Справа № 22ц-5328\2006р.                                        Головуючий в 1 інстанції Черненкова Л.А.

Категорія-13                                                                Доповідач Козлов СП.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2006 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Перцової В.А.,

суддів - Козлова C.П, Повєткіна В.В.,

при секретарі - Білоус A.M., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки про визнання недійсним укладеного між ними 25.11.2003 р. договору дарування, за яким він подарував їй належну йому 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що цей договір він вимушений був укласти за їх домовленістю по розподілу їх майна, умови якої відповідачка не виконала, та внаслідок застосування до нього психічного тиску і погроз з боку відповідачки та її фактичного чоловіка ОСОБА_3.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2006 року визнаний недійсним спірний договір та сторони повернути у первісний стан.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та в позові ОСОБА_1 відмовити.

Як правильно встановлено судом, сторони 25.11.2003 р. уклали договір дарування, за яким позивач подарував відповідачці належну йому на підставі договору купівлі - продажу від 03.11.1997 р. 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Згідно з ч.І ст.57 ЦК України( 1963р.) угода, укладена внаслідок обману, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе нього умовах внаслідок збігу тяжких обставин може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.     

Згідно з ч.І ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,.поданим, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Між тим, визнаючи недійсним спірний договір дарування з тих підстав, що цей договір був укладений для забезпечення забов"язання за домовленістю сторін по розподілу майна подружжя, умови якого відповідачка не виконала, та був вчинений позивачем на вкрай невигідних для нього умовах, проти його справжньої волі, внаслідок застосування до нього психічного тиску з боку відповідачки та ОСОБА_3, суд в порушення вказаних вимог закону та п. 1 ч.І ст.214 ЦПК України, згідно якого під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, в рішенні не навів достатніх відповідних доказів в підтвердження цих обставин. В матеріалах справи такі докази відсутні та в судовому засіданні апеляційного суду їх позивач також не надав. А посилання суду на погані між сторонами відносини та попередження ОСОБА_3 органами міліції щодо погроз у відношенні позивача самі по собі ще не свідчать про зазначені судом в рішенні обставини, яки до того ж не підтверджуються висновком за матеріалами службового розслідування від 25.09.2003р. по відповідній заяві позивача за місцем своєї служби/а.с. 124/.

Не може бути підставою для визнання недійсним договору дарування частини квартири і відсутність його реєстрації в МБТІ та зняття дарителя з реєстрації по адресі цієї квартири, з чого також помилково виходив суд, задовольняючи позовні вимоги, оскільки згідно з діючої на час укладення спірного договору ст.243 ЦК України( 1963р.) такий договір вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому, тобто в даному разі - відповідачці спірної квартирі, яку позивач залишив, а вона фактично проживає, що свідчить про прийняття нею цього дару та передачу його позивачем за договором.

При таких обставинах рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки якого не відповідають обставинам справи, підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання спірного договору дарування недійсним на підставі ст.57 ЦК України(1963р.).

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2006 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом 2 місяців.

Судді: