Справа №668/1618/13-к

ВИРОК

іменем України

12 серпня 2013 року Суворовський районний суд м. Херсона в складі:

головуючого - судді: Корольчук Н.В.

при секретарях: Учускіній М.В., Двіняніні С.Д.

за участю прокурора: Подоляка К.М.

захисника: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні матеріали кримінального провадження №12012010000000017 по обвинуваченню:

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, українця, громадянина України, освіта середня, не одружений, утриманців не має, невійськовозобов'язаний, перебуває на обліку у Херсонській міській психолоневрологічній поліклініці з приводу діагнозу «розумова відсталість в мірі дебілізму», фізичних вад здоров'я не має, інвалідності не має, до взяття під варту працював грузчиком у ТОВ ВКФ «Еліт Пласт», не є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 27.02.2007 року Комсомольським районним судом м. Херсона за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 15 і ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, 16.01.2008 року Комсомольським районним судом м. Херсона за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, 21.03.2011 року умовно - достроково звільнений з місць позбавлення волі, невідбута частина покарання склала 1 рік 4 місяці 4 дні

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Цюрупинськ, українця, громадянина України, освіта середня, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2003 року народження, військовозобов'язаний, фізичних та психічних вад здоров'я не має, інвалідності не має, не працює, не є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживав за адресою: АДРЕСА_3, раніше не засуджувався

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 187 КК України,

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, освіта середня, неодружений, утриманців не має, військовозобов'язаний, фізичних та психічних вад здоров'я не має, інвалідності не має, працював охоронцем в магазині «Сільпо», не є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, проживав за адресою: АДРЕСА_5, в силу ст. 89 КК України судимості не має

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

встановив:

Епізод №1.

ОСОБА_5 в липні 2012 pоку (більш точний час слідством не встановлений) близько 22-00 год., переслідуючи умисел на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, шляхом пошкодження рами вікна проник в будинок АДРЕСА_6, звідки таємно викрав належне ОСОБА_7 майно, а саме: тонометр автоматичний «Microlife» вартістю 550 грн., орден «Отечественной войны 1-ой степени» вартістю 2400 грн., медалі «Ветеран труда», «За победу над Германией», «За отвагу», «Двадцать лет победы в Великой Отечественной войне», «Тридцать лет победы в Великой Отечественной войне», «Сорок лет победы в Великой Отечественной войне», « 50 лет Вооружённых сил СССР», « 70 лет Вооружённых сил СССР», які для потерпілої матеріальної цінності не мають, заподіявши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 2950 грн..

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково та показав, що за обставин, викладених в обвинувальному акті, пошкодив раму вікна та проник в будинок АДРЕСА_6, де з тумбочки викрав тонометр та п'ять медалей. Викрадення інших чотирьох медалей, зазначених в інкримінованому йому обвинуваченні, заперечив.

Цивільний позов визнав повністю.

Винність обвинуваченого ОСОБА_5 за цим епізодом обвинувачення підтверджується перевіреними та дослідженими судом доказами.

Визнавальні показання ОСОБА_5 про спосіб вчинення ним крадіжки об'єктивно підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка показала, що у період часу, зазначений в інкримінованому обвинуваченні як час вчинення злочину, вона була відсутня за місцем свого проживання. Зі слів сусідки їй стало відомо, що у належному їй будинку було зламано вікно. Після повернення додому вона виявила, що зникли тонометр та медалі і орден її батька в кількості дев'яти штук.

Цю обставину підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, давши аналогічні з цього приводу показання.

Такі показання потерпілої та свідків суд визнає достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою, підтверджуються іншими об'єктивними здобутими органом досудового слідства доказами, є послідовними та незмінними і підстав недовіряти цим показанням у суду немає.

Показання потерпілої про обсяг викраденого у неї майна підтверджується ксерокопіями гарантійного талону на тонометр та відповідних посвідчень до медалей та ордену, які були добровільно видані потерпілою, оглянуті, визнані речовими доказами та приєднані до справи (т. 1, а.с. 147-151).

Крім цього, показання обвинуваченого про викрадення ним тонометру підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_10, яка розповіла, що влітку 2012 року її чоловік - ОСОБА_5 приніс додому тонометр, який, як вбачається з протоколу виїмки від 06.11.2012 року, в присутності понятих був у неї вилучений, оглянутий, визнаний речовим доказом та повернутий потерпілій (т. 1, а.с. 153-156).

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 за цим епізодом обвинувачення підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло і приходить до висновку, що його винність у вчиненні інкримінованого злочину доведена.

Епізод №2.

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 05.08.2012 року близько 01-00 год. за попередньою змовою між собою, переслідуючи умисел на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, шляхом пошкодження грат вікна проникли в будинок АДРЕСА_7, звідки таємно викрали належне ОСОБА_11 майно, а саме: гроші в сумі 6000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.08.2012 року становило 48000 грн., мобільний телефон «Нокіа 6700» з сім-картою оператора МТС загальною вартістю 500 грн., мобільний телефон «Нокіа 97» вартістю 2500 грн., мобільний телефон з сім-картою НОМЕР_1 загальною вартістю 500 грн., мобільний телефон «Нокіа» вартістю 300 грн., золотий ланцюжок вагою 20 г вартістю 10400 грн., каблучку золоту у вигляді квітки вагою 10 г вартістю 3040 грн., каблучку золоту вагою 10 г вартістю 3600 грн., каблучку золоту чоловічу овальної форми з каменями Сваровські білого кольору вагою 10 г вартістю 5200 грн., годинник наручний «Лакост» чоловічий зі шкіряним ремінцем вартістю 1200 грн., годинник наручний «Омега» білого кольору вартістю 6800 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 82040 грн..

Допитані в ході судового розгляду обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого їм кримінального злочину визнали частково, дали аналогічні за змістом показання та показали, що за обставин, викладених в обвинувальному акті, зламали грати вікна та проникли в будинок АДРЕСА_7, звідки викрали 600 доларів США та три мобільних телефони. Заперечили викрадення іншого майна, зазначеного в інкримінованому їм обвинуваченні.

Цивільний позов визнали частково, у розмірі вартості майна, факт викрадення якого не оспорили.

Винність обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за цим епізодом обвинувачення підтверджується перевіреними та дослідженими судом доказами.

Визнавальні показання обвинувачених щодо спільного вчинення крадіжки об'єктивно підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_11, яка показала, що повернувшись 06.08.2012 року з відпочинку додому виявила крадіжку в будинку за місцем її проживання грошей в сумі 6,0 тис. доларів США, чотирьох мобільних телефонів, золотих прикрас та двох наручних годинників.

Цю обставину підтвердила свідок ОСОБА_12, давши аналогічні з цього приводу показання.

Такі показання потерпілої та свідка суд визнає достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою, підтверджуються іншими об'єктивними здобутими органом досудового слідства доказами, є послідовними та незмінними і підстав недовіряти цим показанням у суду немає.

Крім цього, показання потерпілої та свідка і обвинувачених про місце вчинення останніми крадіжки та спосіб вчинення цього злочину відповідають даним протоколу огляду місця події від 06.08.2012 року з фототаблицею (т. 1, а.с. 174-176, 179-186), а також даним отриманих у встановленому законом порядку роздруківок їх телефонних з'єднань з прив'язкою до місцевості (т. 1, а.с. 226-236).

З протоколу виїмки від 08.11.2012 року вбачається, що в ході її проведення в присутності понятих у потерпілої ОСОБА_11 вилучено ксерокопії упаковочних коробок до мобільних телефонів «Нокіа» та квитанції про придбання мобільного телефону, які були визнані речовими доказами та приєднані до справи (т. 1, а.с. 238-239).

Суд позбавлений можливості покласти в основу вироку дані протоколу відтворення обстановки та обставин події, в ході якого ОСОБА_4 підтвердив раніше дані ним показання та на місці показав про обставини, за яких вони спільно з ОСОБА_5 проникли в будинок ОСОБА_11 та заволоділи її майном, та визнає цей доказ недопустимим з таких підстав (т. 2, а.с. 65-68).

В силу положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, що відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.96 року має місце тоді, коли, зокрема, їх збирання й закріплення здійснено з порушенням встановленого кримінально - процесуальним законом порядку.

За наявності у справі даних про те, що ОСОБА_4 має психічну ваду, що відповідно до положень ст. 45 КПК України 1960 року, яка підлягала застосування під час проведення зазначеної слідчої дії, передбачає обов'язкове призначення захисника у таких випадках, вказану слідчу дію було проведено без участі захисника.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло і приходить до висновку, що його винність у вчиненні інкримінованого злочину доведена.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 за цим епізодом обвинувачення підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло і приходить до висновку, що його винність у вчиненні інкримінованого злочину доведена.

Епізод №3.

ОСОБА_5 23.10.2012 року близько 02-30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на алеї в парку ім. Леніна в м. Херсоні умисно в ході раптово виниклої сварки з ОСОБА_13, яка переросла в бійку, наніс ОСОБА_13 удар скляною пляшкою по голові та не менше двох ударів кулаком правої руки в обличчя.

Після цього ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, втрутившись в сварку між ОСОБА_5 і ОСОБА_13, умисно наніс ОСОБА_13 удар кулаком правої руки в обличчя, після чого потерпілий впав і втратив свідомість.

Внаслідок нанесення ОСОБА_13 ударів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно з висновком судово - медичної експертизи №1544 від 07.11.2012 року заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження у виді синців обличчя, голови, лівої кисті, крововиливів в м'які тканини голови, царапин волосистої частини голови, правої кисті.

Після цього, ОСОБА_6 приблизно в той же час і в тому ж місці, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи умисел на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_13, який лежав без свідомості та перебував в стані сп'яніння, що виключало усвідомлення ним значення того, що відбувається, таємно викрав належне ОСОБА_13 майно, а саме: мобільний телефон «Нокіа Х201» вартістю 1200 грн. з сім-карткою оператора «Лайф» вартістю 15 грн., на рахунку якої було 25 грн., з картою пам'яті на 1 Гб вартістю 60 грн., зі шкіряним чохлом чорного кольору вартістю 100 грн., портмоне шкіряне бежевого кольору вартістю 100 грн., в якому були гроші в сумі 570 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 2070 грн..

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за цим епізодом не визнав, показав, що протиправних дій щодо потерпілого не вчиняв. Визнав факт спільного з потерпілим та ОСОБА_6 вживання алкогольних напоїв.

Цивільний позов не визнав.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, показав, що вчинив щодо потерпілого певні дії, але за інших обставин, ніж ті, які зазначені в обвинуваченні. Також визнав факт спільного з потерпілим та ОСОБА_5 вживання алкогольних напоїв. Розповів, що 23.10.2012 року в нічний час він разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_5 перебував в парку ім. Леніна в м. Херсоні. Відійшовши від них на деякий час у своїх справах, спочатку почув, що вони сваряться, а пізніше був очевидцем того, як потерпілий і ОСОБА_5 штовхали один одного. Він подумав, що потерпілий вдарив ОСОБА_5, вирішив заступитися за нього та наніс потерпілому удар рукою в тулуб, після чого потерпілий впав, а вони з ОСОБА_5 пішли. Відійшовши на невелику відстань, він згадав, що забув на місці, де залишився потерпілий, свій одяг. Повернувшись туди, забрав з карманів куртки потерпілого мобільний телефон та гаманець, в якому було 50 грн.. Показав, що умислу на заволодіння майном потерпілого з самого початку він не мав. Не погодився з кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 187 КК України.

Цивільний позов не визнав та зазначив, що добровільно відшкодував потерпілому завдану шкоду у вказаному у цивільному позові розмірі.

Винність обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за цим епізодом обвинувачення підтверджується перевіреними та дослідженими судом доказами.

З протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 24.10.2012 року (т. 1, а.с. 32-35) встановлено, що будучи допитаним на досудовому слідстві, він показав, що в ході сварки з потерпілим він наніс йому удар скляною пляшкою по голові, після чого наніс ще два удари кулаком правої руки в обличчя потерпілого.

Такі показання ОСОБА_5 узгоджуються з даними протоколів допиту ОСОБА_6 в цій частині від 24.10.2012 року та від 26.10.2012 року як підозрюваного та обвинуваченого відповідно (т. 1, а.с. 4-7, 15-16), який на досудовому слідстві показав, що бачив, як ОСОБА_5 наносив удари потерпілому.

Ці показання суд визнає достовірними і кладе в основу вироку, оскільки вони узгоджуються між собою, не містять суперечностей, а дані, на які обвинувачені посилалися, в ході судового розгляду справи підтвердилися іншими об'єктивними доказами.

Показання обвинувачених про факт спільного вживання ними з потерпілим спиртних напоїв підтвердили свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, а свідок ОСОБА_14 ще й в ході пред'явлення осіб для впізнання вказала саме на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як на осіб, які разом з потерпілим 22.10.2012 року в кафе «У каміна» розпивали спиртні напої (т. 1, а.с. 123-124).

Ці показання обвинувачених підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_13 на досудовому слідстві (в судове засідання не з'явився, хоча неодноразово був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи), який, крім цього, показав, що після розпиття спиртних напоїв він з хлопцями на імя ОСОБА_5 та ОСОБА_13 пішов в парк, де вони нанесли йому удари, від чого він втратив свідомість, а до тями прийшов вже в кареті швидкої допомоги та виявив зникнення його мобільного телефону в чохлі та портмоне, в якому були 570 грн. (т. 1, а.с. 109-113).

В ході пред'явлення осіб для впізнання ОСОБА_13 вказав на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як на осіб, з якими розпивав спиртні напої, після чого пішов в парк, де вони нанесли йому удари (т. 1, а.с. 114-115).

Показання потерпілого, а також обвинувачених про місце вчинення інкримінованих їм дій відповідають даним протоколу огляду місця події з фототаблицею від 23.10.2012 року, в ході якого було вилучено змив речовини бурого кольору та фрагмент скляної пляшки з плямами речовини бурого кольору (т. 1, а.с. 32, 36-39).

Ці дані, а також показання обвинувачених про час та послідовність їх дій під час вчинення протиправних дій щодо потерпілого, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_17, який показав, що перебуваючи на своєму робочому місці - охороняючи об'єкт в парку ім. Леніна, в ніч на 23.10.2012 року бачив, як з боку вул. Суворова йшли три хлопця, які підійшовши до лавки, сіли та розпивали якісь напої. Пізніше він почув крики та дзвін битого скла, а потім побачив, що два хлопці пішли в бік вул. Кірова, а третій лежав без свідомості біля лавки, з голови в нього текла кров Прийшовши до тями, потерпілий повідомив йому, що його побили двоє хлопців, які перед цим були з ним, а також сказав, що в нього зник мобільний телефон і гаманець з грошима.

Крім того, ці дані підтверджуються висновками судово - медичних експертиз №251 від 30.11.2012 року та №252 від 28.11.2012 року, якими встановлено, що кров на фрагменті скляної пляшки та тампоні - змиві, вилучених в ході огляду місця події 23.10.2012 року в парку ім. Леніна, може належати потерпілому ОСОБА_13 (т. 1, а.с. 65-67, 74-76).

Фактичні обставини справи, викладені в показаннях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час досудового слідства щодо механізму нанесення ними потерпілому ударів та їх кількості, а також показання потерпілого ОСОБА_13 про характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, повністю узгоджуються з висновками судово - медичної експертизи №1544 від 07.11.2012 року, згідно з якими у потерпілого виявлені синці обличчя, голови, лівої кисті, крововиливи в м'які тканини голови, царапини волосистої частини голови, правої кисті (т. 1, а.с. 56).

Згідно з даними протоколів огляду від 04.12.2012 року, протоколу особистого обшуку ОСОБА_5 від 23.10.2012 року належний ОСОБА_13 мобільний телефон, який був вилучений в ході особистого обшуку у ОСОБА_5, у присутності понятих був оглянутий, після чого визнаний речовим доказом і приєднаний до справи (т. 1, а.с. 49-50, т. 2, а.с. 96).

З протоколу виїмки від 31.10.2012 року встановлено, що в ході її проведення в присутності понятих у ОСОБА_13 була вилучена ксерокопія гарантійного телефону на належний йому мобільний телефон, яка була оглянута, визнана речовим доказом та приєднана до справи (т. 1, а.с. 45-48).

Органом досудового слідства дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по цьому епізоду обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Однак суд не погоджується з вказаною кваліфікацією дій обвинувачених з таких підстав.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 187 КК України розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Пленум Верховного Суду України у п. 6 у своїй постанові «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року роз'яснив, що під нападом за ст. 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна, шляхом застосування фізичного чи психічного насильства, зазначеного в ч. 1 цієї статті.

Суд вважає, що встановлені судом обставини не дають підстав дійти категоричного висновку про направленість умислу обвинувачених на розбійний напад з метою заволодіння майном потерпілого. Будучи допитаним на досудовому слідстві, потерпілий показав, що обставин, за яких він отримав тілесні ушкодження, та обставин, що передували цьому, він не пам'ятає, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, сама по собі кількість спричинених потерпілому ударів та виявлені на його тілі тілесні ушкодження не свідчать про наявність у обвинувачених умислу на заволодіння його майном. Згідно з матеріалами справи, до подій, що сталися між потерпілим та обвинуваченими, стосунки між ним були нормальними, вони разом розпивали спиртні напої. Даних про те, що в цей час обвинувачені ставили потерпілому вимоги щодо передачі майна, в матеріалах справи немає.

Отже, достатніх і переконливих доказів, які б свідчили про наявність у обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 умислу на вчинення на потерпілого ОСОБА_13 розбійного нападу як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 187 КК України, у справі не встановлено.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 за цим епізодом обвинувачення підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження і приходить до висновку, що його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) і приходить до висновку, що його винність у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена.

Таких висновків суд дійшов на підставі аналізу наведених вище доказів у їх сукупності, які викривають обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Суд не бере до уваги заяви обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про застосування до них на досудовому слідстві психологічного тиску, оскільки як вбачається з матеріалів справи, підсудні будь - яких скарг на незаконні дії співробітників органу дізнання та слідства і примушування їх для дачі неправдивих показань упродовж досудового слідства, в тому числі після призначення їм захисників, не заявляли. Крім того, ці заяви підсудних спростовуються даними протоколів їх допиту від 26.10.2012 року, під час яких вони прокурору прокуратури Суворовського району показали, що в ході досудового слідства незаконні заходи до них не застосовувалися (т. 2, а.с. 9-10, 37-38).

Такі заяви обвинувачених, а також часткове визнання обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів, суд розцінює як прагнення обвинувачених уникнути відповідальності за вчинені злочини.

Суд також враховує, що показання обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які вони дали на досудовому слідстві, містять інформацію про такі обставини вчинення інкримінованих їм діянь, які могли бути відомі лише їм як безпосереднім учасникам злочинів. Деталізація в цих показаннях обставин вчинення цих злочинів свідчить не про їх недостовірність, а навпаки - про добровільність та відсутність неправомірного тиску при даванні цих показань.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за місцем проживання дільничним інспектором міліції характеризується посередньо, займався суспільно - корисною працею, на обліку у нарколога не перебуває, перебуває на обліку у психіатра з приводу діагнозу «розумова відсталість в мірі дебілізму», має судимість за вчинення аналогічних корисливих злочинів, новий корисливий злочин вчинив через короткий проміжок часу після закінчення строку його умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, обставинами, які пом'якшують покарання, визнає часткове визнання вини та сприяння розкриттю злочину, обставиною, яка обтяжує покарання, визнає рецидив злочинів і вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі на строк, який, на думку суду, є достатнім для виправлення підсудного і попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому, суд не визнає щире каяття обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, про що заявив обвинувачений, оскільки вину у вчиненні інкримінованого злочину він визнав частково, тоді як згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року щире розкаяння виявляється у тому, що винна особа визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України належать до категорії тяжких злочинів (ч. 3 ст. 185 КК України) та злочинів невеликої тяжкості (ч. 1 ст. 125 КК України), кількість епізодів злочинної діяльності, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, раніше не засуджувався, обставинами, які пом'якшують покарання, визнає часткове визнання вини та сприяння розкриттю злочинів, обставиною, яка обтяжує покарання, визнає вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_13 в стані алкогольного сп'яніння і вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі на строк, який, на думку суду, є достатнім для виправлення підсудного і попередження вчинення ним нових злочинів.

З аналогічних підстав, зазначених при мотивуванні висновку суду щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд не визнає щире каяття обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України належать до категорії злочинів середньої тяжкості (ч. 1 ст. 185 КК України) та злочинів невеликої тяжкості (ч. 1 ст. 125 КК України), особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, займався суспільно - корисною працею, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України судимості не має, обставинами, які пом'якшують покарання, визнає часткове визнання вини та добровільне відшкодування потерпілому завданої шкоди, обставиною, яка обтяжує покарання, визнає вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння і вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі на строк, який, на думку суду, є достатнім для виправлення підсудного і попередження вчинення ним нових злочинів.

Пред'явлені потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_7 цивільні позови про відшкодування завданої їй майнової шкоди є обґрунтованим. При цьому, позов ОСОБА_11 підлягає задоволенню у повному обсязі, позов ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково - за виключенням вартості тонометру, який їй повернуто.

Цивільний позов ОСОБА_13 відповідно до положень ч. 1 ст. 326 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинувачених підлягають стягненню процесуальні витрати.

Керуючись ст.ст. 369, 349, 373 - 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним за ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з поміщенням для відбування покарання у кримінально - виконавчу установу закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 02 листопада 2012 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з поміщенням для відбування покарання у кримінально - виконавчу установу закритого типу.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з поміщенням для відбування покарання у кримінально - виконавчу установу закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 23 жовтня 2012 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

ОСОБА_6 визнати винним за ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 1 ст. 185 КК України і призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.;

- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі з поміщенням для відбування покарання у кримінально - виконавчу установу закритого типу.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з поміщенням для відбування покарання у кримінально - виконавчу установу закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 23 жовтня 2012 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 82 040 (вісімдесят дві тисячі сорок) грн..

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 2 400 (дві тисячі чотириста) грн..

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з засуджених процесуальні витрати:

- на користь КЗ «Бюро судово - медичної експертизи» Херсонської обласної ради в рахунок відшкодування витрат на проведення судово - медичних експертиз №251 від 30.11.2012 року та №252 від 28.11.2012 року з ОСОБА_5 - 431,0 грн., з ОСОБА_6 - 431,0 грн.;

- на користь держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області в рахунок відшкодування витрат на проведення судових дактилоскопічних експертиз №2655 від 03.12.2012 року, №2339 від 24.10.2012 року, №2656 від 28.11.2012 року: з ОСОБА_4 - 480,40 грн., з ОСОБА_5 - 922,60 грн., з ОСОБА_6 - 442,20 грн.;

- на користь КЗ «Херсонська обласна психіатрична лікарня» в рахунок відшкодування витрат на проведення судово - психіатричної експертизи №820 від 29.11.2012 року з ОСОБА_4 - 448,33 грн..

Речові докази у справі:

- ксерокопії гарантійних талонів, посвідчень, упаковочної коробки, квитанції (т. 1, а.с. 46, 148-150, 238-1 - 238-2) - зберігати при справі;

- тонометр «Microlife» - вважати повернутим потерпілій ОСОБА_7;

- мобільний телефон «Нокіа Х2-01» (т. 1, а.с. 50) - повернути власнику;

- фрагмент скляної пляшки (т. 1, а.с. 68) - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона.

Суддя: Н.В. Корольчук