Справа № 22- 2451                                                  Рішення ухвалено під головуванням

Категорія 29                                                                                   Патраманського І.О.

Доповідач Матківська М.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області

від 10 листопада   2006 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів : Матківської М.В. , Оніщука В.В.

При секретарі : Кшановській Ю.В.

За   участю   :   позивача   ОСОБА_1   та   його представника ОСОБА_2, представника відповідача Кабанець Р.І.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Західенерго"

на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Західенерго" про визнання його членом сім'ї квартиронаймачів, про визнання права на проживання в спірній квартирі та зобов'язання ВАТ "Західенерго" укласти договір найму жилого приміщення, -

Встановила:

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 червня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язано ВАТ "Західенерго" укласти з ним договір найму.

В апеляційній скарзі ВАТ "Західенерго" просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову.

Зазначив, що рішення суду є незаконним, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального права; судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та деякі висновки суду  не відповідають обставинам справи.

Позивач ОСОБА_1. заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Суд першої інстанції встановив, що в 1987 році ОСОБА_1. за взаємною згодою квартиронаймачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4. та наймодавця - Ладижинської ТЕС правомірно вселився в квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_1. зареєстрований в даній квартирі. Абонентські книжки по розрахунках за квартплату, комунальні послуги та по оплаті інших послуг виписані на ім'я ОСОБА_1. Квартиронаймач ОСОБА_3. надала нотаріально завірену заяву, в якій просила перевести особовий рахунок на ОСОБА_1., який на протязі 19 років правомірно проживає в спірній квартирі. А тому суд визнав, що ОСОБА_1. має право на користування жилою площею квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Однак, як вбачається із матеріалів справи позивач взагалі не зазначив обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, зокрема: хто являється власником спірної квартири; хто являвся квартиронаймачем та членами його сім'ї в 1998 році, коли ОСОБА_3 оформила нотаріально заяву про відмову від подальшого користування спірною квартирою ( а. с. 10) та хто являється квартиронаймачем і членами його сім'ї станом на 2006 рік. Також позивач не надав суду доказів того, що він протягом 19 років проживав в спірній квартирі, а суд не врахував заперечень цьому у вигляді паспортних даних, які свідчать, що ОСОБА_1. з 2000 року до 2005 року ( тимчасова реєстрація з 28.03.2003 року до 01.07.2008 року) був зареєстрованим по місту Вінниці (а. с. 11). Позивач, зазначаючи, що він поселився в спірну квартиру в 1987 році ( в віці 4-х років!), проживав однією сім'єю, вони вели спільне господарство, ходили в магазини, на базар,

робили покупки і інше, а в 1990 році він, маючи вік 7 років, робив разом із квартиронаймачами в квартирі поточний ремонт, міняв сантехніку, купував кухонні меблі, диван, телевізор та інші предмети повсякденного вжитку. Проте, позивач не зазначив і не надав суду доказів, що підтверджують кожну наведену ним обставину, а суд в порушення вимог ст. 10 ЦПК України, зокрема її частини 4, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

В світлі вимог ст. 10, 11, 60 ЦПК України позивач не надав суду доказів про правомірність свого вселення в спірну квартиру і про правомірність свого проживання в ній протягом 19 років та про своє право на користування жилою площею, а суд не усунув цю неповноту.

Така неповнота судового розгляду справи згідно зі ст. 309 ЦПК України являється підставою для скасування рішення суду.

Також суд неправильно застосував матеріальний закон, в тому числі ст. 817 ЦК України, не застосувавши положення ст. 818 ЦК України -"Тимчасові мешканці", оскільки позивач ОСОБА_1. являвся саме таким тимчасовим мешканцем ( а. с. 11); не застосував положення ст. 98 ЖК України "Тимчасові мешканці".

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК У країни рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Із матеріалів справи, а саме із охоронного свідоцтва (броні), що діє з 29.01.2003 року по 24.01.2006 року за квартиронаймачем ОСОБА_3 та членами її сім'ї зберігається приміщення в квартирі АДРЕСА_1, що складається із 2-х кімнат, загальною площею 27,6 кв. м на час їх виїзду в Республіку Комі "Печорська ДРЕС" (а. с. 30); із договору піднайму з дією із 29.01.2003 року до 23.01.2006 року, за яким квартиронаймач ОСОБА_3 уклала договір піднайму спірної квартири із ОСОБА_6 ( а. с. 29); із копії особового рахунку НОМЕР_1, виданої 11.07.2006 року, де в спірній квартирі, загальною площею 42,1 кв. м проживає квартиронаймач ОСОБА_4 з 15.12.1971 року (а. с. 26) та членами його сім'ї являються: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4. , вбачається, що ОСОБА_3 являється квартиронаймачем і членами її сім'ї являються ОСОБА_4., ОСОБА_7., ОСОБА_8. Суд же не залучив цих осіб до участі в розгляді справи, проте вирішив питання про їх права та обов'язки, задоволивши позов ОСОБА_1.

Виходячи із наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини в обґрунтування вимог і в їх заперечення, та якими доказами це підтверджується і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Такі порушення призвели до неправильного вирішення даного спору.

За таких підстав визнати судове рішення законним та обгрунтованим не можна, тому воно підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315 ЦПК України , колегія суддів , -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ВАТ "Західенерго" задоволити частково.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 червня 2006 року скасувати і передати справу на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців .

Головуючи