Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/778/3927/13 Головуючий у 1-й інстанції Михайлова А. В.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,
суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.
при секретарі Хомяк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення і зняття з реєстраційного обліку, -
ВСТАНОВИЛА :
ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся із вищевказаним позовом до суду, який уточнювався під час розгляду справи.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 22.08.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 827.
На виконання кредитного договору Відповідач отримав кредит в сумі 264 000,00 гривень строком на 120 місяців до 22.08.2018 року на споживчі потреби. За користування кредитом, згідно умов Кредитного договору було встановлено плату в розмірі 20,5 процентів річних, які повинні сплачуватися щомісячно, до 25 числа місяця в розмірі 5 189,77 гривень на місяць.
В забезпечення виконання зобов'язання за договором з ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір реєстровий № 2791 від 22.08.2008 року, предметом якого є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира загальною площею 56,3 кв.м., реєстраційний номер жилого будинку у реєстрі прав власності на нерухоме майно 15788317.
На теперішній час кредит і проценти по кредиту Відповідачем належним чином не сплачуються. Відповідачем направлялося претензія про виселення із займаного приміщення у зв'язку із зверненням стягнення на майно, проте вони його не звільняють.
Посилаючись на вказав обставини, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідачів із житлового приміщення та зняти їх з реєстрації.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2013 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором реєстровий номер 2791 від 22.08.2008 року - чотририкімнатну квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 15788317. вказана квартира загальною площею 56,3 кв. м., яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 15465 від 22.08.2008 р., реєстровий номер 157883317 на користь позивача ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» для погашення боргових зобов'язань ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кредитним договором № 827 від 22.08.2008 року на загальну суму 533 988,87 грн. Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки Іпотекодержателем - ПАТ «Державний ощадний банк України» від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України „Про іпотеку", а саме укладання договору купівлі - продажу з будь-якою особою - покупцем з отриманням Витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління AT «Ощадбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Встановлено початкову ціну реалізації предмета іпотеки за цінами на рівні, не нижчими за звичайні ціни на ці види майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом до укладання договорів купівлі - продажу.
Виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку в Управлінні державної міграційної служби України у Запорізькій області.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
За вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 серпня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № 827. На виконання даного договору Позичальник отримав кредит в сумі 264 000,00 (Двісті шістдесят чотири тисячі) гривень строком на 120 місяців до 22.08.2018 року на споживчі потреби, забезпечені предметом іпотеки. За користування кредитом, згідно умов Кредитного договору було встановлено плату в розмірі 20,5 процентів річних, які повинні сплачуватися щомісячно, до 25 числа місяця в розмірі 5 189,77 гривень на місяць. (т.1 а.с.6-7)
В забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір реєстровий номер 2791 від 22.08.2008 року Предметом іпотеки за договором є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира загальною площею 56,3 кв.м., реєстраційний номер жилого будинку у реєстрі прав власності на нерухоме майно 15788317; ( т. 1 а.с 8-10)
Свої зобов'язання за Кредитним договором та Іпотечним договором ОСОБА_4 не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка станом на 23 жовтня 2012 року становить за кредитом - за кредитом у сумі 259 543, 13 гривень, за відсотками - 216 094,48 гривень; пеня за несвоєчасне погашення відсотків період з 26.10.2011 по 23.10.2012 року - 46 978,15 гривень; пеня за прострочення кредиту за період з 26.10.2011 по 23.10.2012 року - 11 373,11 гривень. ( т.2 а.с. 26-28)
Станом на 10.06.2011 року заборгованість за кредитом складає у сумі 259 543, 13 гривень ( у тому числі прострочена заборгованість по кредиту 30 270,64 грвн., за відсотками 141 935, 80 грвн. у тому числі прострочена 137 204, 96 грвн., пеня за 28 239, 22 грвн. у тому числі прострочена 6153, 23 грвн. ( т.1 а.с. 187)
На час звернення до суду ( на 20.03.2009 року) за кредитним договором № 827 за період з 22.08.2008 року по 05.03.2009 року було нараховані проценти у сумі 27 891 грвн. 38 копійок, а сплачено 6061грвн. 08 коп. , нарахована пеня 868 грвн. 61 коп., а сплачено 127 грвн. 05 коп. та сплачено по тілу кредиту 4 456 грвн. 87 коп.. (а.с.5)
Надані позивачем розрахунки не спростовуються відповідачами, квитанцій, які б були не враховані зазначеними розрахунками в апеляційній скарзі не зазначається.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Відповідно до ст.12, ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове стягнення на предмет іпотеки на підставі ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якщо допущене боржником або іпотекодавцем порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Вищезазначені обставини справи, положення Закону «Про іпотеку» та умов Іпотечного договору, розмір заборгованості ( утому числі простроченої), ціна іпотечного майна, про яку сторони домовилися в Іпотечному договорі, свідчить проте, що вимоги банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є співмірними як з розміром поточної заборгованості, так і з загальною сумою заборгованості, яка підлягає стягненню достроково, а отже не має підстав вважати, що відмова у зверненні стягнення на предмет іпотеки не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Отже доводи апеляційної скарги про не співмірність заборгованості з заявленими вимогами, порушення основного зобов'язання не завдає збитків іпотекодержателю та не змінює обсяг його прав, не відповідають фактичним обставинам справи.
Початкову ціну реалізації предмета іпотеки визначено судом - за ціною на рівні, не нижчими за звичайні ціни на ці види майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом до укладання договорів купівлі - продажу.
За роз'ясненнями п. 42 Пленуму ВССУ N 5, від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. А за вимогами ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»- ціна продажу встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Отже посилання в апеляційній скарзі проте, що судом не вказана початкова ціна предмету іпотеки є такою, що не відповідає вимогам ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та резолютивній частині рішення суду.
Доводи апеляційної скарги проте, що суд не мав право виселити відповідачів одночасно з зверненням стягнення є такими що не відповідають вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 39, 40 Закону України «про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
За роз'ясненнями п. 41 Пленуму ВССУ N 5, від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку", за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, суд ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку, яке є предметом іпотеки.
Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду, якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя.
Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".
Як вбачається із матеріалів справи 28.05.2012 року банком направлялася вимога відповідача добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги (арк.с. 252-253, т.2), отримання якої не заперечується в апеляційній скарзі.
За змістом Постанови Верховного суду України від 16.01.2012 року в справі № 6-57цс11, прийнятою за наслідками розгляду заяви про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї норми матеріального права, при вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд може одночасно виселити відповідачів і вирішити питання про зняття їх з реєстраційного обліку.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Підстав для скасування рішення і звільнення іпотекодавців від обов'язків у відповідності з умовами іпотечного договору судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя :
судді: