Справа № 22-2105 Рішення ухвалено під головуванням
Категорія Михайленко А.В.
Доповідач Копаничук С.Г.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області від 03 листопада 2006 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Копаничук С.Г.
Суддів: Матківської М.В.,Оніщука В.В.
При секретарі Кшановській Ю.В.
За участю позивачки ОСОБА_1., її представника-
адвоката ОСОБА_2., представників ТОВ "Вінницький регіональний
молодіжний житловий комплекс" Вознюка.В., Навроцького
С.П.;відповідачки ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому засіданні м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс", ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, виділення її в натурі і визнання договору на будівництво квартири недійсним, стягнення моральної шкоди за позовом ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" до ОСОБА_1 про визнання договору на будівництво квартири недійсним ,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс", ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, виділення її в натурі і визнання договору на будівництво квартири недійсним, стягнення 2500 грн. моральної шкоди. Посилалась на те ,що 16.06.2004 року вона уклала з ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" договір, по якому останнє зобов'язалось збудувати і здати двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ,а вона зобов'язалась до 31.12.2005 року сплатити вартість квартири. 21.12.2005 року відповідач уклав договір НОМЕР_1 про інвестування коштів в будівництво на її квартиру з ОСОБА_3. Оскільки вона свої обов'язки по договору виконала ,а ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс", відмовилось передавати їй у власність квартиру ,просить визнати за нею право власності на спірну квартиру.
ТОВ ""Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс"(далі-"ВРМЖК" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про визнання договору на будівництво квартири недійсним ,посилаючись на те ,що повноваження на укладання договорів на будівництво квартир і їх розподіл товариству не надавались і воно їх не мало.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2006 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір між ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" і ОСОБА_3. про інвестування в будівництво НОМЕР_2. Визнано за ОСОБА_1. право власності на квартиру НОМЕР_3 та зобов'язано ТОВ передати останню у її власність. Стягнуто з товариства на користь ОСОБА_1. 1500 грн. моральної шкоди. Стягнуто з товариства 462,6 судових витрат і 1000 грн. за надання юридичної допомоги. В задоволенні решти позовних вимог ,а також в позові товариству -відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ "ВРМЖК" просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення ,посилаючись на те, що суд не врахував ,що предметом договору лише формально є договір будівельного підряду ,оскільки ОСОБА_1 ,як замовник не надавала будівельний майданчик ,не передавала проектно-кошторисну документацію, не мала рішення про відведення земельної ділянки під будівництво чи інші документи ,що посвідчують право користування земельною ділянкою. Суд не врахував ,що укладений товариством з нею договір суттєво відрізняється за змістом від інших договорів про інвестування коштів в будівництво ,які є публічними, тобто їх умови є однаковими для всіх хто їх укладав, тому він є нікчемним. Цього не було дотримано ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 при укладенні договору з бувшою дружиною ОСОБА_1.Фактично за змістом це договір купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу, який повинен укладатись в нотаріальній формі.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1. вважає рішення суду законним і обгрунтованим.
Суд першої інстанції постановляючи рішення по справі виходив з того ,що свої обов'язки по укладеному договору ОСОБА_1 виконала повністю ,а товариство від виконання ухилилось та уклало договір з іншою особою на дану квартиру за наявності нерозірваного договору з позивачкою ,тому визнав за нею право власності на квартиру ,а договір з ОСОБА_3. визнав недійсним.
Разом з тим ,заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи ,рішення суду та доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає, що такий висновок здійснений судом при неповно з'ясованих обставинах справи і суд не встановив правовому природу укладених договорів та правову норму ,що їх регулює.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами ,що досліджені в судовому засіданні. Суд в повній мірі цих вимог закону не виконав.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін предметом спору є право власності на квартиру в будинку замовником будівництва якого виступало Вінницьке регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву(далі-Фонд) в рамках діяльності, що передбачена Положенням про нього. Останній створений для використання коштів державного та місцевого бюджетів ,виділених для надання довгострокових кредитів молодим сім'ям на будівництво і придбання житла. Відповідно до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво і придбання житла затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року №584 (далі Положення),право на будівництво таким чином житла мають особи ,що визначені в п.З Положення за умов ,викладених в п.17 його. Згідно з поясненнями представників товариства кількість квартир, що забудовується таким чином є обмеженою і у Фонді є черга з числа молодих сімей ,які бажали би побудувати житло при участі Фонду.
Згідно з п.25 Положення фінансування будівництва житла здійснюється відповідно до договору про інвестування у безготівковій формі за письмовим розпорядженням регіонального управління Фонду банком-агентом з рахунку позичальника або шляхом оформлення відповідних документів про передачу матеріальних ресурсів, переданих позичальнику від Фонду або регіонального управління Фонду. Кошти ,що перераховуються ,а також матеріальні ресурси є інвестиціями позичальників. Також п.п.39-44 Положення передбачено ,що умови набуття права власності на збудоване за рахунок кредиту житло визначаються кредитним договором. З матеріалів справи випливає ,що ТОВ'ЪРМЖК" виконувало функції замовника по будівництву будинку на підставі договору з Фондом від 16.09.2003 року ,згідно якого Фонд делегував товариству функції замовника по будівництву ,які отримав по угоді з ТОВ "Вінницябуд" від 23.07.2003р.(а.с.42).Згідно п.п.2.3.6. цього договору ТОВ зобов'язано використовувати для організації будівництва кошти отримані від молодих сімей та одиноких молодих громадян ,наданих їм відповідно до п.2.2.2. даного договору тобто наданих їм як пільговий кредит .Крім того, як витікає з вказаного договору від 16.09.2003 p., сторони на виконання його уклали інвестиційну угоду про будівництво житла(а.с.45-46), де в п.п.2.2,3.1 передбачено обов'язок ТОВ "ВРМЖК" після закінчення будівництва передати Позичальнику (тобто фізичній особі) квартиру на суму внесених інвестицій саме за погодженням з Фондом та згідно з договором про дольову участь в будівництві житла, який є невід'ємною частиною інвестиційної угоди, однією з сторін якої є Позичальник. Таким чином , на виконання делегованих Фондом функцій Замовника /товариство повинно було укладати з фізичними особами-позичальниками договори на дольове будівництво житла ,які являються невід'ємною частиною інвестиційної угоди .
Пп.2,4 змін до інвестиційної угоди (а.с.47) взагалі передбачають обов'язок ТОВ "ВРМЖК" передавати квартири наряду з позичальником і Фонду .
Як вбачається з пояснень сторін , ОСОБА_1. вже використала одноразове право на будівництво квартири за допомогою коштів Фонду ,на квартирному обліку на час укладення договору з ТОВ на будівництво житла не перебуває і забезпечена житлом. Таким чином, бути Позичальником, в розумінні п.п.3,17 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво і придбання житла ,вона не може. Суд належним чином ці доводи не перевірив та оцінки їм у рішенні не дав.
Розглядаючи питання про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1. на підставі договору з ТОВ "ВРМЖК", суд належним чином не встановив дійсну правову природу укладеного договору, не перевірив, які договори про інвестування будівництва і на яких умовах укладались товариством з іншими Позичальникамщчи відрізнялись вони від договору з ОСОБА_1 чи мало право ТОВ "ВРМЖК" виконуючи делеговані функції замовника будівництва для Фонду та в обхід порядку залучення коштів установленого для Фонду, укладати договір на залучення її коштів на будь-яких інших умовах ,ніж ті що передбачались договором про делегування функцій та інвестиційноїо угодою і які укладались з усіма іншими Позичальниками.
Доводи скарги про те ,що укладений з ОСОБА_1. договір на будівництво квартири не є договором будівельного підряду заслуговують на увагу ,оскільки з умов договору та матеріалів справи не вбачається виконання ними обов'язків ,передбачених ст.875 ЦК України. В порушення договору про делегування Фондом йому функцій замовника по будівництву житла ,ТОВ уклало з фізичною особою угоду про будівництво ним житла, не будучи фактично підрядником по ньому ,не здійснюючи жодних функцій підрядника по договору будівельного підряду в смислі параграфу 3 гл. 61 ЦК України. Колегія суддів також вважає , що доводи скарги щодо нікчемності цього договору можуть бути підставними лише за умови встановлення судом факту нетотожності його умов з умовами типового договору, що свідчило б про публічність останнього, проте такий факт судом не встановлено. Згідно ст. 633 ч.б ЦК України умови публічного договору які суперечать умовам ,що встановлюються однаковими для всіх ,є нікчемними ,тобто такими ,що не тягнуть будь яких юридичних наслідків для обох сторін . За таких обставин ,колегія суддів вважає ,що і встановлення судом у рішенні недійсності інвестиційної угоди укладеної з ОСОБА_3 є передчасним.
Рішення суду постановлене при неповно з'ясованих обставинах справи підлягає скасуванню ,а враховуючи те ,що в порушення ст.36 ЦПК України суд безпідставно не залучив до участі в справі Вінницьке регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву ,права і обов'язки якого на розподіл квартири НОМЕР_3 ,що витікають з виконання ним своїх функцій і задач, можуть бути порушені при розгляді даної справи, колегія суддів вважає необхідним і в цій частині визнати доводи скарги підставними ,а справу направити на новий розгляд. Керуючись ст.ст.307,311,315 ЦПК України ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс " задоволити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.06.2006 року скасувати ,а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.