АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-3627/2006                            Головуючий 1 інстанції Дружишн К.М.

Категорія 13                                                Доповідач Болтунова Л.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеля ційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О, суддів - Болтунової Л.М., Лаченкової О.В. при секретарі - Шило СЮ.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скар ги ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2006 року та ухвалу цього ж суду від 13 березня 2006 року про роз'яснення рішення, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна, -

встановила:

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2006 року позивачу було виділено майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, кухонна стінка, яка складається з шести навісних шаф і семи напільних шаф та електроплита „Аристон" на загальну суму ЗО 477 грн. ОСОБА_1 виділе но автомобіль „Опель Кадет", холодильник „Самсунг", мікрохвильова піч, спальня, платтяна шафа, прихожа на суму 24 600 грн. Крім того, з позивача на користь відповідачки стягнута компенсація в розмірі 2 938 грн., а позивачу виділене його особисте майно телевізор „Фунай" та відеомагнітофон „ Айва", в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 13 березня 2006 року роз'яснено, що вищезазначеним рі шенням визнано право власності на спірну квартиру, кухонну стінку, електроплиту, телев зор та відеомагнітофон за ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 20 квітня 2006 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочно го рішення по даній справі залишена без задоволення.

В апеляційних скаргах відповідачка ставить питання про скасування рішення та ухва ли суду від 13.03.2006 року, оскільки судом були порушені норми матеріального та процесу ального права, а сама справа була розглянута за її відсутності.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість заочного рішення від 23.01.2006 року та ухвали суду від 13.03.2006 року в межах доводів скарг та вимог, заявле них у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню, а заочне рішення та ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України 2003 року рішення повинно були обгрунтованним і ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 8 серпня 2006 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, яка була ним уточнена 7 вересня 2006 року, а 19 вересня 2006 року він на правив до суду новий позов, в якому просив про розподіл майна та виділ його в натурі йому, дітям та відповідачці.

Крім того, просив зобов'язати відповідачку повернути його особисте майно, а саме те­левізор „Фунай" та відео магнітофон „Айва". (а.с. 6).

Приймаючи до свого провадження зазначену позовну заяву, яка не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України та розглядаючи її по суті, районний суд в порушення ст, 31 ЦПК Украї ни не уточнив у позивача його позовні вимоги.

Так, згідно до заяви від 19.09.2006 року ОСОБА_2 просис виділити дітям, а саме дочці ОСОБА_3 та сину ОСОБА_4 меблі для дитячої кімнати та дитяче ліжко, однак суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_3 є повнолітньою особою і нею позов не заявле но.

При розгляді районним судом справи не були з'ясовані дійсні її обставини, не прийн яті до уваги доповнення позивача, щодо призначення експертизи на предмет оцінки майна, оскільки, як вказував сам ОСОБА_2 він не може визнати його вартість, не були до питані свідки, яких просив викликати позивач в позові.(а.с.6,14,23)

Задовольняючи позов , суд першої інстанції в обґрунтування заочного рішення поси лався на те, що відповідачка не з'являється в судове засідання і свої можливі заперечення стосовно позову суду не надає, інші доводи стосовно наданих позивачем доказів на підтвер дження його вимог в рішенні відсутні.

В матеріалах справи також "ідсутні і будь-які повідомлення про виклик відповідачки в судові засідання як на 20 січня так і на 23 січня 2006 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду підлягає скасу ванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.З ст.311 ЦПК України.

Безумовною підставою для скасування рішення суду є і п.5 ст.311 ЦПК України, оскільки судом не були розглянуті всі вимоги позивача, а саме щодо витребування його осо бистого майна у відповідачки.(а.с.6)

Що стосується ухвали суду від 13 березня 2006 року про роз'яснення рішення суду, то вона також не може залишатися в силі, оскільки є незаконною.

При роз'ясненні відповідно до ст.221 ЦПК України свого рішення, суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового роз гляду.

У зазначеній ухвалі суд першої інстанції вирішив питання про визнання права власно­сті на майно, хоча такий позов ОСОБА_2 не заявлявся.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а заочне рішення та ухвала суду скасуванню, як ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 304,307,311,314 ЦПК України колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2006 року та ухвалу цього ж суду від 13 березня 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.

Судді:

Петренко І.О.                    Болтунова Л,М.                                                Лаченкова О.В.