Справа №784/1793/13 31.07.2013 31.07.2013 31.07.2013
Провадження №22-ц/784/1670/13
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Головуючий першої інстанції: Паньков Д.А.
Категорія - 24 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
31 липня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Лівінського І.В.
Коломієць В.В. із секретарем
судового засідання: Орельською Н.М.
за відсутності сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.03.2013 р., постановлене за
позовом
Комунального підприємства Первомайської міської ради Миколаївської області «Тепло" (далі - КП «Тепло" або Постачальник) до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про відшкодування збитків, та за
зустрічним позовом
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до КП «Тепло" про захист прав споживачів шляхом забезпечення виконання зобов'язань, стягнення пені та відшкодування майнової і моральної шкоди,
встановила:
05.12.2012 р. Постачальник звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання щодо оплати послуг з користування теплової енергії.
Постачальник зазначав, що він виконує централізоване теплопостачання будинку АДРЕСА_1, в якому житловою квартирою № 2, користуються відповідачі.
За період з 01.04.2003 р. по 01.04.2012 р. відповідачі неналежним чином оплачували послуги з постачання теплової енергії до квартири, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої складає 8166 грн. 34 коп.
Крім того, нараховано 3% річних у розмірі 686 грн. 04 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2421 грн. 31 коп., які споживачі мають сплатити на підставі положень ст. 625 ЦК України.
Посилаючись на ці обставини Постачальник просив про задоволення позову.
06.02.2013 р. відповідачі звернулися із зустрічним позовом до КП «Тепло» про покладення зобов'язання щодо проведення відповідних перерахунків, укладення угоди про надання послуг з теплопостачання та стягнення майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного теплопостачання, стягнення пені, трьох відсотків річних, відшкодування інфляційних втрат.
При цьому відповідачі посилались на невиконання Постачальником зобов'язань щодо надання опалення до їх квартири.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.03.2013 р. постановлено про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача 4068 грн. 99 коп. в рахунок відшкодування завданих збитків, 3% річних у розмірі 120 грн. 26 коп. та інфляційні втрати у розмірі 239 грн. 79 коп.
А всього на загальну суму 4429 грн. 04 коп.
Цим же рішенням відшкодовані судові витрати позивача на судовий збір за основним позовом у розмірі 214 грн. 60 коп.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено, а з відповідачів на користь держави стягнуто 3441 грн. судового збору в рівних частках.
В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову КП «Тепло» та задоволення їх зустрічного позову у повному обсязі, з посиланням на те, що судом невірно, через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та неналежну оцінку наданих доказів, визначено розмір існуючого боргу та не враховано, що між сторонами не існує договірних відносин, а відтак не існує і зобов'язань відповідачів щодо сплати боргу.
Апелянти також вважають, що судом неправильно стягнуто судовий збір за зустрічним позовом.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.11 ЦК України, зобов'язання виникають не тільки з угод письмових чи усних, але й з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 р. ( далі -Закон № 1875IV).
Положення пункту 10 «Правил надання населенню послуг з водо -, теплопостачання та водовідведення» ( затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997 р.), п. 30 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, пункт 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення ( затв. постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р); встановлюють обов'язок споживачів щодо сплати платежів за отримане тепло не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем.
Разом з умовами відповідальності за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, передбачених цими нормативними актами, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.. 526 ЦК України, підлягають застосуванню у спірних правовідносинах і положення частини другої ст. 625 ЦК України щодо такого спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, як нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
З матеріалів справи вбачається, що місцем проживання відповідачів є квартира АДРЕСА_1.
Зазначена квартира, відповідно до приписів ст. 20 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є їх постійним місцем проживання, за яким вони споживають комунальні послуги з теплопостачання, що надаються Постачальником.
Квартира під'єднана до внутрішньо-будинкової мережі центрального опалення, яке відповідно з договором надає Постачальник. Споживачі фактично споживають зазначену послугу, але платежів за спожите тепло не здійснюють.
Внаслідок невиконання цього зобов'язання виникла заборгованість за період з 01.04.2003 р. станом на 01.04.2012 р, у розмірі 8166 грн. 34 коп.
