Справа № 361/7153/13-к

Провадження № 1-кп/361/369/13

13.08.2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Шевчука М.П.

при секретарі - Заковоротній Т.І.

з участю прокурора - Таран Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари кримінальне провадження за № 12013100130003292 внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань 14.07.2013 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Бровари Київської області ,

українця громадянина України, з не повною середньою

освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого

в АДРЕСА_1, раніше не судимого.

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 289., ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185. КК України (ред. 2001р.)

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 незаконно, вчинив замах на незаконне заволодіння транспортним засобом та замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), при таких обставинах.

Так, 14 липня 2013 року біля 02 години 10 хвилин в м. Бровари Київської області, обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перебував в районі будинку № 11 по вул. Возз'єднання. Там у обвинуваченого виник злочинний намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем «ВАЗ-2106» д.н.з. НОМЕР_1, який стояв поблизу вказаного будинку і на праві власності належить потерпілому ОСОБА_2. В подальшому обвинувачений ОСОБА_1 шляхом підбору ключа відкрив, дверки водія автомобіля та проник до його салону. Перебуваючи в салоні автомобіля, обвинувачений намагався та не зміг завести двигун автомобіля, через відсутність ключа, після чого намагався, таємно, викрасти автомагнітолу «Оріон» вартістю 300 гривні, яка була в салоні автомобіля та належала потерпілому. Однак обвинувачений ОСОБА_1 не зумів довести свій злочинний намір до кінця, через обставини, які не залежали від його волі, так як був затриманий власником автомобіля, потерпілим ОСОБА_2

Органом досудового розслідування, обвинуваченому ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 289., ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в пред'явленому обвинувачені визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, факт та обставити злочину підтвердив та пояснив, що він дійсно 14.07.2013 року біля 02 години в м. Бровари Київської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перебував в районі будинку № 11 по вул. Возз'єднання, так як ішов до магазину «АТБ» . По дорозі побачив, що стоїть автомобіль марки «ВАЗ», у нього виник намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме виникло бажання покататись. В подальшому, він шляхом підбору ключа, із тих що у нього були на зв'язці, відкрив дверки водія автомобіля та проник до салону. Перебуваючи в салоні автомобіля, він зрозумів, що через відсутність ключа, він не запустить мотор. Після, він намагався викрасти автомагнітолу, яка була в салоні автомобіля, однак був затриманий власником автомобіля. Фактично він нічого не викрав, потерпілий до нього ніяких претензій не заявляв, злочин вчинив через те, що перебував в стані сп'яніння, перед цим вечором пив пиво та коньяк. Він ніколи б не вчинив злочину, якби перебував в тверезому стані, зрозумів негативність вчиненого ним проступку та жалкує про це. Просить не наказувати його суворо, врахувати, що він визнав свою вину, розкаюється в скоєному, більше не допустить подібного, надати шанс на виправлення.

Учасники судового процесу не заперечують проти того, щоб визнати недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки обвинувачений вину визнає і факт вчинення замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом та замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), не заперечує .

За таких обставин, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України (ред. 2012 р) обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого ОСОБА_1 за виключенням дослідженням документів, що характеризують його особу.

Таким чином, суд приходить висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні ним, незаконного замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом та замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), - доведена повністю, тому він повинен нести за такі дії кримінальну відповідальність .

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує: - за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України /в ред.2001 р./, як замаху, на незаконне заволодіння транспортним засобом., - за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України /в ред.2001 р./, як замах, на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 289., ч. 1 ст. 185 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особу обвинуваченого, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, дані про його особу.

Обставинами, що пом'якшують покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає такі: як визнання вини, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутність матеріальної шкоди, що передбачено ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 передбачених ст.67 КК України, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує до уваги вище наведене, обставини справи, дані про особу обвинуваченого, що він позитивно характеризується по місцю проживання, хоча вчинив злочин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, однак раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, визнав повністю вину та щиро розкаявся в скоєному. Обвинувачений, як особа не являється небезпечним для суспільства, має постійне місце проживання, неофіційно працює, від його правопорушення, матеріальна шкода не наступила, тому і позов по справі не заявлявся. Тому, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, при призначенні йому покарання у відповідності із санкцією інкримінуємих статей КК України, в виді позбавлення волі, при звільненні його від відбування покарання з випробуванням в відповідності з ст.75 КК України, та покладенням на нього обов'язків передбачених в ст.76 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст. 131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувались, в обранні вказаній особі до набрання вироком законної чинності запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, суд на даний час підстав не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази в обвинувальному акті не вказані.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинувачені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 289., ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України (ред. 2001 р.), та призначити йому покарання за цими статтями:

- за ч. 3 ст. 15, ст. 289 ч. 1 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.

- за ч. 3 ст. 15, ст. 185 ч. 1 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточно засудженому ОСОБА_1 покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі .

Звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України (ред. 2001р.), з випробуванням, стосовно основної міри покарання встановивши іспитовий строк терміном в - 2 (два) роки, в період якого відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Заходи забезпечення кримінального провадження, стосовно ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. ст. 131, 176 КПК України, не застосовувались.

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до апеляційного суду Київської області, шляхом подачі апеляції до Броварського міськрайонного суду.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано.

Учасники судового провадження мають право отримувати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються засудженому та прокурору.

Суддя М..