Справа № 0903/940/2012

Провадження № 22ц/779/1558/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Данилюк М. П.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Ковалюк Я.Ю.,

секретаря - Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов кредитного договору, -

в с т а н о в и л а :

19.09.2012 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся з даним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Просив визнати незаконним підвищення Банком процентної ставки за користування кредитом та недійсними умови кредитного договору, відновити становище, яке існувало до порушення, та зарахувати зайво сплачені позивачем проценти в рахунок погашення заборгованості по основній сумі кредиту, зобов'язати відповідача прийняти суму залишку з розстрочкою платежів на 120 місяців з місячним платежем 1000 грн. та стягнути з відповідача витрати позивача на правову допомогу.

Вимоги мотивував тим, що банк незаконно в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку за кредитним договором, про що повідомив позивача усно. Умову кредитного договору щодо права Банку в односторонньому порядку розірвати кредитний договір вважав недійсною та такою, що суперечить приписам ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача щодо зміни процентної ставки з 01.02.2009 по кредиту з 12 % до 15,12 % та зобов'язано здійснити відповідний перерахунок, зарахувавши зайво сплачені кошти в рахунок основного кредитного зобов'язання.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» оскаржило рішення в апеляційному порядку. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням та неправильним застосуванням матеріальних та процесуальних норм.

Стверджує, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладений 04.02.2008 року - до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку від 12.12.2008 року, а в Законі не має вказівки про зворотну дію в часі. Тому, на думку апелянта, відсутні підстави для визнання недійсним рішення про збільшення відсоткової ставки. Вважає, що після укладення кредитного договору між сторонами виникли кредитні відносини, тому в даному випадку не можна застосовувати ЗУ «Про захист прав споживачів», а спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини. На думку апелянта, суд помилково прийшов до висновку, що збільшення відсоткової ставки відбулось 01.02.2009 року, оскільки фактично таке збільшення відбулось 05.01.2009 року згідно рішення Голови правління Банку (наказ №1/1 від 05.01.2009), тобто до набрання чинності Закону щодо заборони одностороннього підвищення відсоткових ставок. Щодо тверджень суду про відсутність доказів отримання позивачем повідомлення про зміну відсоткової ставки, апелянт зазначає, що норми чинного законодавства не зобов'язують позичальника проконтролювати отримання повідомлення кредитором, а лише надіслати його. Апелянт вважає безпідставним рішення суду стягнути з відповідача витрати позивача на правову допомогу, оскільки позивач не довів того, що особа, послуги якої слід відшкодувати, є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання юридичної допомоги. Крім того, сума в 1000,0 грн. є значно завищеною і свідчить про зловживання позивачем своїм правом на правову допомогу.

Просить скасувати рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2013 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримала. Просила її задовольнити з наведених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу заперечив. Просив її відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши сторони, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно матеріалів справи 04.02.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір №IFVWGA00000120 (далі - спірний Договір, а.с. 4-9).

Згідно Додатку №1 до спірного договору сума кредиту, виданого терміном на 10 років, становить 7000,0 доларів США з річною процентною ставкою 12 % (а.с. 13). Згідно з Розрахунком заборгованості процентна ставка була підвищена з 26.10.2008 до 15,12 %..

Станом на 08.06.2012 заборгованість позивача за спірним кредитним договором склала 8601,95 доларів США (а.с. 10-12 - розрахунок заборгованості), а станом на 05.03.2013 - 8148,87 доларів США (а.с. 67 - Довідка банку).

В підтвердження своєчасного погашення позичальником кредиту згідно графіку (а.с. 14-15) в матеріалах справи містяться копії квитанцій (а.с. 16-21, 32-40).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що процентна ставка була банком підвищена без відповідних обґрунтувань та письмового повідомлення боржника, що є порушенням абз.4 ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та вимогам Постанови НБУ № 319 від 11.10.2008. Фактичне порушення банком процедури підвищення процентної ставки не відповідає вимогам закону, а тому правочин у цій частині є недійсним в силу нікчемності відповідно до приписів ст. 203, 215, 1056-1 ЦК України.

Підвищення процентної ставки відбулось (як зазначено в рішенні суду) до 10.01.2009 року - тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року. Окрім того, можливість такої зміни процентної ставки передбачена п. 2.3.1. Кредитного договору між сторонами. Згідно таблиць по основних показниках, що характеризують стан грошово-кредитного ринку за січень-жовтень 2007 року та за січень 2009 року ( офіційні Звіти НБУ за 2007-2009 р.р.) середньомісячна відсоткова ставка за кредит в національній валюті станом на 01.10.2007 року становила - 13,8 %, а станом на 01.01.2009 року - 21,6%, курс гривні до долара США змінився з 526.72 за долар у 2008 році до 779.12 у 2009 року. Таким чином, коливання відсоткових ставок за кредитами є однією з передбачених умовами Кредитного договору обставин (п.п. 2.3.1. Кредитного договору), у разі настання якої відповідач мав право збільшити в односторонньому порядку розмір відсоткової ставки.

Тому висновок суду щодо того, що одностороннє підвищення процентної ставки в даному випадку не відповідає вимогам закону є помилковим, а саме рішення суду підлягає скасуванню згідно з ст. 309 ЦПК України.

Вирішуючи позовні вимоги колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, яким ЦК України було доповнено ст. 1056-1, набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Згідно з п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним

Зважаючи на те, що підвищуючи процентну ставку з 12 % до 15 % відповідач діяв на підставі п. 2.3.1. Кредитного договору та у межах законодавства, яке було чинним на момент підвищення процентної ставки, колегія суддів приходить до висновку, що передбачених ст. ст.. 203, 215 ЦК України підстав для визнання односторонньої зміни процентної ставки недійсною в силу нікчемності немає, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов кредитного договору - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

Я.Ю. Ковалюк