ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Радянська, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________

2/381/84/13

1027/6352/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р. Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зуй Т.С.,

при секретарі Антощенко Г.М.,

з участю представника позивача Яндульського Д.В.,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітної дитини ОСОБА_5 про виселення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з зазначеним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що в 2007 році ОСОБА_2 отримав в банку кредит в розмірі 26995 доларів США та передав в забезпечення договору в іпотеку майно - квартиру АДРЕСА_1. В зв»язку з порушенням зобов»язань за кредитним договором банк звернувся до суду і рішенням від 12.10.2009 року звернене стягнення на предмет іпотеки, а оскільки в спірній квартирі проживають відповідачі, просять виселити їх без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні представник банку позов підтримав, пославшись на вищезазначені обставини.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилась, про день слухання справи повідомлена вчасно та належним чином.

Відповідач ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітньої дочки проти позову заперечує, в судовому засіданні пояснив, що іншого житла його сім»я не має. Його батьки, які проживають в м. Фастові, мають семеро дітей. Сукупний доход його сім»ї не дає можливості винаймати чи придбати інше житло.

Представник третьої особи- служба у справах дітей Фастівської міської ради проти позову заперечує, в судовому засіданні пояснила, що, оскільки, у сім»ї ОСОБА_2 відсутнє інше житло, банк не вказав куди потрібно виселити малолітню дитину, а батьки не мають права без дозволу органи опіки та піклування вчиняти дії щодо неповнолітньої дитини, в зв»язку з чим охороняються інтереси дітей, тому виселяти дитину є протиправним та незаконним.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Судом встановлено: 28.12.2007 року між ПАТ КБ « Приватбанк « та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № КІFОGА00003751, за яким він отримав кошти в розмірі 26995 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,5 % на рік з кінцевим терміном повернення 28.12.2014 року.

В забезпечення виконання зобов»язань між сторонами 28.12.2007 року було укладено договір іпотеки. В іпотеку було передано квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1

В зв»язку з порушенням зобов»язань в частині сплати кредиту, банк звернувся до суду і рішенням від 12.10.2009 року звернене стягнення на предмет іпотеки-квартиру, шляхом продажу вказаного іпотечного майна.

З метою погашення заборгованості за кредитним договором, банк має намір реалізувати іпотечну квартиру.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 Житлового Кодексу України виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилового приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання, відповідно до ст. 132-2 ЖК України. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання, або відмова у їх наданні, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки.

Відповідно до ст.132-2 ЖК України жилі приміщення для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення вказаним житлом мають сім»ї з неповнолітніми дітьми.

Як вбачається з довідки Фастівської ЖЕК в однокімнатній, площею 16,6 м2 квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, його дружина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та їх малолітня дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 8 ).

Іншого житла сім»я ОСОБА_4 не має, ніякої допомоги вони не отримують, проживають лише на заробітну плату і яка є недостатньою для придбання чи найму іншого жилого приміщення.

Правовий аналіз норм законодавчих актів свідчить про те, що одним з правочинів, які, відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" та ч.3 ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" не можуть вчиняти батьки або особи, які її замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, є правочини щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти.

Ст.176 Сімейного кодексу України «Права батьків та дітей щодо користування майном» встановлено, що права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.

Згідно зі ст. 405 Цивільного кодексу України право на користування житлом відповідно до закону мають члени сім»ї власника цього житла, які проживають разом з ним. Згідно з ч.2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім»ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Перелік осіб, що відносяться до членів сім»ї власника житла визначається положеннями ст.ст. 64, 156 Житлового кодексу УРСР. Так, до членів сім»ї власника жилого будинку (квартири) віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла в подружжя не виникло право спільної власності), їхніх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство. За згодою власника будинку (квартири) член його сім»ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім»ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу УРСР члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином, діти, які є членами сім»ї власника житла та проживають разом з ним, мають право користування таким житлом.

Згідно з положеннями ч.3,4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров»я, в якому вона проживає.

Таким чином, діти набувають право користування тим житловим приміщенням (незалежно від того, хто є власником такого приміщення, яке обрано та зареєстроване їх батьками (усиновлювачами) або одним з них, як місце проживання, перебування батьків (усиновлювачів). При цьому, право користування житловим приміщенням виникає у дитини незалежно від того, чи зареєстрована вона за місцем проживання, перебування батьків (усиновлювачів) чи одного з них або факт такої реєстрації дитини відсутній.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5, в якій ВССУ вказує, що згідно зі ст. 32 ЦК, ст. 177 СК та ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов»язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов»язання.

Суд при прийнятті рішення виходить із того, що дитина ОСОБА_4 мала право користуватися предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки (п.44 постанови Пленуму).

Таким чином, виселення малолітньої дитини суперечить вимогам чинного законодавства і, крім того, банк не вчинив будь-яких дій, тобто не звернувся до місцевих органів про можливість забечення сім»ї з неповнолітньою дитиною тимчасовим житлом.

При таких обставинах позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212 ЦПК України, ст.ст.109,132-2 ЖК України, ст. 177 СК України, Постановою Пленуму ВСС України від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин«, Закону України »Про охорону дитинства«, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей«,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: