ун. № 2608/18424/12

пр. № 1/2608/1178/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Косик Л.Г.,

при секретарі Сахно В.С.,

за участю прокурорів Дудка Є.В., Паламарчук Я.А.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, холостого, який працює в ПП ОСОБА_3 менеджером з продажу, освіта вища, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, судимого 13.11.2012 року вироком Подільського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 191 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності строком на два роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

02.10.2012 року приблизно о 09 годині 15 хвилин ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні магазину «Край» за адресою: м. Київ, вул. Г. Барського, 1, намагався таємно повторно викрасти банку кави «Carte Noir» вартістю 160,6 грн., яку сховав у поліетиленовий пакет та намагався вийти з магазину. Свій намір ОСОБА_2 не довів до кінця, так як був зупинений працівниками охорони магазину, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але з причин, що не залежали від його волі, не довів свій злочинний намір до кінця.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2, свою вину у вчиненому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному висновку визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно 02.10.2012 року приблизно о 09 годині 00 хвилин він приїхав до гіпермаркету «Край», розташованого по вул. Г. Барського, 1 в м. з метою поповнення рахунку на свій мобільний телефон. Поповнивши рахунок, він вирішив зайти в приміщення торгівельного залу магазину «Край», щоб купити хліба, при цьому в руках у нього знаходився поліетиленовий пакет чорного кольору, в якому знаходились джинси. Підійшовши до відділу з продажу кави, у нього виник умисел таємно викрасти банку кави. З метою здійснення задуманого, пересвідчившись що ніхто не спостерігає за його діями, він приблизно о 09 год. 15 хв. 02.10.2012 року підійшов до прилавку з кавою, звідки він таємно викрав одну скляну банку кави «Carte Noir», місткістю 200 гр., яку сховав в свій поліетиленовий пакет чорного кольору. Після чого, він підійшов до відділу хлібобулочних виробів, де взяв в руку сирну паличку та направився в напрямку розрахункових кас магазину «Край», розташованого по вул. Г. Барського, 1 в м. Києві. Підійшовши до розрахункових кас, він оплатив вартість сирної палички та на касі ще купив пачку цигарок, за викрадену банку кави він не розрахувався. Після чого, він направився до виходу з магазину «Край», але був зупинений працівником охорони вказаного магазину.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудна, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне повторне викрадення чужого майна, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів середньої тяжкості, обставини вчинення злочину, дані про особу підсудного, який осудний, холостий, має вищу освіту, працює в ПП ОСОБА_3 менеджером з продажу, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, - про що свідчать дані: його показань, паспорту, довідок, характеристики.

Суд визнає обставиною, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом'якшує покарання підсудного - його щире каяття, та не вбачає обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, але враховуючи щире каяття підсудного та повне визнання ним своєї вини, суд вважає за необхідне призначити його в межах, передбачених санкцією ст. 185 ч.2 КК України із врахуванням ст. 68 КК України.

Разом з тим суд, враховуючи дані про особу підсудного, вважає, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому до нього слід застосувати вимоги ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання із встановленням іспитового строку та покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив вказаний злочин до постановления вироку Подільського районного суду м. Києва від 13.11.2012 року, яким його засуджено до обмеження волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням, підстав для застосування ч.4 ст. 70 КК України при призначенні покарання немає, і кожен вирок має виконуватись окремо.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 13.11.2012 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст. 191 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням права займати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності строком на 2 роки і звільнено від відбування основаного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, виконувати окремо.

Речовий доказ по справі: банку кави «Carte Noir», яка передана на зберігання ТОВ «Край» (а.с. 58) - залишити за належністю ТОВ «Край».

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя: Л.Г. Косик