Копія: Справа № 2-532/08р.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 листопада 2008 року Великобагачанський районний суд Полтавської області у складі:

            головуючого судді - Білецької В.І.

            при секретарі - Лопатка О.В..

            з участю позивача - ОСОБА_1

            відповідача    -          ОСОБА_2

           представника відповідача  - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розміру часток у праві спільної сумісної власності на квартиру, -

 

в с т а н о в и в:

 

            З позову ОСОБА_1 вбачається, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 12.09.1971 року по 25.03.2005 року.

            На даний час  шлюб між сторонами  розірвано.

            Позивач вказує, що в період сумісного проживання з ОСОБА_2 як подружжя, в період шлюбу, ними була приватизована двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Право спільної сумісної власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2

            Вказана квартира складається з житлової кімнати площею 16.3 кв.м та 17.8 кв.м., кухні площею 6.7 кв.м, ванної кімнати площею 2.7 кв.м., вбиральні площею 1.2 кв.м, коридору площею 7 кв.м, вбудованої шафи площею 0.5 кв.м., балкону площею 0.7 кв.м..

            Квартира АДРЕСА_1, як об'єкт нерухомості, зареєстрована в колективному підприємстві Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» на праві приватної спільної сумісної власності за  № 6-1193 від 11.03.2001 року.

            Позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона неодноразово зверталась до відповідача  з пропозицією виділити частки співвласників у праві власності на квартиру та укласти про це відповідну угоду, однак він не погодився на її пропозицію, вважаючи квартиру своєю власністю.

            Посилаючись на те, що квартира передана їм без визначення кожному часток, тобто у спільну сумісну власність на підставі Закону України від 19.06.1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду»  і вважаючи, що частки кожного із співвласників квартири у праві спільної сумісної власності є рівними, позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,2 кв.м.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримала в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалась на обставини, що в ньому викладені і просила суд встановити, що розмір часток кожного з співвласників квартири АДРЕСА_1, а саме її та ОСОБА_2 є рівними і становить по 1/2 частці. Також просила стягнути з відповідача на її користь витрати за сплачений нею судовий збір  в сумі 412 грн. 26 коп. та за ІТЗ розгляду справи в сумі 30 грн.

            Відповідач ОСОБА_2 заявлений ОСОБА_1 позов визнав в повному обсязі, пояснивши, що дійсно в період зареєстрованого шлюбу він з ОСОБА_1  приватизували квартиру АДРЕСА_1. Також пояснив, що після розірвання шлюбу сторони проживають окремо. Погодився з тим, що в свідоцтві про право власності на квартиру не вказаний розмір ідеальних часток кожного з співвласників. Просив суд звернути увагу на те, що позивачка після розірвання шлюбу з 2005 року в даній квартирі постійно не проживає. Просив відмовити в стягненні з нього судових витрат.

            Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити так як позивачка пропустила трьох річний строк поділу майна подружжя, встановлений  ст. 72 СК України.

           Суд, заслухавши пояснення учасників процесу,  вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі  з 1971 року  по 2005 рік (а.с.34-35).

          Зі свідоцтва про право власності на житло від 11.03.2003 року, що видане відділом приватизації житла Великобагачанської селищної ради вбачається, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1  (а.с.4). Дана квартира № 4 як об'єкт нерухомості зареєстрована в колективному підприємстві Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за № 6-1193 11.03.2001 року (а.с.4).

         В свідоцтві про право власності на житло від 11.03.2001 року не вказано розмір ідеальних часток кожного із співвласників.

         Між співвласниками вказаної вище квартири будь-якої домовленості, угоди тощо з приводу розміру частки у спільній сумісній власності не було і письмово не укладалось.

         За нормою ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

         Спільна власність двох і більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст. 368 ЦК України).

         Згідно ч.2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

          Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, визнання відповідачем позовних вимог ОСОБА_1, суд вважає, що розмір часток кожного з співвласників квартири АДРЕСА_1, тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_1  є рівними і становить по 1/2 частці.          

      Що стосується стверджень представника відповідача ОСОБА_3 про те, що позивачка пропустила трирічний строк позовної давності   про поділ майна подружжя, що передбачено ст. 72 СК України, то суд не може з ними погодитись, так як в даному випадку  при визнанні часток у спільній сумісній власності на квартиру діють норми ЦК України. І не бере їх до уваги. 

         Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК  України  “ у разі  визнання  відповідачем позову  суд за  наявності передбачених  законом  підстав ухвалює  рішення  про задоволення  позову.”

      Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

      На а.с.1,2,14 маються довідки банку про те, що позивачка сплатила на користь держави суму 442 грн. 26 коп.

     На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 317,368,370 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88,174, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

 

Встановити, що розмір часток кожного з співвласників квартири АДРЕСА_1, а саме - ОСОБА_1 та ОСОБА_2  є рівними і становить по 1/2 частці.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 442 грн. 26 коп.

 

           Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом  десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після  подання заяви на апеляційне оскарження.

 

 

     Суддя        підпис.

 

Копія вірна : Голова суду -

 

                       Секретар -

                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              

 

в и р і ш и в:

 

Встановити, що розмір часток кожного з співвласників квартири АДРЕСА_2, а саме - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є рівними і становлять по 1/3 частці.

 

           Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом  десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після  подання заяви на апеляційне оскарження.

 

 

     Суддя