ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" серпня 2013 р. Справа № 2а-2791/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника позивача: Коник М.Я.
представника відповідача: Кічури Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстандартінвест"
до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003021592 від 26.07.2012 року,-
ВСТАНОВИВ:
06.09.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстандартінвест" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення за № 0003021592 від 26.07.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржене рішення ґрунтується на висновках, зроблених в акті камеральної перевірки № 5504/15-2/37/408620 від 18.07.2012 року, про те, що позивачем у декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 33938 грн. та відповідно занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 1308 грн. До такого висновку органу державної податкової служби слугував акт № 4629/15-2/37408620 від 20.06.2012 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за квітень 2012 року, згідно якого податковим органом було безпідставно виключено зі складу податкового кредиту податкову накладну від 30.04.2012 року на загальну суму 374829 грн., в тому числі ПДВ 74965,80 грн. Однак, на думку позивача, відповідачем не було враховано того, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Укрстандартінвест» подало заяву із скаргою на постачальника ТОВ «Алтваінвест» та надало копії первинних документів, а саме: податкову накладну від 30.04.2012 року № 1, а тому вважає, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 74965,80 грн. Також позивач зіслався на те, що ним 02.08.2012 року було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0003021592 від 26.07.2012 року, однак відповідачем розглянуто її з порушенням строків, передбачених п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, а тому, вважає, що його скарга є задоволеною.
Представник ТОВ «Укрстандартінвест» в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, викладених в письмових запереченнях на позов, зокрема, пояснила суду, що в акті камеральної перевірки № 5504/15-2/37/408620 від 18.07.2012 року встановлено, що позивачем у декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту в сумі 33938 грн., так як дана сума врахована в квітні 2012 року згідно акту камеральної перевірки № 4629/15-2/37408620 від 20.06.2012 року за квітень 2012 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступних мотивів.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Алтваінвест" та Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Укрстандартінвест" провадять господарську діяльність, зареєстровані платниками податку на додану вартість.
У відповідності до пункту 200.10 статті 200 та статті 76 Податкового кодексу України, відповідачем 18.07.2012 року проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстандартінвест", за результатом якої складено акт № 5504/15-2/37408680 від 18.07.2012 року.
Як вбачається з вказаного акту перевірки, органом податкової служби встановлено, що позивачем в рядках 21, 21.2 податкової декларації з ПДВ помилково проведено збільшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за лютий 20012 року, поданого 20.04.2012 року за № 9020776290, в сумі 33938 грн., так як дана сума врахована в квітні 2012 року згідно акту камеральної перевірки за квітень 2012 року № 4629/15-2/37408620 від 20.06.2012 року.
Таким чином, підставою для висновків Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську про порушення відповідачем податкового законодавства, викладених в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2012 року № 5504/15-2/37/408620 від 18.07.2012 року, були висновки зроблені в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за квітень 2012 року № 4629/15-2/37408620 від 20.06.2012 року.
Як вбачається з вказаного акту камеральної перевірки № 4629/15-2/37408620 від 20.06.2012 року, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем в порушення вимог п. 201,10 ст. 201, п. 202. ст. 202 Податкового кодексу України в декларації з ПДВ за квітень 2012 року занижено суму позитивного значення поточного звітного періоду на 74966 грн., внаслідок неврахування збільшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за лютий 20012 року, поданого 20.04.2012 року за № 9020776290 в сумі 33938 грн., та безпідставного включення до складу податкового кредиту податкової накладної від 30.04.2012 року № 1 на загальну суму 374829 грн., в тому числі ПДВ 74965,80 грн. Тобто, висновками перевірки встановлено, що суму податку на додану вартість за податковою накладною за №1 від 30.04.2012 року, виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтваінвест", безпідставно та в порушення зазначених норм Податкового кодексу України включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2012 року.
На підставі акту камеральної перевірки № 5504/15-2/37/408620 від 18.07.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003021592 від 26.07.2012 року яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1962 грн.
Позивачем податкове повідомлення-рішення № 0003021592 від 26.07.2012 року було оскаржене в адміністративному порядку згідно поданої скарги № 040/12 від 02.08.2012 року. Державна податкова служба в Івано-Франківській області своїм рішенням № 1262/10/10-319/167/552 від 23.08.2012 року, яке направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 23.08.2012 року, відмовила ТОВ "Укрстандартінвест" в задоволенні його скарги. Позивач, посилаючись на відмітку на його примірнику скарги від 02.08.2012 року про її отримання 02.08.2012 року, вважає, що вказана скарга відповідно до ч. 2 п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України є задоволеною, оскільки вона не була розглянута в установлений законом 20-денний строк.
Відповідно до пунктів 56.1-56.3 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони).
Пунктом 3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом Державної податкової служби N 1001 від 23.12.2010 року, передбачено, що датою подання скарги (заяви) є день фактичного подання скарги (заяви) до відповідного органу державної податкової служби, а в разі надсилання скарги (заяви) поштою - дата відправлення скарги (заяви), зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті.
Згідно п. 82 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року за № 1242, відмітка про надходження документа до установи проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому кутку нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду. Якщо кореспонденція не розкривається відповідно до пункту 150 цієї Інструкції, відмітка про надходження документа проставляється на конвертах (упакуваннях). У разі надходження зброшурованих документів разом із супровідним листом відмітка ставиться на супровідному листі. У разі коли установа - автор документа подає службі діловодства документ разом з його копією, на копії документа, що повертається установі - авторові, реєстраційний штамп не проставляється.
Судом для встановлення обставин отримання та реєстрації скарги позивача № 040/12 від 02.08.2012 року було витребувано в Державної податкової служби в Івано-Франківській області оригінал вказаної скарги, завірена судом копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 105). На лицьовому полі у правому куті вказаної скарги міститься штамп Державної податкової служби в Івано-Франківській області з реєстраційним індексом № 878/10 та датою отримання 03.08.2012 року. Також на вимогу суду відповідачем було надано витяг з автоматизованої системи документообігу АТЛАС-ДОК 03.08.2012 року, з якого вбачається, що скарга позивача 040/12 від 02.08.2012 року отримана та зареєстрована Державною податковою службою в Івано-Франківській області в 9 год. 43 хв. 03.08.2012 року з реєстраційним індексом № 878/10. Також судом було допитано як свідка службову особу, яка здійснила прийом та реєстрацію скарги позивача № 040/12 від 02.08.2012 року - ОСОБА_3 Зазначений свідок пояснила, що скаргу ТОВ "Укрстандартінвест" № 040/12 від 02.08.2012 року було нею отримано вранці 03.08.2012 року, і оскільки це був перший документ, який вона отримала цього дня, вона помилково машинально поставила відмітку на копії скарги, яка залишилась у позивача, дату попереднього дня - 02.08.2012 року.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності, суд дійшов переконання, що скарга ТОВ "Укрстандартінвест" № 040/12 від 02.08.2012 року було подана позивачем та отримана Державною податковою службою в Івано-Франківській області 03.08.2012 року, а відмітка на копії вказаної скарги позивача про її отримання 02.08.2012 року є опискою службової особи Державною податковою службою в Івано-Франківській області, яка вчинена внаслідок халатного ставлення вказаної особи до виконання своїх службових обов'язків.
За таких обставин, суд вважає, що Державною податковою службою в Івано-Франківській області вчасно - в передбачений п. 56.9 Податкового кодексу України строк, було надіслано позивачу рішення на його скаргу № 040/12 від 02.08.2012 року на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську за № 0003021592 від 26.07.2012 року, а тому в суду відсутні правові підстави для висновку про її задоволення.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, згідно пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 цього Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Наказом Міністерства фінансів України за №1492 від 25.11.2011 року затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Наказ).
Відповідно пункту 4.6 Розділу V «Порядок заповнення податкової декларації) Наказу Розділ III податкової декларації з податку на додану вартість "Розрахунки з бюджетом за звітний період", якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.
Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації (підпункт 4.6.2).
Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (підпункт 4.6.3).
Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2) (підпункт 4.6.4).
Згідно пункту 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Згідно пункту 201.6 даної статті Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, суд зазначає, що даною нормою Податкового кодексу України на ТОВ "Алтваінвест", як продавця, при здійсненні операцій з постачання товару, в даному випадку - напівфабрикатів із шкір Вет-Блу ВРХ, покладено обов'язок надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Як встановлено судом, податкова накладна за № 1 від 30.04.2012 року ТОВ "Алтваінвест" не була включена до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується квитанцією податкового органу за № 1.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як встановлено судом, позивач до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року додано заяву про порушення ТОВ "Алтваінвест" порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, до якої долучено копію податкової накладної за № 1 від 30.04.2012 року.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Долучення позивачем до заяви із скаргою про порушення ТОВ "Алтваінвест" порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних копії податкової накладної за №1 від 30.04.2012 року не може вважатися виконанням платником податків вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та не створює підстав для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки, вказана податкова накладна не є чеком або іншим розрахунковим документом, що засвідчує факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, також долучена податкова не є первинним документом, складеним відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджує факт отримання товарів/послуг та не посвідчує факт отримання товару, оскільки частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що подання заяви із скаргою без копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, а відсутність факту реєстрації продавцем товару - ТОВ "Алтваінвест" податкової накладної за №1 від 30.04.2012 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, за даних обставин, не дає права позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє позивача від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно пункту 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
У відповідності до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Також суд зазначає, що на підставі акту камеральної перевірки № 4629/15-2/37408620 від 20.06.2012 року Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську, яким було зроблено висновок про те, що позивачем в декларації з ПДВ за квітень 2012 року занижено суму позитивного значення поточного звітного періоду на 74966 грн., внаслідок неврахування збільшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту в сумі 33938 грн., було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0002651592 від 10.07.2012 року. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до суду, однак постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року у справі № 2а-2120/12/0970 позивачу в позові відмовлено. Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року, а, отже, в силу положень ст.ст. 72, 254, 255 КАС України набрала законної сили, є обов'язковою до виконання, а встановлені нею факти не підлягають повторному встановленню судом.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про порушення позивачем п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за № 1492 від 25.11.2012 року, а саме: завищення в декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту в сумі 33938 грн., оскільки вказана сума була врахована в квітні 2012 року, і відповідно, як наслідок, про правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1308 грн. та по штрафних (фінансових) санкціях (штрафах) в сумі 654 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Вказане завдання адміністративного судочинства реалізується відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Кодексу наданням кожній особі права в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 2, ст. 104, п. 1 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України такий захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень може здійснюватись, зокрема, шляхом оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень пред'явленням позову до адміністративного суду про визнання їх протиправними, та, як наслідок, про скасування або визнання нечинним рішення.
При розгляді та вирішенні такої адміністративної справи адміністративний суд повинен враховувати, що в розумінні ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказане узгоджується з нормою ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку, відповідачем відповідно до норм ст. 11, ч. 2 ст. 71 КАС України доведено суду правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.
В той же час позивачем відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено суду належними та допустимими доказами обставин, які б вказували на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення порушує його права, свободи та інтереси і прийняте відповідачем з порушенням критеріїв передбачених ч. 3 ст. 2 вказаного Кодексу, за недотримання яких рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень не можуть вважатись правомірними.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстандартінвест" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення за № 0003021592 від 26.07.2012 року слід відмовити повністю.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 14.08.2013 року.