1

Справа № 22-2685        2006 p.                                                 Рішення ухвалено під головуванням

Категорія       18                                                                                   Дзерина М.М.

Доповідач   Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області від 27.11.2006 року.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого:   Нагорняка В .А.

Суддів:     Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.

При секретарі   Руденко О.М.

За участю адвоката ОСОБА_1 Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 На рішення Ямпільського районного суду від 09 жовтня 2006 року по  справі  за  позовом  ОСОБА_2  до   ОСОБА_3 про відшкодування індексу інфляції та відсотків за користування коштами, -

Встановила:

В серпні 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування індексу інфляції та відсотків за користування коштами.

В заяві зазначав, що відповідно до умов договору позики від 14.02.2001 року відповідачка позичила у нього 38553 гривні, які зобов'язалася повернути в строк до 14.02.2002 року. Однак до даного часу кошти не повернула, хоча 20.02.2002 року було відкрито виконавче провадження про примусове виконання нотаріального напису, виданого 14.02.2002 року Ямпільською держнотконторою про звернення стягнення на житловий будинок, що був предметом застави за вказаним договором позики. Протягом усього цього часу відповідачка з ним - позивачем не розрахувалася і йому внаслідок інфляції завдано збитки у розмірі 14269,26 грн. Також він - позивач вважав, що внаслідок порушення умов виконання грошового зобов'язання відповідачка повинна йому сплатити 3 % річних у розмірі 5218,92 грн., як відповідальність за порушення умов виконання грошового зобов'язання. Крім того, відповідачка повинна йому сплатити відсотки за користування його коштами за період із 01.01.2004 року по день постановления рішення суду, розмір яких на день подання позову в суд становить 6768,42 грн. Тому позивач просив суд стягнути із відповідачки на його користь: відшкодування індексу інфляції в сумі 14269,26 грн.; З % річних в сумі 5218,92 грн.; відсотки за користування його коштами в сумі 6768,42 грн., а всього 26 256,60 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Ямпільського районного суду від 09 жовтня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його адвоката та   відповідачки,   колегія   суддів   вважає,   що   апеляційна   скарга   не   підлягає   до задоволення по слідуючих підставах.

Вирішуючи спір, суд встановив, що з 14.02.2001 року до 14.02.2002 року між позивачем і відповідачкою виникли і діяли цивільні правовідносини, що витікають із договорів позики та застави, як способу забезпечення виконання грошового зобов'язання (копії договорів - а.с. 7, 8).

Згідно договору позики від 14.02.2001 року відповідачка ОСОБА_3 позичила у позивача ОСОБА_2 38553 гривень, які зобов'язалася повернути до 14.02.2002 року.

Наступного дня після закінчення моменту виконання зобов'язання, тобто 15.02.2002 року, ОСОБА_2 було звернуто стягнення суми позики на предмет застави - на житловий будинок АДРЕСА_1, належний відповідачці ОСОБА_3. Це підтверджується виконавчим написом нотаріуса (а.с. 9), постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 14) та актом опису і арешту майна (а.с. 18-19).

Також судом встановлено, що відповідачкою заявлялися позови про визнання недійсними договорів позики та застави, а також оскаржувалися виконавчі документи в судовому порядку (період 2002-2005 роки), у зв'язку і чим виконавче провадження про звернення стягнення на житловий будинок зупинялося з 07.05.2002 року по 12.05.2005 року. Дані обставини підтверджуються копіями судових рішень та постанов держвиконавця (а.с. 10, 26-27, 28, 30, 31, 34).

Врахувавши вищевказані обставини, суд прийшов до вірного висновку про відмову позивачу в позові, оскільки позивачем не доведено достовірними та переконливими доказами факт прострочення відповідачкою виконання грошового зобов'язання та порушення нею умов договору, а звернення останньої до суду за захистом свої прав та інтересів є її правом відповідно до ст. 55 Конституції України та ст.ст. 15, 16 ЦК України і не може вважатися ухиленням від виконання умов договору.

При цьому суд правильно визначив, що правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані ст. 214 ЦК України (1964 року) в ред. 1999 року, ст. 5 ЦК України, а ст. 1048 ЦК України (в ред. 2003 року), на яку посилався позивач, не може бути застосована в даному випадку, оскільки правовідносини між сторонами виникли і діяли до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності новим Цивільним Кодексом України.

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, ретельно перевірив їх доводи та заперечення, дав належну оцінку зібраним доказам та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ямпільського районного суду від 09 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня проголошення.

Судді: