Справа № 22-2332                                                  Рішення ухвалено під головуванням

Категорія                                                                  ГрабикаВ.В.

Доповідач Копаничук С.Г.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області від 20 жовтня 2006 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Копаничук С.Г.

Суддів: Іванюка М.В., Оніщука В.В.

При секретарі Кшановській Ю.В.

За участю відповідача ОСОБА_1. представника позивачів -адвоката ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому засіданні м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.08.2006 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину будинковолодіння ,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3., ОСОБА_4. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання доручення, договору дарування, свідоцтва про право на спадщину недійсними і визнання за ними права власності на 2\6 частини будинку. Зазначали, що їх батькові ОСОБА_5 належала на праві власності 1\2 частина будинку поАДРЕСА_1. 05.10.1995 року мати ОСОБА_6. на підставі доручення від 27.09.1995 на її ім'я подарувала цю частину будинку їх брату -ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер ,  а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7. 19.10.2001 року мати за станом здоров'я видала ОСОБА_3. доручення для оформлення на себе спадщини після померлого сина ,але остання спадщину оформити не встигла, так як мати 30.10.2001 року померла.

Після смерті матері позивачки прийняли спадщину ,але частина будинку у неї не ввійшла, так як виявилося, що після смерті ОСОБА_7. спадщину прийняв його син  ОСОБА_1., який при отриманні спадщини утаїв, що в число спадкоємців входить і ОСОБА_6., як мати , яка до того ж прийняла спадщину, так як проживала в будинку. Про те, що нотаріус видав свідоцтво тільки на відповідача вони дізнались лише 07.02.2003 року при оформленні спадщини після смерті матері, тому не пропустили строк звернення до суду. В ході розгляду справи свої позовні вимоги змінили лтросили лише визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_1. від 05.04.2001 року та визнати за ними право власності на будинок -по 1\8 частині за кожною.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.08.2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального права, зокрема ст.529,71,75,80 ЦК України в ред. 1963 року, та норм процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях ОСОБА_3., ОСОБА_4. вважають доводи скарги безпідставними ,а рішення суду законним.

Заслухавши доповідача ,осіб ,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи лрішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає ,що остання задоволенню не підлягає.

Згідно ст.548 ЦК України в ред. 1963 року ,що діяла на час спірних правовідносин ,для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Згідно ж ст.549 цього Кодексу визнається ,що спадкоємець прийняв спадщину ,якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем її відкриття заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ст.529 цього Кодексу при спадкуванні по закону спадкоємцями першої черги являються в рівних долях діти ,той з подружжя ,який його пережив та батьки.

Суд повно перевірив обставини справи, вірно оцінив докази в порядку ст.ст. 212 ЦПК України і вірно встановив ,що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7. до складу спадкового майна входила 1\2 частина будинку по АДРЕСА_1, на яку ОСОБА_1 ,не повідомивши нотаріуса про наявність ще одного спадкоємця-матері. покійного,25.04.2001 року отримав свідоцтво про право на спадщину. Фактично ж спадщину успадкували в рівних долях син покійного - відповідач ОСОБА_1. ,шляхом подачі заяви до нотаріальної контори та мати покійного ОСОБА_6. - проживаючи в спадковій частині будинку ,оскільки дружина -ОСОБА_8. від спадщини взагалі відмовилась ,про що надала нотаріусу відповідну заяву. Встановивши ,що відповідач в порушення ст.529 ЦК України 1963 року успадкував все майно, суд правильно застосував норму права та  дійшов вірного висновку про необхідність визнання свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1. частково недійсним і визнання факту успадкування 1\2 спадкового майна в рівній частці також і ОСОБА_6.Тобто остання за життя успадкувала 1\4 частину спірного будинку.

Суд вірно також встановив ,що після смерті останньої 30.10.2001 року з заявою про прийняття спадщини звернулись дочки покійної - позивачки по справі - ОСОБА_9., ОСОБА_4.ОСОБА_1. як такий ,що замість батька призивався до спадкування , з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 не звертався ,в будинку не проживав ,а тому спадщину після неї не прийняв .На підставі цього суд дійшов вірного висновку про те, що позивачки по справі прийняли спадщину після померлої в рівних долях і тому вірно визнали за кожною право власності на 1\8 частину будинку в порядку спадкування за законом .

Доводи скарги про те ,що позивачки пропустили строк звернення до суду за вимогами про визнання його свідоцтва про право на спадщину після смерті батька недійсним не заслуговують на увагу.

Згідно ст.ст. 257,261 ЦК України перебіг строку давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу ,яка його порушила і загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Позивачки пояснили ,що про отримання свідоцтва ОСОБА_1 на всю 1\2 спадкову частину будинку вони дізнались лише 07.02.2003 року .коли отримали після смерті матері свідоцтво про право на спадщину ,до складу майна якої чомусь не ввійшла частина будинку. Оцінюючи те, що відповідач не падав доказів того ,що вони знали про це до смерті матері, і те ,шо позивачки не являлись спадкоємицями після смерті брата , колегія суддів вважає їх доводи підставними ,а строк звернення до суду не пропущеним. Вказівка в скарзі на те, що суд не врахував ,що мати відповідача відмовилась від спадщини після чоловіка на користь сина - ОСОБА_1. спростовуються заявою ОСОБА_8., у якій немає вказівки про відмову її на його користь .

Доводи скарги про те, що він також успадкував частину будинку після смерті бабусі не заслуговують на увагу. Відповідно ч.2 ст.529 ЦК України 1963 року онуки спадкодавця є спадкоємцями за законом ,якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків ,хто був би спадкоємцем.

Суд вірно також встановив ,що після смерті останньої 30.10.2001 року з заявою про прийняття спадщини звернулись дочки покійної - позивачки по справі - ОСОБА_9., ОСОБА_4.ОСОБА_1. як такий ,що замість батька призивався до спадкування , з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 не звертався ,не вступив в управління спадковим майном після неї ,а тому спадщину після неї відповідно до ст.549 ЦК України не прийняв. На підставі цього суд дійшов вірного висновку про те, що позивачки по справі прийняли спадщину після померлої в рівних долях і тому вірно визнали за кожною право власності на Г\8 частину будинку в порядку спадкування за законом .

Доводи скарги правильні висновки суду не спростовують. Рішення суду

відповідає вимогам матеріального і процесуального права і скасуванню не

підлягає.                       

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення   Ленінського  районного   суду   м.   Вінниці   від   17.08.2006   року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючи

Судді