АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
тел./факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22 ц - 796/8315/2013 Головуючий у І інстанції Калініченко Л.С.
Доповідач - Корчевний Г.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого Корчевного Г.В.,
Суддів Побірченко Т.І., Кравець В.І.,
при секретарі Охневській Т.В.,
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Універсал банк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, стягнення суми.
Заслухавши доповідь судді Корчевного Г.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
ПАТ «Універсал Банк» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором.
Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 31.10.2007 р. укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL424 відповідно до якого Банк зобов'язався надавати позичальнику кредитні послуги в рамках ліміту - 595 000, 00 дол. США. Відповідно до Генерального договору 31 жовтня 2007 року між Банком та позичальником укладено Додаткову угоду № BL 424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31.10.2007 р. Відповідно до умов додаткової угоди, позичальник отримав у Банку кредит в сумі 560000,00 дол. США строком на 300 місяців, до 01.10.2032 року із сплатою 11,5% річних за користування кредитом і зобов'язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки і в порядку встановлені Додатковою угодою.
На виконання умов Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 та Додаткової угоди № BL 424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року позивач здійснив видачу кредитних ресурсів Відповідачу у розмірі 560 000,00 дол. США.
Сплата Позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до Графіка платежів, а саме: в останній робочий день, що передує 01 числу кожного місяця відповідно до п. 1.3.1 Додаткової угоди № BL 424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 25.06.2009 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року сторони погодили з 25 червня 2009 року по 31 травня 2010 року встановлювалася відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 3,06 % річних; у разі виникнення заборгованості з 01 липня 2009 року по 01 червня 2010 року проценти нараховуються в розмірі 13,5 % річних.
Для забезпечення виконання зобов'язань Відповідачем за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL 424 та Додаткової угоди № BL 424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 31 жовтня 2007 року укладено Договір поруки № BL 424-К/1-П1 та Договір поруки № BL 424-К/1-П2, а також 25 червня 2009 року було укладено Додаткові угоди до Договорів поруки якими узгоджувалася зміна розміру відсоткової ставки.
За умовами Договорів поруки, поручителі зобов'язались відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням відповідача ОСОБА_1, що виникають з умов Кредитних договорів.
Також, договором поруки передбачено, що відповідачі відповідають як солідарні боржники, і Банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника так і до поручителя чи до обох одночасно.
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань Відповідачем за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL 424 та Додаткової угоди № BL 424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_1 31.10.2007 року укладено Договір іпотеки відповідно до умов якого Іпотекодатель передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 2 (в літері А), загальною площею 151,4 квадратних метрів, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконує. Станом на 24.09.2010 року заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL 424 та Додатковою угодою № BL 424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року по сумі кредиту та несплачених відсотках складає 604494,03 Дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 4769457,9 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту - 554 793,43 дол. США - еквівалент 4 377320 грн.; заборгованість за відсотками - 48382,94 дол. США - еквівалент 381741.40 грн.; підвищені відсотки - 1317,66 дол. США - еквівалент 10396,34 грн.
У зв'язку з порушенням позичальником взятих на себе, у встановленому законом порядку, договірних зобов'язань позивач просив стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість в сумі 604494,03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 4769457,90 грн. Звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення № 2 (в літері А), загальною площею 151,4 квадратних метрів, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання ПАТ «Універсал Банк» права продажу нежитлового приміщення, як предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві. Також, позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку судові витрати.
Ухвалою суду від 24.11.2011р. року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишено без розгляду.
У подальшому позивач кілька разів збільшував позовні вимоги. Остаточно позивач просив стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в сумі 751 785,86 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 6 008 864,52 (шість мільйонів вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 52 коп.
В свою чергу ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, стягнення суми, обґрунтовуючи свої вимого тим, що Генеральний договір від 31.10.2007 р. про надання кредитних послуг № BL 424, а також додаткові угоди до вказаного договору є недійсними, у зв'язку з відсутністю у сторін договору на момент його укладення індивідуальної ліцензії Національного Банку України, яка передбачена пп. «г» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», і яка б дозволяла використовувати ПАТ «Банк «Універсал Банк» іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань за кредитним договором.
В подальшому позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги про визнання договорів недійсними, стягнення суми, в обгрунтування яких, крім іншого, зазначив, що під впливом світової фінансової кризи його фінансовий стан значно погіршився, крім того, ПАТ «Універсал Банк» ввів його в оману, уклавши з ним Генеральний договір, а потім і Додаткову угоду № 1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31.10.2007 року від 25.06.2009 року. Банк ініціював укладення даної угоди з метою зміни розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. Зміст додаткової угоди є незрозумілим і містить суперечності. У зв'язку з наведеним позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсною додаткову угоду № BL 424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31.10.2007 року. Визнати недійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 424 від 31.10.2007 року. Визнати недійсним договір іпотеки (нерухомого майна) від 31 жовтня 2007 року на нежитлове приміщення № 2 (в літері А), загальною площею 151,4, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Виключити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за № 5718 від 31.10.2007 року про державну реєстрацію заборони відчуження майна за договором іпотеки (нерухомого майна) від 31.10.2007 року. Визнати недійсним договір поруки № BL 424/ BL 424-К/1-П1 від 31.10.2007 року. Визнати недійсним договір поруки № BL 424/ BL 424-К/1-П2 від 31.10.2007 року. Застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: Стягнути з ПАТ «Універсал банк» на користь ОСОБА_1 119250,98 доларів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» 560000,00 доларів США. Зарахувати зустрічні однорідні вимоги сторін на суму 119250.98 доларів США. Сплату боргу ОСОБА_1 ПАТ «Універсал Банк» в розмірі 440749,02 доларів США розстрочити на 240 місяців, рівними частками по 1836,45 долари США.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 рокупозов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість в сумі 751 785,86 Дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (курс 7,993 грн. за 1 дол. США) становить 6 008 864,52 (шість мільйонів вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири, 52) грн.
