1
Справа № 22ас-1520 2006 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 37 Рупака А.А.
Доповідач Пащенко Л .В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області від 27 листопада 2006 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: НагорнякаВА.
Суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.
При секретарі Руденко О.М. Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Вінницького районного суду від 03 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, ОСОБА_1 про визнання рішення сільської ради таким, що суперечить закону, -
Встановила:
В серпні 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району, ОСОБА_1 про визнання рішення сільської ради таким, що суперечить закону, та поновлення порушених прав землекористувача.
В заяві зазначав, що рішенням Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району від 15.06.2006 року йому відмовлено в задоволенні заяви про затвердження уточненої площі земельної ділянки з 0,31 га до 0,3583 га, яка знаходиться АДРЕСА_1, до вирішення спірного питання в суді.
Вважаючи, що вказане рішення Вінницько-Хутірської сільської ради є незаконним, немотивованим і необгрунтованим, позивач просив суд визнати це рішення сільради таким, що суперечить закону та зобов'язати Вінницько-Хутірську сільську раду Вінницького району передати йому у приватну власність земельну ділянку площею 0,3583 га, в тому числі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд і будівель та 0,1083 га для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Вінницького районного суду від 03 жовтня 2006 року позовні
вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення 3-ої сесії 5-ого скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району від 15.06.2006 року про утримання від задоволення заяви ОСОБА_2 про затвердження уточненої площі земельної ділянки.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 8,50 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн., а всього 508,50 грн..
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить постанову суду, як ухвалену з порушенням вимог закону, скасувати та прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_2 в позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та представника сільської ради, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково по слідуючих підставах.
Вирішуючи спір, суд встановив, що за ОСОБА_2 згідно земельно-кадастрової книги сільради (запис НОМЕР_1) рахується земельна ділянка площею 0,31 га для обслуговування житлового будинковолодіння АДРЕСА_1, яка йому була виділена рішенням сільської ради від 05.08.1991 року після смерті його матері ОСОБА_3.
Рішенням Вінницько-Хутірської сільської ради від 31.03.1994 року вищевказану земельну ділянку розміром 0,31 га ОСОБА_2 передано безкоштовно в приватну власність. А згідно рішення Вінницько-Хутірської сільської ради від 17.03.1995 року йому для ведення селянського господарства ще було надано в користування земельну ділянку площею 0,05 га АДРЕСА_2.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 (колишній дружині ОСОБА_2) рішенням правління колгоспу ім. Шевченка с Вінницькі Хутори від 23.05.1985 року (протокол НОМЕР_2), яке було затверджено загальними зборами колгоспників 18.06.1985 року (протокол НОМЕР_3) було виділено в користування земельну ділянку площею 0,10 га.
З матеріалів справи вбачається, що згоди ОСОБА_3 (матері позивача) на виділення з її земельної ділянки частини земельної ділянки в користування ОСОБА_1 не було (архівна довідка - а.с. 9). Згідно акту від 04.10.1988 року (а.с. 8) виділення в натурі земельної ділянки в користування ОСОБА_1 за рахунок садиби ОСОБА_3не проводилось і таке виділення не можливе.
Ухвалою Вінницького районного суду від 30.06.1989 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна з колгоспного двору була затверджена мирова угода між сторонами, відповідно до якої ОСОБА_1 прикоротила будь-які стосунки з колгоспним двором, оскільки отримала грошову компенсацію за частку в ньому неповнолітніх дітей.
Як видно з оспорюваного позивачем рішення Вінницько-Хутірської сільської ради від 15.06.2006 року (а.с. 4), остання утрималась від задоволення заяви ОСОБА_2 про затвердження уточненої площі земельної ділянки, до вирішення спірного питання в суді.
Суд з'ясував, що в провадженні суду не перебувають справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з приводу порушених прав землекористувача. Відповідачка ОСОБА_1 сама підтвердила, що з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою в суд не зверталася.
Врахувавши вищевказані обставини та вимоги ст.ст. 81, 118, 155 ЗК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення сільської ради від 15.06.2006 року, оскільки цим рішенням сільради було порушено його право щодо володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою.
Постанова суду в цій частині відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Проте, суд припустився помилки при вирішенні питання щодо стягнення судових витрат позивачу. Відповідно до ст.ст. 89, 90, 94 КАС України судові витрати на користь позивача в даному випадку слід стягнути з Вінницько-Хутірської сільської ради, тому колегія суддів вважає за необхідне відповідно змінити постанову суду в цій частині, виключивши з її резолютивної частини вказівку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат.
Що стосується постанови в частині відмови позивачу в частині позовних вимог, то вона фактично відповідачкою ОСОБА_1 не оспорюється, що видно зі змісту її апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст„ 198, 201, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову Вінницького районного суду від 03 жовтня 2006 року змінити, стягнувши з Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 8,50 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн., а всього 508,50 грн. та виключивши з резолютивної частини постанови вказівку про стягнення на користь ОСОБА_2 цих же судових витрат з ОСОБА_1.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий Адміністративний Суд протягом одного місяця з дня проголошення.