На підтвердження своїх вимог позивач надав особовий рахунок з якого видно, що споживачі не здійснюють сплату платежів за вказаний період, що призвело до виникнення наявної заборгованості.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що фактично споживачі не отримували надані послуги з теплопостачання, або що ними, відповідно до положень ст. 18 Закону № 1875IV заявлялись претензії з приводу порушення умов теплопостачання та в судовому порядку було встановлено факт невиконання виробником чи постачальником умов теплопостачання.
В той же час, актами розподілу балансової приналежності тепломереж до будинку ( а.с.-67) договорами про використання теплової енергії ( а.с.- 65, 68), ліцензіями на на виробництво теплової енергії (а.с-72-74), рішеннями органу місцевого самоврядування про погодження та затвердження двоставкових та сезонних тарифів на послуги теплопостачання, про визначення виконавця послуг теплопостачання ( а.с. 13-19) підтверджується той факт, що в межах установленого компетентним органом, опалювального сезону, до будинку АДРЕСА_1, позивачем подавалась теплова енергія на протязі опалювальних сезонів 2003-2012 р. р., яка споживалась відповідачами без належної оплати.
Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини, дав належну правову оцінку зазначеним доказам і прийшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачами зобов'язання з оплати послуг з постачання теплової енергії та покладення на них обов'язку з відшкодування, завданих збитків, трьох відсотків річних і інфляційних втрат.
При цьому судом правильно, за період до 01.01.2004 р. відповідно до положень ЦК (1963р.) та за період після цієї дати згідно з положеннями ст.ст. 257, 267 ЦК України застосовано строк позовної давності та відповідно зменшено розмір заборгованості.
Що стосується вимог зустрічного позову, то судом правильно встановлено, що Постачальник не порушував своїх зобов'язань щодо постачання теплової енергії належної якості до будинку з врахуванням межі експлуатаційної належності, а тому підстав для його відповідальності за зустрічним позовом та задоволення усіх вимог зустрічного позову не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про відсутність договору на постачання теплової енергії, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відсутність письмової форми такої угоди не може свідчити про відсутність цивільно-правової відповідальності за відшкодування витрат Постачальника, так як відповідно до вимог ст.11 ЦК України, зобов'язання виникають не тільки з угод письмових чи усних, але й з дій та вчинків осіб.
В даному випадку такими діями є фактичне споживання мешканцями квартири теплової енергії.
Безпідставними слід вважати і посилання на невиконання Постачальником умов теплопостачання, оскільки доказів неналежного постачання тепла до будинку чи неналежної якості цих послуг відповідачем не надано.
Надані відповідачами акти про перевірку якості опалення складені без виклику та участі представника Постачальника.
При цьому відповідачі не зверталися до Постачальника з претензією в порядку, передбаченому ст. 18 Закону № 1875IV Відсутні також і докази того, що житлово-експлуатаційною організацією КП «ПЖКО-2» та її правонаступником ТОВ «Комунтехбудсервіс» було забезпечено виконання умов договору з Постачальником щодо належної доставки теплової енергії на потреби опалення саме до квартири відповідачів та щодо належного ремонту і технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем центрального опалення.
Не заслуговують на увагу і доводи щодо неправильного визначення перебігу строку позовної давності, оскільки судом враховані обставини щодо звернення за захистом порушеного права позивачем в порядку видачі судового наказу від 12.10.20012 р.
Зазначені дії відповідно до положень ч.2 ст. 264 ЦК України переривають строк позовної давності, який після переривання починається заново.
В той же час, вирішуючи питання про розподіл судових витрат за зустрічним позовом, суд не врахував, що відповідачами заявлено зустрічний позов відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», за яким вони звільняються від сплати судового збору.
В разі відмови у задоволенні позову такого споживача положення ст. 88 ЦПК України не містять відповідної норми про присудження судового збору державі.
За таких обставин рішення в частині стягнення судового збору з відповідачів на користь держави за їх зустрічним позовом, відповідно до приписів ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню.
В іншій частині встановлене не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.03.2013 р. в частині стягнення судового збору з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави у розмірі 3444 грн. - скасувати.
В іншій частині зазначене рішення залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О.І.Галущенко
Судді: В.В. Коломієць
Лівінський І.В.