 35 т. 2), а саме наявна заява ОСОБА_2, де вона прохає провести розгляд справи без її участі та участі її

4

представника, проти задоволення позовних вимог заперечує і прохає відмовити у їх задоволенні повністю. Адвокат відповідачки надав суду письмові заперечення на позов ( а. с. 16 - 17 т. 1 ). Тому, суд вважає за можливе розгляд справи по суті у відсутності не з»явившихся, належно повідомлених сторін у справи по наявним матеріалам справи та за наявності від них відповідних заяв.

Судом встановлено, що 01 серпня 2011 року укладено між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, як покупцем, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як продавцем, договір купівлі-продажу № 1/08, а також, 03 січня 2012 року між цими ж сторонами укладено договір купівлі-продажу № 3-01/18, які як з»ясував суд були укладені письмово, а не в спрощеному порядку, оскільки позивач віднайшов перший договір у податковій звітності. Відповідно до предмету вказаних договорів, продавець зобов»язався передати у власність, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити дизельне паливо на умовах визначених вказаними договорами. У відповідності до п.3.1. зазначених договорів купівлі-продажу дизельного пального розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% попередньої оплати або у відповідності до графіку поставок і оплати товару, додатково узгодженого сторонами. В 2011 році, починаючи з 02.08.2011 р. позивачем було поставлено ФОП ОСОБА_4 дизельне пальне на загальну суму 393 300,62 грн. ( в 2011 році - в розмірі 31 307 літрів на суму 287 392,80 грн. і в 2012 році - в розмірі 10 945,95 літрів на суму 105 907,82 грн. ), що стверджується заправними відомостями, доданими до позову, автомобілів ОСОБА_4, помісячно направленими на її адресу листами з актами приймання-передачі товару, виписаними податковими накладними, рахунками, а також, помісячною податковою звітністю ФОП ОСОБА_4, зокрема і в т.ч. додатком № 5 до податкової декларації про податок на додану вартість (а. с. 7 - 74, 84 - 93 т. 1 ). ФОП ОСОБА_4 частково було здійснено оплату за поставлений позивачем у 2011-2012 роках товар на загальну суму 348 570,42 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 24.04.2013 р. (а. с. 38 - 202 т. 2 ). У зв»язку з цим, загальна заборгованість ФОП ОСОБА_4 по вказаним двом договорам за поставлене дизельне пальне склала в розмірі 44 730,2 грн.

На виконання ч. 8 ст. 193 ГК України, де визначено, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов»язання, на вимогу зобов»язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов»язання повністю або його частини.

ФОП ОСОБА_4 на неодноразові вимоги ФОП ОСОБА_1 не видала на його ім»я такого письмового посвідчення ( посвідчень ) виконання зобов»язання. Але, шляхом подачі звітності до органів податкової інспекції помісячно ( за період 2011 р. та 2012 років ) відзвітувалась про вартість витрат за поставлений товар у повній відповідності до виданих ФОП ОСОБА_1 податкових накладних про факт отримання ФОП ОСОБА_4 товару в розумінні п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, і тим самим за час свого життя засвідчила факт приймання дизельного пального у відповідній кількості та за визначеною ціною.

Дана обставина також спростовує заперечення представника відповідача щодо відсутності зі сторони ФОП ОСОБА_4 за час її життя письмового посвідчення виконання зобов»язання.

При порівнянні наданих суду відомостей, що значаться в податкових накладних, податковій звітності ФОП ОСОБА_4 та розміром перерахованих нею на користь ФОП ОСОБА_1 коштів, не дають підстав для висновку вважати, що віднесення ФОП ОСОБА_4 сум податку до податкового кредиту стала дата ( дати ) списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Вказана заборгованість відповідачки за 2011 та 2012 роки також встановлювалась під час податкових перевірок по факту перебування у господарських відносинах ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_4 і відображено у складених актах перевірок Чутівського відділення Карлівської ДПІ Полтавській області від 13.02.2012 року № 1/17/-НОМЕР_1 та акті від 25.04.2013 р. № 125/17/- НОМЕР_1, що також додані до додаткових обгрунтувань позовних вимог.

На момент укладення вище зазначених договорів купівлі-продажу від 01.08.2011 р. №1/08 та від 03.01.2012 р. № 3-01/18 позивач мав у своїй власності дизельне пальне відповідної якості та марки на підставі укладених договорів, що спростовує твердження представника відповідачки про відсутність правовстановлюючих документів на дизельне пальне, яке відчужене ФОП ОСОБА_1

5

Кредитор - ФОП ОСОБА_1, отримавши з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців витяг від 16.01.2013 р. та довідку від 16.01.2013 р. дізнався про смерть ОСОБА_4 і про внесення до вказаного Реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті. Вказаний запис внесено в реєстр 13.08.2012 року.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, позивач дізнався про смерть ОСОБА_4 - 16.01.2013 року і міг дізнатися про даний факт з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру - 13.08.2012 р.

На момент відкриття спадщини ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_4 мала обов»язок перед ФОП ОСОБА_1 сплатити суму 44 730,20 грн.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За цих обставин, позивач в межах шестимісячного терміну 04.02.2013 р. позивач направив кредиторські вимоги на адресу Полтавської районної державної нотаріальної контори. Листом від 05.02.2013 р. № 02-14/241 нотконтора повідомила позивача, що його кредиторська вимога від 01.02.2013 р. після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 прийнята до відома та роботи і після документального підтвердження факту смерті ОСОБА_4 його буде повідомлено додатково.

Згідно довідки Полтавської районної державної нотаріальної контори від 11.02.2013 р. № 02-14 зазначено, що за отриманою інформацією, даних алфавітних книг та Спадкового реєстру на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 р. ОСОБА_4, спадкова справа заведена приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу - ОСОБА_5 і додатково повідомлено, що кредиторська вимога позивача направлена приватному нотаріусу - ОСОБА_5 за належністю.

В порядку забезпечення доказів згідно ухвал суду від 18.03.2013 р. та від 26.04.2013 р. по даній справі від приватного нотаріуса - ОСОБА_5 витребовувались судом відповідні відомості та документи.

Матеріали справи містять лист приватного нотаріуса - ОСОБА_5 від 15.04.2013 року № 55/01-16, яким повідомлено, що після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 р. ОСОБА_4 було подано заяву про прийняття спадщини за заповітом спадкоємицею ОСОБА_2 і станом на 15.04.2013 р. свідоцтв про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_4 не видавалось.

У відповідності до складеного ОСОБА_4, за час її життя, заповіту, остання заповіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, наступне майно :

всю частку у праві власності на жилий будинок з господарськими будівлями та всю частку земельної ділянки площею 0,1576 га., кадастровий номер - 5324083502:02:001:0233, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1; земельну ділянку площею, 0,2463 га., кадастровий номер - 5324083502:02:001:0246, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в с. Божківське, Полтавського району Полтавської області; причіп фургон марки «СЗАП», моделі « 83571», випуску 2003 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 сірого кольору зареєстрований у Полтавському ВРЕР 27.04.2011 р., реєстраційний номер - НОМЕР_4; вантажний контейнеровоз марки «КАМАЗ», моделі « 53212», випуску 1989 року, шасі (кузов, рама) НОМЕР_6, зареєстрований у Полтавському ВРЕР 27.04.2011 р., реєстраційний номер НОМЕР_2; автомобіль вантажний бортовий марки «КАМАЗ», моделі « 53212», випуску 1987 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_7, зареєстрований у Полтавському ВРЕР 27.04.2011 року, реєстраційний номер - НОМЕР_8; автомобіль вантажний бортовий марки «КАМАЗ», моделі « 53202», випуску 1990 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_9, зареєстрований у Полтавському ВРЕР 27.04.2011 року, реєстраційний номер - НОМЕР_10; причіп фургон ізотермічний марки «СЗАП», моделі

6

«83571», випуску 2003 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_11, сірого кольору, зареєстрований у Полтавському ВРЕР 27.04.2011 року, реєстраційний номер НОМЕР_3; причіп бортовий марки «СЗАП», моделі « 83571», випуску 2003 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_12, сірого кольору, зареєстрований у Полтавському ВРЕР 27.04.2011 року, реєстраційний номер - НОМЕР_13.

Згідно заяви КП «БТІ та містобудування Полтавського району» від 15.04.2013 р. № 132 та листа ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району від 09.04.2013 р. № 11/12-1181, наданих суду на виконання вимог ухвал про забезпечення доказів повідомлено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 р. за громадянкою ОСОБА_4 було зареєстровано : право власності на 1/3 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності виданого КП «Житлово-комунальний комбінат с. Божківське», відділ приватизації від 15.11.2005 року, транспортні засоби : «СЗАП 83571», (2003) ДНЗ НОМЕР_13; «КАМАЗ 53212», (1989), ДНЗ НОМЕР_2; «СЗАП 83571», (2003), ДНЗ НОМЕР_4; «КАМАЗ 53212», (1987), ДНЗ НОМЕР_8; «СЗАП 83571», (2003), ДНЗ НОМЕР_3; «КАМАЗ 53202», (1990), ДНЗ НОМЕР_10.

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися після його смерті. Ч. 1, 2 ст.1269 ЦК України визначено, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Одночасно, ст. 1273 ЦК України, передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Згідно ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов»язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Ч. 2 цієї статті встановлено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред»явити свої вимоги до спадкоємців,які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов»язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, кожен зі спадкоємців зобов»язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов»язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог ст.ст. 610 - 612 ЦК України, порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання.

Тому, з аналізу вказаних норм чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає, що ФОП ОСОБА_9 та померла ФОП ОСОБА_4 знаходилися у договірних правовідносинах на підставі договорів купівлі-продажу дизельного пального. Остання мала перед позивачем заборгованість у сумі 44 730,20 грн., яку не встигла сплатити через смерть. Після її смерті відкрилася спадщина, від якої не відмовилася та прийняла її відповідачка. Позивач, як кредитор спадкодавця, у встановлений ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України строк, пред»явив до спадкоємця вимоги про погашення боргу шляхом звернення до нотаріальних контор. В процесі розгляду справи, позивач, вкотре, звернувся безпосередньо до відповідачки - ОСОБА_2, як спадкоємиці померлої з письмовою заявою - вимогою від 30.04.2013 р. про повне задоволення вимог кредитора шляхом здійснення одноразового платежу на суму 44 730,20 грн., яка отримана відповідачкою 03.05.2013 р., але відповіді від неї не отримав, як і не отримав погашення боргу спадкодавця. В змісті вказаної заяви позивач зазначав, що у випадку незадоволення даної заяви вважатиметься, що відповідачка категорично відмовилася від задоволення вимоги позивача у порядку ст. 1282 ЦК України. Таким чином, відповідачка була заздалегідь проінформована і обізнана згідно наданих копій кредиторських вимог про необхідність погашення боргу перед позивачем в розмірі вартості прийнятого майна у спадщину.

7

Позивач у справі поніс судові витрати згідно ст. 79 ЦПК України на підставі наявних у справі квитанцій на загальну суму 791,60 грн.

Суд заслухавши з»явившихся сторін, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає задоволенню із підстав доведення позивачем заявлених вимог згідно ст. 60 ЦПК України та з наступних підстав.

Відповідачка спадщину прийняла, а позивач пред»явив свої вимоги до спадкоємців своєчасно у встановленому законом порядку. А ст. 1282 ЦК України, на підставі якої вирішується спір, визначено особливості включення до складу спадщини боргових зобов»язань та межі їх виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 та 1299 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зобов»язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Невиконання спадкоємцем вимог закону щодо оформлення та реєстрації спадкового майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 ЦК встановлено обов»язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов»язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов»язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину ( ст. 1296, 1297 ЦК ) та не здійснив його державної реєстрації ( ст. 1299 ЦК України ).

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України встановлено, що позивач своєчасно та в установленому законом порядку звернувся з вимогами про стягнення заборгованості, розмір заявленої суми обґрунтований, відповідачка вимог закону щодо оформлення спадщини не виконала і одночасно не довела, що все спадкове майно відсутнє, або є меншим від заявленого позивачем розміру.

Більше того, в матеріалах справи наявні задокументовані відомості про вартість рухомого майна ( транспортних засобів ), що увійшло до складу спадщини та було зареєстровано на день смерті спадкодавця та його вартість складає 298 090 грн. з врахуванням також тієї обставини, що транспортні засоби протягом дії та виконання договорів купівлі-продажу дизельного пального використовувались в підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_4 - спадкодавцем.

Вартість спадкового майна, яке прийнято відповідачкою, є більш ніж достатнім для задоволення вимог кредитора. Внаслідок того, що спадкоємиця майна померлої боржниці добровільно, шляхом одноразового грошового платежу, не сплатила її боргу кредитору, його право на погашення боргу у визначений законом спосіб є порушеним і тому підлягає захисту у встановленому законом порядку шляхом стягнення заборгованості.

Вимога щодо судових витрат підлягає задоволенню згідно ст. 79 ч. 1, 88 ЦПК України у встановленому судом розмірі на день розгляду справи.

Керуючись ст. 27, 31, 60, 79 ч. 1, ч. 3 п. 5, 88, 207, 208, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, ст. 526, 610 - 612, 655, 656, 658, 692, 693, 1218, 1269, 1281, 1282 ЦК України, суд, - В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити.

8

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість по договорам купівлі - продажу дизельного пального від 01.08.2011 року у сумі 24 253,30 гривень і від 03.01.2012 року у сумі 20 476,90 гривень, а всього у загальній сумі 44 730,20 гривень, та понесені судові витрати по справі у загальній сумі 791,60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Головуючий (підпис)

Згідно з оригіналом

Суддя: О. О. Гальченко