Стягнуто ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код СДРПОУ 21 133352) судовий збір в сумі 3 219,00 грн.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Універсал банк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, стягнення суми - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 рокускасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Універсал банк» відмовити в повному обсязі.
Пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що 31 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 424 та Додаткову угоду № BL 424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року строком на 300 місяців, до 01.10.2032 року зі сплатою 11,5% річних за користування кредитом.
Відповідно до укладеної Додаткової угоди №1 від 25.06.2009 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року сторони погодили з 25 червня 2009 року по 31 травня 2010 року встановлювалася відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 3,06 % річних; у разі виникнення заборгованості з 01 липня 2009 року по 01 червня 2010 року проценти нараховуються в розмірі 13,5 % річних.
Відповідно до виписки по особовому рахунку, відповідачу ОСОБА_7 надано кредит у розмірі 560 000,00 дол. США, тобто позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вищевказаними договорами не виконав у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем.
Суд задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Банк «Універсал Банк» та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 вірно керувався нормами матеріального та процесуального права, а саме ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому договором та ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 4.1 Договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим Договором та/або індивідуальними угодами, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Банк може вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню, якщо це прямо передбачено умовами відповідних Індивідуальних угод, укладених між сторонами.
Пунктом 3.2 Додаткової угоди № BL424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року встановлено, що за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) банк додатково нараховує пеню в порядку визначену зазначеним пунктом договору.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, а саме: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань Відповідачем за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL 424 та Додаткової угоди № BL 424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено Договір поруки № BL 424-К/1-П1 та Договір поруки № BL 424-К/1-П2, а також 25 червня 2009 року укладено Додаткові угоди до Договорів поруки, якими узгоджувалася зміна розміру відсоткової ставки.
Договорами поруки встановлено, що у випадку невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 несуть солідарну з ОСОБА_1 відповідальність перед Банком за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1, включаючи сплату основного боргу, нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, пені та інших штрафних санкцій.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Стаття 543 ЦК України передбачає, що при наявності солідарного зобов'язання боржників, кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому, як повністю, так і в частині боргу.
12.04.2010 р. позивачем на адреси ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 направлено вимоги - повідомлення про необхідність сплатити борг та розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Проте, відповідачами не виконані вимоги щодо сплати заборгованості ПАТ «Універсал Банк».
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 17.07.2012 року заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL 424 та Додатковою угодою № BL 424-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 424 від 31 жовтня 2007 року по сумі кредиту, несплачених відсотків та штрафних санкцій складає 751 785,86 Дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (курс 7,993 грн. за 1 дол. США) становить 6 008 864,52 (шість мільйонів вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири, 52) грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту - 554 793,43 дол. США - еквівалент 4 434 463,89 грн.; заборгованість за відсотками - 193 645,02 дол. США - еквівалент 1 547 804,68 грн.; штрафні санкції - 3 327,41 дол. США - еквівалент 26 595,96 грн.
Посилання представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з приводу того, що вказаний розрахунок має суперечності і не відповідає фактичній заборгованості відповідачів, колегія суду не приймає до уваги, так як належними доказами вказані обставини не підтверджуються.
Крім того, матеріали справи містять уточнені розрахунки з детальними поясненнями до них.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Тому колегія суду дійшла висновку, що сторони, підписавши спірні договори досягли згоди між собою щодо всіх істотних умов, а саме предмету договору, суми кредиту, розміру процентів за його користування, строку повернення кредиту.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Посилання представника апелянта ОСОБА_2 на те, що під впливом світової фінансової кризи фінансовий стан ОСОБА_1 значно погіршився і це є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, колегія суду не приймає до уваги, так як згідно зі ст. 652 ЦПК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Системний аналіз зазначених норм ЦПК України, дає підстави до висновку, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 626 ЦК України, при істотній зміні обставин, про що також зазначено в п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Посилання представника апелянта ОСОБА_2 на те, що ПАТ «Універсал Банк» ввів ОСОБА_1 в оману, уклавши з ним Генеральний договір, а потім і Додаткову угоду № 1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 424 від 31.10.2007 від 25.06.2009 року, зокрема Банк ініціював укладення даної угоди з метою зміни розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, колегія суду не приймає до уваги, так як відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Обставинами, що мають істотне значення, в силу ст. 229 ЦК України є інформація щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Отже, обставини, на які вказує представник апелянта не відповідають положенням ст.ст. 229, 230 ЦК України щодо визнання даного правочину таким, що укладений під впливом омани.
Крім того, договір, укладений під впливом омани, є оспорюваним правочином, і тягар доказування у даній категорії справ щодо доведеності наявності омани на момент вчинення правочину покладається на сторону позивача.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків в рішенні суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях.
Тому колегія суду вважає, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року обґрунтоване та законне і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: