1
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ м. КРИВИЙ РІГ
Справа № 22-10384/06 Головуючий
Категорія - 21 (П) у і інстанції - Шум Л.І.
Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА І м єн є м України
2006р. листопада 7 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Михайлів Л.В.
суддів: КарнаухВ.В.,БратііцевоїЛА.
при секретарі КобзєвійК.І.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат", ВАТ „КЗРК" на рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровської області м.Кривого Рогу від ю жовтня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" (далі ВАТ „КЗРК"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі про відшкодування шкоди,-
В становила:
20 квітня 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ВАТ „КЗРК", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі (далі - Відділення Фонду) про стягнення недоплати по щомісячних платежах відшкодування шкоди, посилаючись на те, що ВАТ „КЗРК" неправильно корегував суми відшкодування шкоди, починаючи з листопада 1992 року, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просила стягнути з відповідачів з урахуванням компенсацію втрати частини відшкодування шкоди в зв'язку з несвоєчасною виплатою.
Також позивач вважає, що їй заподіяна моральна шкода у сумі 62 ооогрн., неправильно розрахована одноразова допомога.
Відповідачі заперечували проти позову.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2005 року позов задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ВАТ „КЗРК" заборгованість по щомісячних платежах у сумі 1917,41грн., компенсаційні виплати у сумі і394Д9грн., відшкодування моральної шкоди 12400грн., одноразову допомогу у сумі 5 205,40грн., а всього - 20 917грн. 17коп.
З Відділення Фонду - заборгованість по щомісячних страхових виплатах у сумі 7511,29 грн., компенсацію втрати частини щомісячних страхових сум -і394Д9грн., а всього - 8905,48грн., а також щомісячно по 281,77грн., починаючи з і серпня 2005 року до зміни обставин, що є підставою для перерахунку.
Відповідач ВАТ „КЗРК" в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього сум і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд необгрунтовано відкоригував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти зростання тарифних ставок і окладів, а не на коефіцієнти фактичного підвищення заробітної плати відповідно до Галузевих угод на відповідні роки.
На його думку, судом необгрунтовано стягнута заборгованість за строк, що перевищує три роки.
Не аргументовано нічим стягнення одноразової допомоги та моральної шкоди.
Відділення Фонду в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього сум та направлення справи на новий розгляд, посилаючись також на те, що суд необгрунтовано відкорегував суми відшкодування шкоди на коефіцієнтизростання тарифних ставок і окладів, а не на коефіцієнти фактичного підвищення заробітної плати у липні 1994 року, у січні 1996 року і в червні 1997 року.
Крім того, з Відділення Фонду неправомірно стягнута компенсація за затримку виплат, оскільки вини відділення в даному випадку не має.
Вважають, що у відділення виконавчої дирекції Фонду... існує юридичний інтерес як з_ої особи. Суд безпідставно залучив їх до участі по справі як відповідача.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та зявлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ „КЗРК" підлягає частковому задоволенню, скарга Відділення Фонду - задоволенню, а рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд до того ж суду з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції і сторонами не оспорюється, ОСОБА_1 працювала на шахті ім.Леніна, що є структурним підрозділом ВАТ „КЗРК", підземним геологом в шкідливих умовах, де їй була заподіяна шкода здоров'ю.
За висновком МСЕК від 7-12.1998 року НОМЕР_1 їй встановлено 20% втрати професійної працездатності строком з 30 листопада 1998 року по і грудня 1999 року.
Наказом НОМЕР_2 ОСОБА_1 нарахована сума відшкодування шкоди щомісячно з 30.11.1998 року, а також одноразова допомога у сумі 231З,60 грн., виходячи із середньомісячної заробітної плати 115грн.68коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 1.01.1996 року відповідач допустив порушення закону, занизив або не застосував коефіцієнти росту регресних виплат.
Станом на 1.12.1993 року щомісячні виплати відшкодування шкоди, з урахуванням росту тарифних ставок і окладів, застосувавши коефіцієнти 1,25; 1,75; 1,5; 1,97; 94; ; ЗА повинні становить 3-о8грн. (а.с.87).
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов такого висновку на неповно досліджених обставинах справи і не врахував вимоги матеріального закону щодо визначення розміру відшкодування шкоди.
Відповідно до п.22 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним звиконанням ним трудових обов'язків (далі Правила), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року за № 472 (зі змінами), які були чинними на час виплати відшкодування шкоди позивачеві відповідачем і Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 року, для розрахунку відшкодування шкоди потерпілим, які на момент встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності вже не працюють, береться середньомісячний заробіток за січень-квітень 1992 року по тій професії, розряду (посаді), на якій працівник працював до ушкодження здоров'я. Визначений таким чином середньомісячний заробіток по черзі корегується на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів, які встановлюються на підприємстві.
Застосувавши коефіцієнти до суми відшкодування шкоди, починаючи з 01.11.1992 року, суд першої інстанції не врахував, що вперше втрата працездатності позивачу встановлена тільки 07.12.1998 року з 30.11.1998 року і тільки з цього часу позивач отримав право на відшкодування втраченого заробітку внаслідок втрати професійної працездатності.
Суд не визначив середній заробіток ОСОБА_1, з якого необхідно проводити нарахування сум відшкодування шкоди на час встановлення висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачу виплачувалось відшкодування шкоди з 30.11.1998 року у сумі 23грн.і4коп. із середньомісячної заробітної плати И5,68грн.
Суд не перевірив ці нарахування відшкодування втраченого заробітку, не встановив розмір середньомісячного заробітку на 30.11.1998 року, не навів розрахунку і перерахував розмір одноразової допомоги, виходячи із середньомісячного заробітку 375,95 ГРН- (а.с.9о).
В матеріалах справи відсутні дані про такий середньомісячний заробіток. Суд не навів мотивів, з яких виходив при застосуванні таких чи інших коефіцієнтів.
Крім того, відповідно до п.28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на іоо відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок і окладів) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок і окладів) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачу в встановлені обмеження.
Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди позивачу, суд не встановив, на підставі яких норм матеріального права підлягає стягненню моральна шкода з підприємства.
Посилаючись на норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23.09.1999 Р0КУ який діє з 01.04-2001 року", суд не обгрунтував свій висновок щодо застосування цього Закону до правовідносин, що виникли у 1998 році.
Стягуючи заборгованість за строк, що перевищує три роки, суд першої інстанції не навів доказів того, що позивачу стало відомо про порушення її права на відшкодування втраченого заробітку, тільки у 2003 році. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого висновку.
На думку колегії суддів, суд розглянув не всі вимоги, оскільки не перевірив правильність нарахування позивачеві сум відшкодування шкоди та їх корегування і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, З11 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від ю жовтня 2005 року скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Доповідач- Л.В.Михайлів