УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 листопада    2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді   Панкова М.В., суддів   Белинчук Т.Г., Ісаєва Г.А., при секретарі   Сафіній Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військового комісаріату АР Крим про визнання дій по нарахуванню пенсії згідно посадового окладу неправомірними за апеляційною скаргою Військового   комісаріату   АР   Крим   на   постанову   Євпаторійського   міського   суду Автономної Республіки Крим від 7 березня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_2. до Військового комісаріату АРК про визнання дій по нарахуванню пенсії згідно посадового окладу неправомірними. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2. при звільненні його у запас з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 Київського оперативного центру управління та випробувань космічних засобів Національного Космічного агентства України була встановлена пенсія у розмірі 6297 грн. 26 коп. з урахуванням умовного посадового окладу на день звільнення у розмірі 170 грн. Позивач вважає, що розмір пенсії ОСОБА_2. встановлений невірно, у зв'язку з чим просить суд зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії виходячи з посадового окладу у розмірі 910 грн.

Постановою місцевого суду від 7 березня 2006 року, адміністративний позов ОСОБА_1. задоволено. Дії Військового комісаріату АРК по нарахуванню пенсії ОСОБА_2. виходячи з посадового окладу 170 грн. визнані неправомірними. Військовий комісаріат АРК зобов'язано провести належний перерахунок призначеної ОСОБА_2. пенсії виходячи з посадового окладу в розмірі 910 грн. та забезпечити виплату пенсії через установу Ощадного банку України за місцем проживання ОСОБА_2.

Не погодившись з вказаною постановою суду Військовий комісаріат АРК подав апеляційну скаргу, в якій просить судову постанову скасувати і постановити по справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що справа судом була розглянута за відсутністю представника відповідача, внаслідок чого суд визнав дії відповідача по нарахуванню пенсії позивача безпідставно неправомірними, не було враховано, що спірне питання не врегульоване Кабінетом Міністрів України, який не був залучений до участі у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача його представника ОСОБА_1., дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної   інстанції   переглядає   судові   рішення   суду   першої   інстанції   в   межах

апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи постанову, місцевий суд розглянув справу у межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_2. згідно фактичних обставин справи та вимог закону.

Із матеріалів справи вбачається, що полковник ОСОБА_2. наказом Міністра Оборони України НОМЕР_1 був звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 Київського оперативного центру управління та випробувань космічних засобів Національного Космічного агентства України (а.с. 90). Наказом Київського оперативного центру Національного космічного агентства України НОМЕР_2 ОСОБА_2. виключено зі списків особового складу центру та фінансового забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Євпаторійського РВК АРК (а.с. 10).

Пенсію ОСОБА_2. було призначено виходячи з посадового окладу 170 грн. (а.с. 12). Між тим, на день звільнення позивача його посадовий оклад згідно штатного розкладу та грошового атестату складав 910 грн. (а.с. 13).

Відповідно до ч. 8 ст. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які були відряджені для роботи в органах державної влади та в органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та одержували заробітну плату в порядку і в розмірах, установлених для працівників цих органів та організацій, пенсії обчислюються виходячи з посадового окладу встановленого за аналогічною посадою відповідно для осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15.04.2005 року „Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди мають враховувати, що відповідно до ч. З ст. 43 Закону № 2262-XII, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом пенсії нараховуються виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

При розгляді справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем позивачу неправомірно призначили та виплачували пенсію, виходячи з посадового окладу 170 грн., оскільки це суперечить вимогам наведеного вище закону. Фактично посадовий оклад позивача на час звільнення складав 910 грн. і тому саме цей посадовий оклад необхідно було враховувати при призначенні йому пенсії.

З такими висновками місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вважає їх правильними, обґрунтованими і заснованими на законі.

Посилання апелянта на те, що місцевим судом не враховано, те, що спірні правовідносини не врегульовані Кабінетом Міністрів України не може бути прийнято до уваги, оскільки ці правовідносини врегульовані наведеним вище Законом України, який по відношенню до актів Кабінету Міністрів України має вищу юридичну силу і тому підлягає застосуванню.

Безпідставні і твердження в апеляційній скарзі про порушення процесуальних прав відповідача в зв'язку з розглядом справи без участі представника відповідача, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчить його клопотання про відкладення слухання справи. З урахуванням повторної неявки представника відповідача в судове засідання 07.03.2006 року справу було розглянуто у його відсутність, що не суперечить вимогам ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Докази про поважність причин неявки в судові засідання, призначені на 15.02.2006 року та 07.03.2006 року, представник відповідача суду першої та апеляційної інстанції не надав,

В оскаржуваній постанові відсутнє посилання на те, що місцевий суд при вирішенні позову керувався постановою Кабінету Міністрів України № 342 від 31 травня 1994 року, тому посилання апелянта на це слід визнати необгрунтованим.

Доводи представника відповідача про те, що суд не притяг до участі у справі в якості третьої особи Кабінет Міністрів України також безпідставні, оскільки спірні правовідносини врегульовані наведеним вище Законом України.

Кабінет Міністрів України не був залучений до справи, оскільки в позовній заяві він не зазначений серед осіб, які підлягали виклику до суду по цій справі і клопотання про його залучення до справи, як третьої особи або співвідповідача відповідачем та його представником в суді першої інстанції не заявлялись.

Крім того, до компетенції цього органу не входить вирішення питання щодо порядку призначення та нарахування пенсії конкретній особі з категорії військовослужбовців, до того ж Кабінет Міністрів України належним чином регламентував порядок призначення та виплати пенсії особам офіцерського складу Збройних Сил „України. Відповідно до абзацу 1 пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей", пенсії серед іншого обчислюються з окладу за останньою штатною посадою займаною перед звільненням.

Доводи апелянта щодо того, що позивач був відряджений у цивільну установу і що судом не було встановлено правовий статус Національного космічного агентства України і не застосовано абзац 4 п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1993 року також не приймаються судовою колегією, оскільки із матеріалів справи і положень ст. 9 Закону України „Про правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" вбачається, що позивач весь час перебував на військовій службі і отримував грошове забезпечення, в склад якого входить і посадовий оклад. Відповідно до Указу Президента України від 22 липня 1997 року № 665/97 „Про Положення про Національне космічне агентство України" Національне космічне агентство України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у галузі космічної діяльності, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку.

Викладені в апеляційній скарзі доводи представника відповідача, не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону, в зв'язку з чим оскаржувана постанова не може бути скасована чи змінена.

При розгляді справи суд повно, об'єктивно та всебічно з дотриманням вимог процесуального права дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам. Представником відповідача не наведено додаткових конкретних доказів, які б свідчили про неправильність чи неповноту у дослідженні доказів та встановленні обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення заявленого позову.

Судова постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і за змістом відповідає вимогам статей 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України і правових підстав для її скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції не встановлено.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 195, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Військового комісаріату АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 7 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий адміністративний суд України у місячний строк.