Справа № 362/2403/13-к Головуючий у І інстанції Свінціцька О.П.

Провадження № 11-кп/780/363/13 Доповідач у 2 інстанції Зіміна

Категорія 34 14.08.2013

УХВАЛА

Іменем України

13 серпня 2013 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Орла А.І.

суддів Зіміної В.Б., Матюшко М.П.

секретаря судового засідання Гусака О.О.

прокурора Скрипки І.М.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_8, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України; -

в с т а н о в и л а:

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2013 року

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні малолітню дочку 2008 року народження, працюючого слюсарем-електриком ПП «ОСОБА_9.», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки;

строк відбування покарання обчислюється з моменту звернення вироку до виконання та фактичного затримання ОСОБА_8;

до вступу вироку в закону силу запобіжний захід щодо ОСОБА_8 залишити домашній арешт;

цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 38358,71грн., в решті позову відмовлено;

цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 68159,05грн., в решті позову відмовлено;

цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 25600 грн., в решті позову відмовлено;

цивільний позов ОСОБА_12 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 20000 грн., в решті позов залишено без розгляду;

цивільний позов ОСОБА_13 залишено без розгляду;

постанову слідчого від 17.09.2012 року про накладення арешту на майно ОСОБА_8 для забезпечення виконання цивільних позовів - залишено без змін;

вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченим було вчинено за наступних обставин.

13.07.2012 року о 09.30 год. на 36км + 900м автодороги «Київ-Одеса», поблизу селища Калинівка Васильківського району Київської області ОСОБА_8, перебуваючи під впливом наркотичних речовин, керуючи автомобілем «Chery A21 Elara», д.н.з НОМЕР_2, рухаючись в напрямку м. Одеса, маючи намір випередити транспортні засоби, які рухаються попереду в попутному напрямку з меншою швидкістю, грубо порушив вимоги п.п. 2.9 а, 1.10, 10.1, 12.1 ПДР України, а саме, невірно оцінив дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості, виїхав на ґрунтове узбіччя, здійснюючи випередження попутних транспортних засобів, у зв'язку з чим втратив керування автомобілем, де допустив зіткнення з маршрутним автобусом «Mercedes Benz 312D», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_13, який рухався у лівій смузі автодороги в попутному напрямку.

Внаслідок ДТП пасажири автобуса ОСОБА_11 і ОСОБА_12 отримали тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Дані тілесні ушкодження спричиненні від дії тупих предметів, можливо в строк та за обставин, вказаних у постанові.

В апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник не заперечуючи проти доведеності вини ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення та кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України, зазначають, що призначене судом ОСОБА_8 покарання за своїм видом та розміром є явно несправедливим, невиправданим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного та особі засудженого внаслідок його суворості.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_8 суд неповною мірою врахував всі обставини, які пом'якшують покарання, а саме те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, працевлаштований, одружений, має на утриманні і вихованні малолітню дочку 2008 року народження, проживає разом з матір'ю пенсійного віку, яка потребує його допомоги та піклування, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, хворіє на невиліковну хворобу гепатит С, вчинений ним злочин відноситься до злочинів вчинених з необережності.

Також, апелянти зазначають, що ОСОБА_8 свою вину визнав повністю, щиросердечно розкаявся, критично оцінив свої дії та зробив для себе певні висновки в результаті чого активно допомагав слідчим органам встановити істину по справі, даючи правдиві послідовні покази протягом всього досудового та судового слідства, попросив вибачення у потерпілих, цивільні позови потерпілих в частині матеріальної шкоди визнав повністю, частково їх відшкодував, решту завданої шкоди обіцяв відшкодувати в найкоротший строк, що й виконує.

Крім того, захисник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не надав юридичної оцінки численним порушенням ПДР України водієм маршрутного автобуса «Mercedes Benz 312D», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_13, який згідно показів потерпілої ОСОБА_2 рухався з значним перевищенням швидкості і не давав змоги ОСОБА_8 здійснити обгін, змусивши його порушити ПДР України, що і стало причиною ДТП.

В зв'язку з цим, апелянти просять вирок суду першої інстанції змінити, покарання ОСОБА_8 пом'якшити та призначити у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк два роки, зобов'язавши його з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

обвинуваченого та його захисника, які свої апеляційні скарги підтримали, підтвердили їх доводи та просили задовольнити:

прокурора, яка проти апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника заперечувала та просила залиши їх без задоволення;

потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які залишили вирішення апеляційних скарг на розсуд суду;

потерпілого ОСОБА_4, який проти апеляцій обвинуваченого та його захисника заперечував та просив залишити їх без задоволення;

представників потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які проти задоволення апеляційних скарг заперечували, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не сприяв розкриттю кримінального правопорушення, переховувався від правоохоронних органів, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України та лише частково відшкодував заподіяну потерпілим шкоду;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про винність обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України не оскаржується учасниками процесу.

На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Належним чином дослідивши зібрані у справі докази, давши їм належну оцінку та врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є необережним тяжким злочином, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину 2008 року народження, думку потерпілих, наслідки кримінального правопорушення, а саме те, що в результаті ДТП ОСОБА_11 отримала ІІ групу інвалідності, а потерпіла ОСОБА_3 отримала ІІІ групу інвалідності, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого та добровільне часткове відшкодування завданих ним збитків, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого тільки в місцях позбавлення волі та правомірно призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Також, враховуючи грубість порушення обвинуваченим ПДР України, те що він раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, кримінальне правопорушення вчинив в стані наркотичного сп'яніння та наслідки вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, суд першої інстанції правомірно застосував до обвинуваченого ОСОБА_8 додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На думку колегії суддів указаний строк відбування покарання відповідає ступеню вчиненого злочину із точки зору його справедливості, розумності та достатності, а вирок в цій частині належним чином мотивований.

Доводи, на які обвинувачений та його захисник посилаються в обґрунтування своїх вимог щодо незаконності вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними, оскільки зазначені обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8

Посилання захисника на те, що водій маршрутного автобуса ОСОБА_13 також допустив порушення ПДР України не підлягають оцінці, оскільки розгляд кримінального провадження за згодою учасників кримінального процесу проводився в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, а тому учасники судового розгляду позбавленні права оскаржувати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та захисника - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого та захисника - залишити без задоволення.

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_8, залишити без змін.

СУДДІ

Орел А.І. Зіміна В.Б. Матюшко М.П.