Справа № 206/1-343/11

1/127/3/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2013 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Каленяка Р.А.,

при секретарях: Гречці О.М., Собчук Т.П.,

Коберській І.М.,Табачук В.О.

за участю прокурорів: Степанова Д.В., Соловйова О.В.,

підсудного ОСОБА_3,

адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лука Мовчанська, Жмеринського району, Вінницької області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, інваліда третьої групи загального захворювання, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст.365, ч.2 ст.366, ч.1 ст.382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, являючись згідно протоколу № 1 від 03.06.2006 року загальних зборів засновників-акціонерів ЗАТ НВФ «Елекомс» головою правління вказаного товариства, внаслідок чого будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, тобто являючись службовою особою, в порушення ст. 124 Конституції України та ст.ст.4,5 Господарсько-процесуального кодексу України, відповідно до яких судові рішення є обов'язковими для виконання на усій території України, умисно, маючи для цього відповідні можливості, в період з 13.10.2008 року по 20.03.2010 року, не виконав рішення Господарського суду Вінницької області від 30.09.2008 року, яким ЗАТ НВФ «Елекомс» зобов'язано звільнити орендоване згідно договору оренди будівель № 3-039 від 08.02.2007 року, приміщення загальною площею 230,1 кв. м., розташоване за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера,287-а, яке знаходиться на балансі дошкільного навчального закладу № 17 та передати його за актом приймання-передачі Орендодавцю (виконавчому комітету Вінницької міської ради), достовірно знаючи про те, що вказане рішення набрало законної сили.

Крім того, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді голови правління ЗАТ НВФ «Елекомс», згідно протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ НВФ «Елекомс» від 08.06.2006 року, будучи службовою особою, в порушення п.п. 10.2.1.ж та 10.3.3.в Статуту Товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів, одноосібно без рішення загальних зборів акціонерів та рішення правління товариства, не маючи на те повноважень, 19.06.2009 року знаходячись м. Києві, з метою укладення Договору позики між ЗАТ НВФ «Елекомс» та громадянкою ОСОБА_5, умисно подав нотаріусу завідомо підроблений документ, а саме протокол засідання правління ЗАТ НВФ «Елекомс» від 05.06.2009 року згідно якого, нібито прийнято рішення про укладення кредитної угоди чи договору позики на суму 2 (два) млн. грн. на визначений сторонами термін, з наданням в заставу майна товариства, а саме кабельних мереж чи обладнання зв'язку балансовою вартістю 6 (шість) млн. грн., та доручено підписання договору позики та договору застави майна голові правління - ОСОБА_3

На підставі поданих ОСОБА_3 документів, в тому числі і підробленого протоколу засідання правління Товариства, 19.06.2009 року приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_6 було підготовлено та посвідчено Договір позики, згідно якого ЗАТ НВФ «Елекомс» (позичальник) отримав у власність від ОСОБА_5 гроші в сумі 1 999 400 грн. (еквівалентно 260.000 доларів США) строком до 25.06.2009 року. Також було оформлено договір застави, згідно якого ЗАТ НВФ «Елекомс» передав у заставу належні йому на праві власності основні засоби підприємства. За домовленістю сторін вартість предмету застави становила 3 076 000 грн. Вказані договори зі сторони ЗАТ НВФ «Елекомс» були підписані ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_3 умисно, в порушення п.п..10.2.1ж та 10.3.3в Статуту Товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів, одноосібно без рішення загальних зборів акціонерів та без рішення правління товариства, не маючи на те повноважень, незаконно від імені ЗАТ НВФ «Елекомс» уклав та підписав:

- Договір від 11.12.2009 про внесення змін та доповнень до договору застави посвідченого 19.06.2009 року;

- Договір про задоволення вимоги від 11.12.2009 року, згідно якого «позичальник» передає у власність «позикодавцю» громадянці ОСОБА_5 майно що є предметом застави відповідно до Договору застави;

- Акт прийому-передачі майна від 16.12.2009 року, згідно якого вартість майна, яка передана ОСОБА_5 становить 3 220 000 грн., або 57% від загальної вартості всього майна (на суму 5 627.000грн.), яке по балансу Товариства рахувалося на дату передачі.

В результаті відчуження майна на користь фізичної особи всупереч чинному законодавству України на загальну суму 3 220 000 грн., Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 3 220 000 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст.365, ч.2 ст.366 КК України не визнав, визнав повністю вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, суду пояснив, що не виконав рішення суду, так як на підприємстві не було грошей для перевезення обладнання.

Стосовно інших статей обвинувачення, він вважає, що в нього не було корисливого умислу і він діяв на благо підприємства, всі рішення приймалися колегіально, всі операції з коштами були погоджені з ОСОБА_7

На посаді голови правління працював з 1998 року по березень 2010 року. 05.06.2009 року було укладено договір про отримання кредиту, за участю ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_8 був начальником служби охорони, а ОСОБА_9 - головним бухгалтером. В протоколі який укладався акціонерами вказано, що підсудному дозволено взяти кредит на суму 2 млн. грн. під заставу майна підприємства. Коли вони з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 їхали в м. Київ для отримання кредиту то планували, що розрахуються з попередніми боргами, ту частину, яка залишилася потратять на розвиток підприємства. Коли приймалось рішення про взяття кредиту, не було необхідності кликати всіх акціонерів, було достатньо його голосів та ОСОБА_7 Відповідно до статуту підприємства вважає, що сам як голова правління вправі укладати кредитні договори.

Кредит вирішив брати у фізичної особи, так як банки відмовляли в наданні кредиту. Грошові кошти отримав у присутності ОСОБА_8 Вважає, що винен тільки в тому, що не провів гроші по касі, і зробив він це через те, що ОСОБА_7 вимагав віддати йому частину грошей на власні потереби. Частину грошей віддав ОСОБА_10 готівкою, а частину передав у кредитну спілку «Істок».

Кошти після повернення з Києва забрав до себе додому, так як не довіряв ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Ним видавався наказ по підприємству про відсторонення від готівкових коштів ОСОБА_9 Визнає той факт, щ відразу повідомив ОСОБА_11 про свій намір не проводити гроші по касі, а мав намір розрахуватися з боргами підприємства. 25 тис. доларів США пішло на погашення боргу з КС «Істок», 5 тис. доларів США він повернув ОСОБА_39,- 40 тис. доларів США було повернуто консалтинговій компанії за виконання робіт, щоб в подальшому отримати кредит на суму 10 млн. грн.

ОСОБА_3 визнав ту обставину, що договір про позику коштів у ОСОБА_10 укладав, як фізична особа, а повертав йому гроші, як службова особа підприємства.

Крім повного визнання вини, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.382 КК України доведена:

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, який суду пояснив, що з березня 2005 року по кінець 2010 року він працював на посаді начальника управління комунального майна Вінницької міської ради. В подальшому управління було реорганізовано в департамент комунальних ресурсів. В період його роботи начальником управління на вказаний підрозділ було покладено повноваження по підготовці договорів оренди комунального майна та супроводженню таких договорів оренди після їх укладення. Так, 01.01.2001 року, ще до призначення свідка на вищевказану посаду, виконавчим комітетом Вінницької міської ради з ЗАТ НВФ «Елекомс» було укладено договір оренди частини приміщень дитячого садка №17 за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера, 287а під розміщення телефонної станції, сервісного центру, пункту прийому платежів і ремонтної групи. Договір був укладений на п'ять років. В подальшому вказаний договір декілька разів продовжувався. Останнього разу такий договір був продовжений до 08.01.2008 року. Ще до закінчення дії вказаного договору до управління комунального майна з листом звернулось управління освіти з відповідними пропозиціями щодо продовження або не провадження дії договорів про оренду приміщення закладів освіти. У вказаному листі пропонувалось не продовжувати договір оренди з ЗАТ НВФ «Елекомс». В подальшому, листом від 29.10.2007 року ЗАТ НВФ «Елекомс» було повідомлено про те, що договір з ними продовжуватись не буде та направлено пропозиції звільнити займане приміщення та повністю розрахуватись за його оренду. Крім того, наприкінці весни 2008 року посадовим особам ЗАТ НВФ «Елекомс» було запропоновано розглянути можливість використання для розміщення телефонної станції частини приміщення СЗОШ № 20 по вул. Блюхера, 287. Вказана пропозиція їхнім управлінням на адресу ЗАТ НВФ «Елекомс» направлялась неодноразово. Проте, службові особи ЗАТ НВФ «Елекомс», зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_7, відмовлялись від зазначеної пропозиції, мотивуючи це тим, що у приміщенні дитячого садка № 17 ними був проведений ремонт, понесено певні фінансові витрати , а на переїзд у інше приміщення у товариства немає коштів. За таких обставин, ЗАТ НВФ «Елекомс» було попереджено, що в разі невиконання умов договору оренди виконком Вінницької міської ради буде змушений звернутись з позовом до Господарського суду, що в подальшому і було зроблено. Відповідно до рішення суду від 30.09.2008 року ЗАТ НВФ «Елекомс» було зобов'язано звільнити частину приміщення дитячого садка № 17 та сплатити заборгованість відповідно до умов договору оренди частини приміщення вказаного дошкільного закладу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона працювала в держаній виконавчій службі, 19.05.2010 року в неї на розгляді перебувало виконавче провадження відповідно до наказу Господарського суду Вінницької області по справі № 9/134-08 про примусове звільнення ЗАТ НВФ «Елекомс» приміщення загальною площею 230,1 кв. м. за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера, 287-а (договір оренди будівель № 3-039 від 08.02.2007 року) яке знаходилось на балансі дошкільного навчального закладу № 17 та передати його за актом прийому-передачі Орендодавцю. 21.05.2010 року в порядку ст.ст.3,18,24 Закону Укоаїни «Про виконавче провадження» нею винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по рішенню Господарського суду Вінницької області. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження. 02.06.2010 року з виходом за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера, 287-а встановлено, що перевірити виконання боржником рішення Господарського суду Вінницької області по справі № 9/134-08 не було можливості, так як двері в приміщення ЗАТ НВФ «Елекомс» були зачинені. З повторним виходом за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера, 287-а встановлено, що рішення Господарського суду Вінницької області по справі № 9/134-08 в добровільному порядку не виконано, про що складений акт державного виконавця від 11.06.2010 року. 11.06.2010 року свідком винесена в порядку ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та в порядку ст.ст. 5, 87 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про накладення штрафу в розмірі 340 грн. 14.06.2010 року винесено попередження про примусове звільнення приміщення площею 230,1 кв. м., яке розташоване за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера, 287-а, яке направлено сторонам виконавчого провадження та Староміському ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області для підтримання громадського порядку. 21.06.2010 року в.о. голови правління ЗАТ НВФ «Елекомс» звертався до Староміського відділу ДВС про здійснення передачі приміщення в кількості 110,0 кв.м., так, як на решті приміщення, що вони орендують знаходиться АТС на 3 тис. абонентських номерів, та пункт прийому платежів від населення всього масиву Малих Хуторів. 21.06.2010 року з виходом за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера, 287-а актом вилучення в боржника предметів, зазначених в рішенні суду та передачі їх стягувачеві передано дошкільному навчальному закладу №17, в особі директора ОСОБА_15 приміщення площею 110,0 кв.м., що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера, 287-а. На площі, що не була передана ДНЗ №17 розміщена діюча АТС, для відключення якої потрібний спеціаліст, який має на це кваліфікаційні навики, тому 23.06.2010 року Вінницькій міській раді було направлено лист про надання згоди на авансування витрат виконавчого провадження та взяття на зберігання майна, що знаходиться в приміщенні, яке потрібно звільнити та передати Орендодавцю. Стягувачу виконавчого провадження, тобто Вінницькій міській раді, було надано строк про свою згоду на авансування витрат до 05.07.2010 року. 06.07.2010 року до Відділу надійшов лист з Виконавчого комітету Вінницької міської ради з проханням відкладення проведення виконавчих дій по відношенню АТС до 22.07.2010 року. Але після 22.07.2010 року до відділу листів, про врегулювання питання відключення АТС чи авансування витрат виконавчого провадження не надходило, тому 13.08.2010 року направлено повторний лист до Вінницької міської ради про надання згоди на авансування витрат виконавчого провадження та взяття на зберігання майна, що знаходиться в приміщенні, яке необхідно звільнити та передати Орендодавцю. Про результати розгляду листа державного виконавця повідомити в строк до 23.08.2010 року. Станом на 27.08.2010 року відповідь з Вінницької міської ради до Староміського відділу ДВС не надходило, тому в порядку п. 4 ч.1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві. 31.08.2010 року надійшов лист з Вінницької міської ради про те, що кошти на авансування витрат на провадження виконавчих дій у виконкому міської ради на даний час відсутні, а у разі необхідності примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області зобов'язати балансоутримувача - ДНЗ № 17 - взяти на зберігання майно, що знаходиться в приміщенні. П.4 ч.1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» не позбавляє стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків передбачених законодавством.

В лютому 2011 року Виконавчий комітет Вінницької міської ради повторно звернувся до Староміського відділу ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження згідно наказу Господарського суду Вінницької області по справі № 9/134-08 про примусове звільнення ЗАТ НВФ «Елекомс» приміщення загальною площею 230,1 кв.м. за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера, 287-а (договір оренди будівель № 3-039 від 08.02.2007 року). В подальшому свідком була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з даного приводу. В ході виконання вище вказаного наказу Господарського суду в рамках виконавчого провадження представники ЗАТ НВФ «Елекомс» звернулись до Староміського ВДВС з листом у якому вказано, що зазначене товариство звільнить займане приміщення приблизно в травні 2011 року, оскільки на даний час немає технічної можливості так швидко перевезти обладнання у інше приміщення. На даний час по вказаному провадженні свідком виконано усі можливі дії і направлено лист на виконком міської ради про надання авансування витрат щодо примусового виконання рішення суду та прийняття на відповідальне зберігання майна, що знаходиться в приміщенні.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що працює на посаді головного держаного податкового ревізора-інспектора ДПІ у м. Вінниці з 2009 року. Саме з лютого-березня місяця в його обов'язки входило контроль за звітністю ЗАТ НВФ «Елекомс». Згідно поданої ЗАТ НВФ «Елекомс» звітності за період 2008 року по 2010 рік можна було зробити висновки про те, що вказане товариство не було збитковим та у своїх звітах показувало отримання певного прибутку. Так, згідно поданої звітності у 2008 році скорегований валовий дохід ЗАТ НВФ «Елекомс» становив 6104632 грн., валові витрати - 5237900 грн., об'єкт для оподаткування - 204200 грн., сплачено податку на прибуток 51100 грн.. Таким чином, податковий прибуток підприємства у 2008 році становив приблизно 150000 грн.. У 2009 році підприємство згідно звітності показало скорегованого валового доходу 4454100 грн., валових витрат - 3567600 грн., об'єкт для оподаткування податку на прибуток - 167200 грн., сплачено податку на прибуток - 41800 грн..Таким чином, податковий у 2009 році становив приблизно 125000 грн.. У 2010 році згідно поданої звітності ЗАТ НВФ «Елекомс» задекларувало скорегованого валового доходу 2896100 грн., валових витрат - 2210900 грн., об'єкт для оподаткування податку на прибуток - 57000 грн., сплачено податку на прибуток - 14300 грн.. Таким чином, податковий прибуток у 2010 році становив приблизно 40000 грн.. Крім того, свідок зазначив, що ЗАТ НВФ «Елекомс» згідно поданої звітності у 2008-2010 роках являлось прибутковим підприємством. Податковий прибуток, який отримало підприємство - це сума грошових коштів, які підприємство могло використовувати на власний розсуд після спалити податків, зборів, заробітної плати та інших відрахувань, які включались ЗАТ НВФ «Елекомс» до валових витрат.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з 1998 року по теперішній час він працює у ЗАТ НВФ «Елекомс». З моменту організації товариства його було призначено заступником голови правління, а 20.03.2010 року, після звільнення за власним бажанням голови правління ОСОБА_3, свідок був призначений головою правління ЗАТ НВФ «Елекомс». Зазначене вище товариство займається будівництвом телефонних ліній та надання послуг зв'язку. У 2000 році між ЗАТ НВФ «Елекомс» та виконкомом Вінницької міської ради було укладено договір про оренду їхнім товариством частини приміщення дитячого садку №17. Зі сторони ЗАТ НВФ «Елекомс» вказаний договір підписав ОСОБА_3 Хто підписав вказаний договір зі сторони виконкому Вінницької міської ради ОСОБА_7 вже не пам'ятає. В орендоване приміщення ЗАТ НВФ «Елекомс» було розміщена телефонна станція на 2500 чоловік з підключенням телефонних кабелів від будинків та квартир кожної вулиці масиву Малі Хутори, а також каса для отримання абонентської плати. В подальшому вищевикладений договір неодноразово продовжувався. Проте, у 2008 році виконавчий комітет Вінницької міської ради повідомив товариство, що більше договір продовжуватись не буде і його дія буде припинена. Це передбачало, що ЗАТ НВФ «Елекомс» повинно було звільнити приміщення дитячого садка № 17, яке було передано нам оренду. За таких умов товариство звільнило частину орендованого приміщення загальною площею близько 250 кв.м., залишивши тільки приміщення для обладнання телефонної станції та каси. Після цього у вересні 2008 року в Господарському суді Вінницької області розглядався позов про повне звільнення ЗАТ НВФ «Елекомс» орендованого приміщення. Про вказаний судовий розгляд ОСОБА_3 та свідку було повідомлено. Проте, ОСОБА_3 як голова правління не давав нікому з працівників товариства вказівки брати участь у судових засіданнях як представників ЗАТ НВФ «Елекомс». Вищевказаним рішенням суду товариства було зобов'язано повністю звільнити орендоване приміщення дитячого садка № 17 загальною площею 230,0 кв.м. Проте, після вступу вказаного рішення суду в силу ЗАТ НВФ «Елекомс» в добровільному порядку не звільнило зазначене приміщення. Крім того, свідок зазначив, що про рішення Господарського суду Вінницької області про примусове звільнення орендованого приміщення (дитячого садка № 17 за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера, 287а) він був обізнаний, ще за часів, як він працював заступником голови правління ЗАТ НВФ «Елекомс». В подальшому, питання звільнення орендованого приміщення було передано на виконання у Староміський ВДВС ОСОБА_3 неодноразово спілкувався, як голова правління з державним виконавцем з приводу вищевказаного рішення суду. Проте, приміщення звільнено так і не було. На думку ОСОБА_7, вказане приміщення не було звільнено по причині того, що для цього необхідні було відповідні кошти для демонтажу обладнання та нове приміщення для переміщення телефонної станції. Після звільнення ОСОБА_3 питаннями виконання рішення суду почав займатись він. Після призначення його на зазначену посаду ЗАТ НВФ «Елекомс» звільнило 110 кв.м. із 230 кв.м., які їх було зобов'язано звільнити. Причиною не звільнення є те, що потрібні кошти для купівлі нового приміщення та виконання будівельно-монтажних робіт по переміщенню телефонної станції та телекомунікаційних мереж ємністю 3000 абонентів.

Крім показань підсудного та свідків вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, доведена іншими матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні.

- копією акту вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу від 21.06.2010 року, яким приміщення площею 110 кв.м., що знаходилось за адресою м. Вінниця, вул. Блюхера, 287а передано дошкільному навчальному закладу № 17;

(том 3, а.с. 3)

- копією акту прийому-передачі не житлового приміщення від 08.02.2007 року до договору оренди № 3-039;

(том 3, а.с.17)

- копією договору оренди будівель (споруд, приміщень) № 3-039 від 08.02.2007 року;

(том 3, а.с.10-13)

- копією додаткової угоди від 24.01.2008 року до договору оренди будівель (споруд, приміщень) № 3-039 від 08.02.2007 року;

(том 3 а.с. 14-15)

- інформацією ДПІ м. Вінниці від 20.01.2011 року № 3148/10/15/1, в якій вказано, що відповідно до поданих декларацій з податку на прибуток ЗАТ НВФ «Елекомс» такий прибуток складає: у 2008 році - 204239 грн., у 2009 році - 167219 грн., за 9 місяців 2010 року - 77954 грн.;

(том 3 а.с.36)

- копією рішення Господарського суду Вінницької області від 30.09.2008 року;

(том 3, а.с. 236-237)

- копією протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ НВФ «Елекомс» №1 від 20.03.2010 року;

(том 3 а.с. 118)

- копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2009 року;

(том 3 а.с. 183)

Не дивлячись на те, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 365 ч.3, 366 ч.2 КК України не визнав, його вина доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- заявою в.о. голови правління ЗАТ НВФ «Елекомс» - ОСОБА_7 про вчинення злочину ОСОБА_3;

(т.1 а.с. 3)

- договором позики від 19.06.2009 року;

(т.1 а.с. 10-11)

- договором застави від 19.06.2009 року;

(т.1 а.с. 12-14)

- договором про внесення змін та доповнень до договору позики посвідченого 19.06.2009 року;

(т.1 а.с. 245)

- договором про внесення змін та доповнень до договору застави посвідченого 19.06.2009 року;

(т.1 а.с. 238-244)

- договором про задоволення вимог від 11.12.2009 року;

(т.1 а.с. 246-252)

- актом прийому передачі змонтованих ємностей магістральних та розподільчих мереж від 16.12.2009 року;

(т.1 а.с. 253-264)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з 1998 року по теперішній час працює у ЗАТ НВФ «Елекомс».

На посаді голови правління ЗАТ НВФ «Елекомс» з 08.06.2006 року по 20.03.2010 року працював ОСОБА_3 08 червня 2006 року відповідно до протоколу № 1 загальних зборів акціонерів ЗАТ НВФ «Елекомс», він був призначений на посаду заступника голови правління і входив до складу членів правління.

ЗАТ НВФ «Елекомс» виконує будівельно-монтажні роботи по телефонізації (установленні) телефонних номерів у квартирах, підприємствах, державних службах та надає послуги зв'язку по м. Вінниці і по міжнародному зв'язку. В кінці 2008 року товариство вирішили надавати послуги у сфері Інтернету, але для цього необхідні були кошти, яких у ЗАТ НВФ «Елекомс» на той час не було. В усній формі було прийнято рішення про отримання кредиту у фінансових установах, у зв'язку із цим ОСОБА_3 з головним економістом ЗАТ НВФ «Елекомс» - ОСОБА_8 та бухгалтером ОСОБА_9 неодноразово разом їздили до м. Києва у різні банківські установи з метою отримання кредиту. Але оскільки була фінансова криза то банки неохоче ставились до видачі кредиту і відмовляли їм. Йшли розмови про одержання кредиту у «Кредитпромбанку» м. Києва. У зв'язку із цим голова правління ЗАТ НВФ «Елекомс» - ОСОБА_3 з березня місяця 2009 року неодноразово їздив у м. Київ разом з ОСОБА_8 де одержав перелік документів, які необхідно було подати щоб отримати кредит. Такі документи були підготовлені і 19 червня 2009 року ОСОБА_3 в черговий раз поїхав разом із головним бухгалтером ОСОБА_9, ОСОБА_8 для попередньої домовленості про отримання кредиту у «Кредитпромбанку». Приблизно в обідній час до нього зателефонував ОСОБА_3 сказав що банк грошей поки, що не дає. Потім той знову телефонував та сказав, що гроші в сумі 200.000 доларів США одержали і вони їдуть в м. Вінниці. Через деякий час до нього зателефонував ОСОБА_9 і також повідомив, що гроші ОСОБА_3 одержав, але не в банку а у фізичної особи. 20.06.2010 року зранку він зателефонував до ОСОБА_3, казав щоб той приїхав на роботу з коштами, щоб розподілити їх по боргах товариства та використовувати для подальшого розвитку, на що ОСОБА_3 погодився, але на роботу на протязі 2 днів не виходив. 22.06.2010 року в обітній час він зустрів ОСОБА_3 на роботі, запитав де гроші, щоб їх здати в касу товариства на, що ОСОБА_3 відповів що у нього цих грошей уже не має. З його слів 190.000 грн., він вніс у касу кредитної спілки «Істок», в якій працівники товариства брали кредити, а ЗАТ НВФ «Елекомс» виступало поручителем, решту грошей той нібито повернув за борги, ніяких документів щодо позики ОСОБА_3 не показував. Через деякий час, а саме 29.09.2009 року він отримав витяг з Державного реєстру обмежень рухомого майна № 24836595 з якого дізнався, що що в пункті запису № 7, ЗАТ НВФ «Елекомс» рахується боржником перед громадянкою ОСОБА_5 і розмір заборгованості складає 1 999 400 грн. Він поспілкувався із ОСОБА_3 і той йому пояснив, що 19.06.2009 року уклав договір позики саме з ОСОБА_5 та підписав договір застави майна від імені ЗАТ НВФ «Елекомс». Він відразу почав перевіряти факт надходження грошових коштів до каси підприємства, однак надходжень коштів не виявив, гроші на підприємство не поступили. Після, він перевіряв надходження по основних засобах підприємства та через банківські установи, але надходжень на суму 1 999 400 грн. не знайшов. Усі документи: копію договору позики від 19.06.2009р., копію договору застави основних засобів товариства та інших, які пов'язані з даними обставинами (за виключенням Акту прийому-передачі майна ОСОБА_5) він побачив лише в березні 2010 року. 20 березня 2010 року на зборах правління ОСОБА_3 так і не пояснив куди подів усі гроші, які одержав у ОСОБА_5 і чому він заставив без відома правління основні засоби товариства, після чого написав заяву про звільнення його з займаної посади за станом свого здоров'я.

Ще пізніше у ОСОБА_8 він побачив Акт прийому передачі основних засобів НВФ «Елекомс» ОСОБА_5, який був підписаний ОСОБА_3

Ознайомившись з договором позики від 19 червня 2009 року він побачив що ОСОБА_3 виступав від імені ЗАТ НВФ «Елекомс» на підставі протоколу № 1 загальних зборів акціонерів від 8 червня 2006 року та протоколу засідання правління від 05 червня 2009 року ОСОБА_7 суду пояснив, що ні засідання правління, ні зборів акціонерів ЗАТ НВФ «Елекомс» 05 червня 2009 року не було і ніякого протоколу не могло готуватися. ОСОБА_3 підробивши протокол зборів правління від 5 червня 2009 року, уклав договір позики отримання грошових коштів у розмірі 1 999 400 грн. для ЗАТ НВФ «Елекомс» привласнивши їх, передавши у заставу ОСОБА_5 майно підприємства.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що з 2001р. він працює на ЗАТ Елекомс» на посаді головного бухгалтера працював з 2004 року.

В кінці 2008 року товариство вирішило закупити обладнання в тому числі для надання послуг у сфері Інтернету, але для цього необхідні були кошти, яких у ЗАТ НВФ «Елекомс» на той час не було. У зв'язку із цим він за вказівкою керівництва (голови правління - ОСОБА_3 та його заступника - ОСОБА_7) неодноразово разом з ОСОБА_3 головним економістом ЗАТ НВФ «Елекомс» - ОСОБА_8 їздив до м. Києва у банківські установи з метою отримання кредиту.

На початку 2009 року ОСОБА_3 домовлявся про одержання кредиту у «Кредитпромбанку» (в даній установі нібито були його друзі чи знайомі), йому, як головному бухгалтеру, було доручено зібрати всі необхідні документи товариства з метою надання їх до вище вказаного банку. При вирішенні питання про отримання кредиту в банківських установах м. Києва ОСОБА_3 паралельно вів переговори із фізичними особами про можливість одержання для ЗАТ НВФ «Елекомс» позики. В той час він не знав що це за люди і як із ними познайомився ОСОБА_3, також не знав зміст переговорів і про яку суму йшлося. На даний час знає що це були представники ОСОБА_5 - ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 З даними громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_8 мали зустріч у м. Києві приблизно 3 рази, переговори відбувалися у вестибюлі готелю «Турист». При даних зустрічах особисто він присутній не був, так як завжди знаходився у автомобілі, або десь близько готелю. ОСОБА_3 казав що той, як голова правління сам розбереться, тим більше що переговори йшли тільки про можливість одержання позики, якихось конкретних питань щодо суми позики та термінів не обговорювалося (так йому пояснював ОСОБА_3, також той казав що і відповідей від даних громадян чи дійсно ті зможуть позичити будь-які кошти не було). Приблизно на початку березня 2009 року основний перелік бухгалтерських документів для ВАТ «Кредитпромбанку» м. Київ був зібраний, усі документи були за його підписом. В подальшому, в кінці квітня-початку травня 2009 року, безпосередньо він разом з головою правління ОСОБА_3 та ОСОБА_8 поїхали до м. Києва та звернулися із заявою на отримання кредиту та відкрили поточний рахунок у «Кредитпромбанку». Їм сказали зачекати до вирішення питання.

19 червня 2009 року він, ОСОБА_8, ОСОБА_3 в черговий раз поїхали до м. Києва у ВАТ «Кредитпромбанк», для попередньої домовленості про отримання кредиту. Представники банку їм повідомили, що вирішення питання затримується на кілька місяців. Після цього він бачив що ОСОБА_3 з кимось домовлявся про зустріч і вони утрьох поїхали (як йому сказав ОСОБА_3 - до приватного нотаріуса, якого саме не уточняв). За кермом був ОСОБА_8 той зупинив автомобіль, де вказав ОСОБА_3, вони удвох вийшли з нього, йому наказали чекати (при цьому повідомили що будуть оформляти позику). Він сидів у автомобілі, а ОСОБА_3 з ОСОБА_8 пішли до офісу приватного нотаріуса.

Біля офісу також він бачив також ОСОБА_18, ОСОБА_19, декілька разів від нотаріуса виходив ОСОБА_20, а тому він зрозумів що ОСОБА_3 домовився про одержання позики, але на яких умовах, про яку суму грошей йшлося, та хто саме мав надати позику тоді він не знав, так як не був при цьому присутній.

Приблизно через 3 години його покликав ОСОБА_8 в середину офісу, він зайшов, ОСОБА_8 показав пакет чорного кольору сказав що у ньому гроші і щоб він забирав його та ніс у автомобіль. Він сказав що йому нічого не відомо що це за гроші, як саме (на яких умовах) їх отримували а тому брати їх не буде. Не пам'ятає хто, чи ОСОБА_8 чи ОСОБА_3 взяли гроші і вони всі пішли до автомобіля та поїхали. Проїжджаючи по м. Києву ОСОБА_3 сказав ОСОБА_8 їхати до київського зоопарку, де вони і зупинилися через декілька хвилин. ОСОБА_3 сказав. ОСОБА_8 взяти із пакету 20.000 доларів США та йти із ним, ОСОБА_8 дійсно взяв гроші із пакету, чи це було 20.000 доларів США чи можливо інша суму з впевненістю сказати не можу після чого вони пішли на зустріч із якимось чоловіком (з ким саме йому не говорили). В цей час він залишився біля автомобіля та курив. Потім він зателефонував ОСОБА_7 та повідомив того, що у ВАТ «Кредитпромбанку» нічого не вирішилося, питання в процесі розгляду, але при цьому ОСОБА_3 домовився із фізичними особами та отримав гроші 200.000 доларів США (про дану суму на той час він знав із розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_8.) і вони їдуть на Вінницю. Через 15-20 хв. ОСОБА_3 та ОСОБА_8 повернулися і вони поїхали на Вінницю , при цьому по дорозі майже нічого не говорили про дану позику На той час жодних документів з приводу одержання позики ОСОБА_3 не показував, він у свою чергу нічого в них не запитував.

При під'їзді до м Вінниці до ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_7, і він чув розмову у якій ОСОБА_21 казав, що одержані гроші той повезе додому, а з ранку наступного дня обіцяв завести їх на роботу та провести по касі чи здати в установу банку. Про те, що цього дня ОСОБА_3 від імені ЗАТ НВФ «Елекомс» одержав позику саме у громадянки ОСОБА_22 на суму 260.000 доларів США, та надав у заставу основні засоби підприємства він не знав. Як з'ясувалося в подальшому отриманими коштами за договором позики від 19.06.2009р. ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, при цьому не провів їх ні по касі товариства ні по його рахунках.

Про дану позику (про її зміст та умови ) він дізнався приблизно через 3 місяці після ознайомлення із витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна, де значилося, що 24.09.2009р. накладено обтяження на рухоме та нерухоме майно ЗАТ НВФ «Елекомс», як застава.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що на протязі тривалого часу, десь з середини дев'яностих років він являється акціонером ЗАТ НВФ «Елекомс» і володіє 6% акцій товариства.

На посаді голови правління ЗАТ НВФ «Елекомс» з 8 червня 2006 року по 20.03.2010 року працював ОСОБА_3 На ЗАТ НВФ «Елекомс» станом на 2009 рік, крім нього було ще 4 акціонери: ОСОБА_3 (володів 35% акцій), ОСОБА_7 (володіє 35% акцій), ОСОБА_24 та ОСОБА_25 володіли по 12 % акцій.

Суду пояснив, що присутнім на зборах, де б вирішувалося питання про укладення кредитної угоди чи договору позики на суму 2 млн. грн. з наданням у заставу майна товариства, а саме кабельних мереж чи обладнання зв'язку балансовою вартістю 6 млн. грн. не був, і згоди на отримання кредиту чи позики на суму 2 млн. грн. не давав. Пред'явлений йому протокол засідання ЗАТ НВФ «Елекомс» від 5 червня 2009 року бачить вперше.

Про факт підписання ОСОБА_3 договору позики від 19.06.2009 року на суму 1 999 400 грн. з ОСОБА_22 та договору застави від 19.06.2009р. він дізнався навесні 2010 року від виконуючого обовязки голови правління ЗАТ НВФ «Елекомс» - ОСОБА_7, також від того дізнався що ОСОБА_3 з метою забезпечення позики заставив майно ЗАТ НВФ «Елекомс», при цьому ОСОБА_7 показав йому копії даних документів. Отримані кошти в касу підприємства ОСОБА_3 не вніс, а розпорядився ними на власний розсуд. На засіданні акціонерів ЗАТ НВФ «Елекомс» ОСОБА_3 звернувся із заявою про звільнення його з займаної посади, пославшись на поганий стан здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він працював на посаді начальника відділу розвитку на ЗАТ НВФ «Елекомс» з червня 2004 року по жовтень 2009 року.

В кінці 2008 року товариство вирішили надавати послуги у сфері Інтернету, але для цього необхідні були кошти, яких у ЗАТ НВФ «Елекомс» на той час не було. У зв'язку із цим він за вказівкою керівництва (голови правління - ОСОБА_3 та заступника голови правління -ОСОБА_7) неодноразово разом з ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_9 їздив до м. Києва у різні банківські установи з метою отримання кредиту.

На початку 2009 року ОСОБА_3 звернувся до свого знайомого ОСОБА_26 з проханням допомогти одержати кредит, незалежно чи у банку чи у фізичних осіб.

Крім цього, їх познайомили з ОСОБА_17, який був представником наглядової ради «Кредитпромбанку» м. Київ. ОСОБА_17 завірив, що якщо ЗАТ НВФ «Елекомс» заплатить 40.000 доларів США через його консалтингову фірму, то вони швидко (на протязі місяця) зможуть одержати кредит. Заявку на одержання кредиту від ЗАТ НВФ «Елекомс» було написано на 20.000.000 грн. Було підготовлено повний перелік документів, які подали до філії «Кредитпромбанку» м. Київ. Після цього у м. Вінницю на ЗАТ НВФ «Елекомс» приїздив представник - начальник відділу ризиків філії «Кредитпромбанку» та перевіряв діяльність фірми та майбутнє заставне майно, усе майно товариства - станції, лінійні споруди. Було відкрито рахунок у вказаній філії «Кредитпромбанку», залишилось тільки знайти 40.000 доларів США готівкою, які потрібно було передати ОСОБА_17, яких у ЗАТ НВФ «Елекомс» не було.

В цей час ОСОБА_26 повідомив, що в нього є знайомі у м. Києві, які можуть допомогти при одержані позики у фізичної особи. Він познайомив ОСОБА_3 та його з представниками ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_27 Враховуючи всі обставини, було вирішено позичити з допомогою цих громадян суму у 40.000 доларів США, яку необхідно було передати ОСОБА_17 З даними громадянами він, ОСОБА_3 та головний бухгалтер ЗАТ НВФ «Елекомс» - ОСОБА_9 зустрічалися 3-5 раз у м. Києві, де обговорювали усі питання щодо одержання позики. Ті запевнили що подумають і пізніше дадуть відповідь. Після цього вказані люди організували їм зустріч з ОСОБА_5, з якою було домовлено, що саме від тої мала бути позика і не на 40.000 доларів США а на 200.000 доларів США.

19 червня 2009 року він, ОСОБА_9, ОСОБА_3 поїхали в м. Київ для одержання позики у ОСОБА_22, яка погодилась надати грошову позику у розмірі 200 000 доларів США із вимогою, що додаткова сума у розмірі 60 000 доларів буде записана у договір позики разом із 200 000 доларів США і буде сплачена відразу, як процент за користування кредитом у строк три місяця, після чого ЗАТ НВФ «Елекомс» повинно було повернути суму позики у розмірі 260 000 доларів США, що становило 1 999 400 грн. Таким чином, прийшовши до згоди, ОСОБА_3 від імені ЗАТ НВФ «Елекомс» підписав договір позики від 19.06.2009 року та договір застави на частину кабельних мереж ЗАТ НВФ «Елекомс» від 19.06.2009 року. За домовленістю сторін, вартість предмету застави становила 3.076.000 грн.

Для нотаріуса додатково готувався перелік документів, а саме: баланс підприємства, виписка з переліком основних засобів підприємства, була замовлена експертна оцінка майбутнього заставного майна.

Договір позики та договір застави ОСОБА_3 підписав на підставі протоколу засідання правління від 5 червня 2009 року. Збори (засідання правління) відбулися у робочому порядку у вказану дату у офісі товариства що по вул. К. Маркса 8. На зборах були присутні він, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_28 Після одноголосного прийняття рішення було оформлено даний протокол в якому розписалися ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Кошти у ОСОБА_5 отримувалися наступним чином, 19.06.2009 року приблизно о 10.00 год. ранку усі зібралися у м. Києві у приватного нотаріуса ОСОБА_6: ОСОБА_3, він, ОСОБА_28 з іншої сторони ОСОБА_5, ОСОБА_27, та ОСОБА_29 який безпосередньо привіз кошти та був присутнім при їх передачі, а ОСОБА_18 та ОСОБА_19 знаходилися на вулиці біля приміщення нотаріуса. Процедура оформлення тривала приблизно до 14.00 год. Після закінчення оформлення документів на отримання коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підписали всі необхідні договори. Після чого ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 кошти у розмірі 200 000 доларів США які вони разом в подальшому перерахували та помістили у поліетиленовий пакет чорного кольору та картонну коробку. Після цього, він під'їхав автомобілем до самих дверей нотаріуса і ОСОБА_9 разом з ОСОБА_3 сіли в автомобіль і поїхали до м. Вінниці.

Отримані у позику грошові кошти у розмірі 200 000 доларів США від ОСОБА_5 по касі та бухгалтерії товариства не проводилися. Знає, що частину з них - 40.000 доларів США того ж дня було передано ОСОБА_17, наступного дня 130.000 доларів США ОСОБА_3 повернув з ОСОБА_30 за раніше отриману у того позику. 22.06.2009 року 25.000 доларів США ОСОБА_3 передав для погашення кредиту у кредитній спілці «Істок».

По закінченню строку договору, грошей ОСОБА_5 товариство не повернуло, так як не було фінансової спроможності, ОСОБА_3 просив її зачекати з виплатами. Приблизно в грудні місяці 2009 року до м. Вінниці на ЗАТ НВФ «Елекомс» приїхала ОСОБА_5, ОСОБА_18, та ОСОБА_31

Оскільки на той час у ЗАТ НВФ «Елекомс» була відсутня така кількість грошових коштів, то ОСОБА_3 погодився про передачу заставного майна у власність ОСОБА_5 Таким чином 11 грудня 2009 року у приміщенні нотаріуса ОСОБА_32 у м. Києві ОСОБА_3 із ОСОБА_5 уклав договір про задоволення вимог. Після, 16 грудня 2009 року ОСОБА_3 було підготовлено акт прийому-передачі матеріальних цінностей, які зазначені у договорі про внесення змін та доповнень до договору застави. Після чого ОСОБА_3 поїхав до м. Києва та передав акт прийому-передачі представнику ОСОБА_33 - ОСОБА_20

Таким чином, ОСОБА_3 було передано майно ЗАТ НВФ «Елекомс» у власність ОСОБА_5 на загальну суму 3 076 000 грн.. Чи приймалось рішення правління або зборів по цьому питанню він не знає, так як протоколів зборів про передачу заставного майна він не бачив.

В судовому засіданні оголошені показання свідка ОСОБА_10, який в ході досудового слідства пояснював, що він познайомився з головою правління ЗАТ НВФ «Елекомс» ОСОБА_3 в середині 2008 року.

У них були ділові відносини, так як компанії в них працювали суміжним бізнесом (інтернет, телефонний зв'язок). ОСОБА_3 пропонував разом вести спільний бізнес на їхній базі і просив знайти інвестиції у ЗАТ НВФ «Елекомс». Між ним і ОСОБА_3 з цього приводу було декілька зустрічей. Спочатку мова не йшла про якісь позичку грошей, мова йшла лише про інвестицію. Його зацікавила така тема, і він вирішив підшукати інвесторів, для того щоб вкласти якісь кошти в ЗАТ НВФ «Елекомс» і мати з цього якийсь прибуток, при умові що на ЗАТ НВФ «Елекомс» буде проведена незалежна аудиторська перевірка, щоб з'ясувати який насправді стан справ у товариства. ОСОБА_3 не заперечував, і розповідав, що їхнє товариство фінансово стабільне, ніяких проблем та заборгованостей перед іншими підприємствами не існує. Він підшукав аудитора. В кінці вересня 2008 року (коли ще аудиторська перевірка не була розпочата) ОСОБА_3 особисто звернувся до нього з проханням позичити у нього як фізичної особи гроші в сумі 150 000 доларів США для розвитку їхнього товариства (ОСОБА_3 пояснював що гроші потрібні для закупівлі обладнання), причому дуже терміново і чекати поки розпочнеться перевірка не має змоги. Оскільки ОСОБА_3 не заперечував проти проведення аудиту, і вів себе дуже спокійно то він думав що на ЗАТ НВФ «Елекомс» дійсно усе добре та ніяких проблем не повинно було бути, а тому погодився надати таку позику.

На зустрічі, в офісі компанії «Еверест», він передав ОСОБА_3 гроші в сумі еквівалентній 150 000 доларів США (там були і долари і євро). При передачі коштів ні з його сторони ні зі сторони даного громадянина не було нікого з присутніх. В подальшому розпочалась аудиторська перевірка, і через деякий час після її проведення вияснилось, що дане товариство має не стабільну фінансову репутацію, товариство має велику заборгованість перед іншими фізичним та юридичними особами. Дізнавшись про даний факт, він зрозумів, що ОСОБА_3 його обманув і вирішив, що більше ніяких справ не буде мати із ЗАТ НВФ «Елекомс», а тому відразу зателефонував ОСОБА_3 та повідомив його про результат аудиторської перевірки, також сказав, що хоче щоб той негайно повернув позичені кошти. ОСОБА_3 повідомив, що кошти уже потрачені (куди саме не уточняв) і повернути той зможе їх тільки через деякий час. Дізнавшись про це, він настояв на тому, щоб позику оформити нотаріально (скласти у відповідній письмовій формі) ОСОБА_3 не заперечував і вони пішли до нотаріуса ОСОБА_34 і 17.10.2008 року офіційно склали договір позики на суму 150 000 грн. ( в договорі написана сума 185 000 доларів США чому саме така пояснити не може), строком погашення до квітня 2009 року. Суму 185 000 доларів США ОСОБА_3 він не передавав.

20 червня 2009 року ОСОБА_3 повернув йому кошти в розмірі 130 000 доларів США, а іншу частину боргу 20 000 доларів він обіцяв повернути до 31.12.2009 року, але не повернув.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 суду пояснила, що вона являється директором ТОВ КТК «ВЕКО» з 1999 року. Товариство займається наданням телекомунікаційних послуг. Виконавчим директором даного товариства є її колишній чоловік ОСОБА_36, який займає дану посаду з 1999 року.

В лютому 2007 року TOB КТК «Веко» дало комерційну пропозицію усім телекомунікаційним компаніям м. Вінниця, м. Києва на продаж телекомунікаційних мереж з обслуговуванням вартості мереж. В березні 2008 року до її чоловіка ОСОБА_36 звернувся голова правління ЗАТ НВФ -Елекомс» ОСОБА_3 разом зі своїм бухгалтером ОСОБА_9 з пропозицією укласти між товариствами угоду щодо придбання мереж «Веко». Вона та чоловік чули що у ЗAT НВФ «Елекомс» були фінансові проблеми, а тому чоловік запитав чи є у товариства гроші і як вони будуть розраховуватися із TOB КТК «Веко». Зі слів чоловіка знала, що ОСОБА_3 повідомив, що ЗАТ НВФ «Елекомс» має одержати у «Імексбанку» кредит на суму 5млн. грн., і саме цими грошима вони і розрахуються із TOB КТК «Веко». Чоловік особисто їздив разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_9 в даний банк де одержав підтвердження, що дійсно розглядається питання щодо видачі банком ЗАТ НВФ «Елекомс» кредиту на суму 5 млн. грн. Тільки після цього вони вирішили співпрацювати з ЗАТ НВФ «Елекомс» і 5 березня 2008 року між товариствами було укладено договір купівлі-продаж № 2/08-К. Згідно даного договору ЗАТ НВФ «Елекомс» придбало у TOB КТК «ВЕКО» обладнання діючих АТС «Квант-Є» на 512 номерів на суму 301 324 грн., в графі «продавець»» стоїть її підпис. Гроші на суму 301 324 грн. 12.03.2008р. були перераховані на TOB КТК «ВЕКО».

Після перерахування коштів вона розуміла, що ЗАТ НВФ «Елекомс» дійсно одержало кредит в «Імексбанку», а тому в подальшому 5 квітня 2008 року між TOB КТК «ВЕКО» та ЗАТ НВФ «Елекомс» було знову укладено договір купівлі-продажу № 7\08-К. Згідно договору ЗАТ НВФ «Елекомс» мало придбати АТС «Квант-Є» на 1200 номерів та АТС-винос на 256 номерів на загальну суму 740410 грн. На виконання умов договору ЗАТ НВФ «Елекомс» перерахувало на TOB КТК «ВЕКО» гроші частинами у квітні, червні та липні на загальну суму 422410 грн. Решта частинна суми до даного часу ЗАТ НВФ «Елекомс» так і не була перерахована.

На час розслідування кримінальної справи їй стало відомо, що на ЗАТ НВФ «Елекомс» є інший, підроблений, договір купівлі-продажу 7\08-К від 05 квітня 2008 року на суму 1480820 грн., який вони пред'являють до усіх органів, стверджують що готівкою передали її особисто гроші (решту) трохи більше 1 млн. грн. З цього приводу СВ Староміського РВ УМВС розслідувалися кримінальні справи. Такий договір між товариствами на суму 1480820грн. не укладався. Чоловік хотів з'ясувати де у ЗАТ НВФ «Елекомс» взялися готівкою гроші, більше 1 млн. грн., і звернувся до «Імексбанку» де з'ясувалося, що кредит ЗАТ НВФ «Елекомс» так і не видали.

У зв'язку із цими подіями чоловік також звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинений злочин, підробку документу.

Крім показань свідків вина підсудного ОСОБА_3 підтверджується актом КРУ у Вінницькому і Тиврівському районах № 02-17U378 від 08.10.2010р. по перевірці фінансово-господарської діяльності ЗАТ НВФ «Елекомс», згідно якого в порушення пп.10.2.1ж та 10.3.3в Статуту Товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів, одноосібно без рішення загальних зборів акціонерів та без рішення правління товариства, колишнім головою правління - ОСОБА_3 за отримані кошти на підставі Договору позики в сумі 1999400 грн. від ОСОБА_5 згідно п.2.1 Договору про задоволення застави від 11.12.2009р. та Акту прийому-передачі від 16.12.2009р., вартість майна, що передана ОСОБА_5 становить 3 220 000 грн., або 57% від загальної вартості всього майна (на суму 5 627.000грн.), яке по балансу Товариства рахувалося на дату передачі.

В результаті не оприбуткування готівки в касу Товариства в сумі 1999400 грн. та відчуження майна на користь фізичної особи всупереч чинному законодавству України на загальну суму 3220000, Товариству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 5219400 грн.

Досудовим слідством ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в тому, що він, діючи умисно та незаконно, зловживаючи своїм службовим становищем, переслідуючи корисливий мотив здійснити розтрату та привласнення отриманих у позику грошей на суму 1 999 400 грн., з наміром в подальшому обернути їх частину на свою користь, поліпшуючи безпосередньо за рахунок цього своє матеріальне становище, не оприбуткував їх по касі Товариства а розпорядився на власний розсуд. Так, 20.06.2009р. 130.000 доларів США ОСОБА_3 повернув гр. ОСОБА_37 за раніше отриману у того, як фізична особа, позику. 22.06.2009р. 190.000 грн. (еквівалентно 25.000 доларів США) ОСОБА_3 вніс в касу КС «Істок» в рахунок погашення кредитів за співробітників ЗАТ НВФ «Елекомс», по яких товариство виступало в якості поручителя. Решту отриманих у позику грошей, а саме 799.050 грн. (еквівалентно сумі 105.000 доларів США) ОСОБА_38 витратив на невстановлені слідством цілі.

В судовому засіданні, в судових дебатах прокурор вважав за необхідне виправдати ОСОБА_3 за ч.5 ст.191 КК України.

Відповідно до вимог ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак, згідно пред'явленого за ч. 5 ст. 191 КК України обвинувачення ОСОБА_3 діючи умисно та незаконно, зловживаючи своїм службовим становищем, переслідуючи корисливий мотив здійснити розтрату та привласнення отриманих у позику грошей на суму 1 999 400 грн., з наміром в подальшому обернути їх частину на свою користь, поліпшуючи безпосередньо за рахунок цього своє матеріальне становище, не оприбуткував їх по касі Товариства та розпорядився ними на власний розсуд.

Одночасно, слідчим, постановою від 08.02.2011 року з матеріалів кримінальної справи № 10280579 виділено матеріали по факту шахрайського заволодіння коштами ОСОБА_5 та направлено їх в Шевченківське РВ РУ ГУ МВС України у м. Києві (т. 2, а.с. 323)

Враховуючи викладене, і ту обставину, що ОСОБА_3, при укладенні договору позики з ОСОБА_5, використав завідомо підроблений офіційний документ, протокол засідання правління ЗАТ НВФ «Елекомс» від 05 червня 2009, ЗАТ НВФ «Елекомс» не уповноважувало ОСОБА_3, укладати з ОСОБА_5 будь яких договорів позики, потерпілою стороною по даному епізоду злочинної діяльності ОСОБА_3, слід вважати не ЗАТ НВФ «Елекомс», а ОСОБА_5, а тому ОСОБА_3 необхідно виправдати за ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом привласнення та розтрати грошових коштів ЗАТ НВФ «Елекомс» в сумі 1 999 400 грн.,оскільки він не привласнював належні ЗАТ НВФ «Елекомс» грошові кошти в сумі 1 999 400 грн.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_3 умисно в порушення п.п.10.2.1 ж та 10.3.3в Статуту Товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів, одноосібно без рішення загальних зборів акціонерів та без рішення правління товариства, не маючи на те повноважень, оскільки вирішив питання про відчуження на суму, що становить 50 і більше відсотків майна підприємства, незаконно від імені ЗАТ НВФ «Елекомс» уклав та підписав Договір від 11.12.2009 про внесення змін та доповнень до договору застави посвідченого 19.06.2009, про задоволення вимоги ОСОБА_5 від 11.12.2009., згідно якого «позичальник» передає у власність «позикодавцю» гр. ОСОБА_5, майно, що є предметом застави відповідно до Договору застави, а також Акт прийому-передачі майна від 16.12.2009, згідно якого вартість майна, яка передана гр. ОСОБА_5 становить 3 220 000 грн., або 57% від загальної вартості всього майна (на суму 5 627.000грн.), яке по балансу Товариства рахувалося на дату передачі.

Такі дії ОСОБА_3, вказують на перевищення ним своїх службових повноважень, порушення Статуту Товариства та узгоджуються з показами ОСОБА_23, ОСОБА_7, ОСОБА_9, про те, що протокол засідання правління ЗАТ НВФ «Елекомс» від 05 червня 2009 є підробленим, оскільки в іншому випадку задоволення вимог ОСОБА_5, також відбулось би згідно рішення загальних зборів акціонерів, та рішення правління товариства, проведення яких ОСОБА_3 не ініціювалось.

З урахуванням того, жоден доказ немає наперед установленої сили, а незгода з доказом може бути належним чином мотивована у вироку, суд не бере до уваги висновок додаткової судово-почеркознавчої експертизи від 28.05.2013 року, оскільки відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 05.04.2013 судом призначено проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, натомість до суду надійшов експертний висновок по проведеній комісійній додатковій судово-почеркознавчій експертизі, яка судом не призначалась.

Крім того, про підробку протоколу засідання правління ЗАТ НВФ «Елекомс» від 05 червня 2009 свідчать показання ОСОБА_23, ОСОБА_7, ОСОБА_9

Показання свідків ОСОБА_23, ОСОБА_7, ОСОБА_9, суд вважає достовірними оскільки вищезазначені особи послідовно стверджують, що ОСОБА_3, не мав права укладати договір позики, натомість підсудний не може пояснити чому він не вніс в касу підприємства отримані від ОСОБА_5, кошти та чому ним підписано Договір від 11.12.2009 про внесення змін та доповнень до договору застави посвідченого 19.06.2009., Договір про задоволення вимоги від 11.12.2009., згідно якого «позичальник» передає у власність «позикодавцю» гр. ОСОБА_5 майно що є предметом застави відповідно до Договору застави а також Акт прийому-передачі майна від 16.12.2009 року.

З аналогічних підстав, з обвинувачення ОСОБА_3, за ч. 3 ст. 365 КК України, слід виключити вказівку про те, що ЗАТ НВФ «Елекомс», в результаті не оприбуткування готівки в касу товариства в сумі 1 999 400 грн., заподіяно шкоди на вищезазначену суму.

Враховуючи викладене, суд вважає що ОСОБА_3 необхідно виправдати за ч.5 ст.191 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_3 в частині не визнання ним вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.365, ч.2 ст.366 КК України і вважає, що таким чином він бажає уникнути кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за:

- ч.1 ст.382 КК України - умисне невиконання службовою особою рішення суду, що набрало законної сили;

- ч.3 ст.365 КК України - перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи службових повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки;

- ч.2 ст.366 КК України - службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, кваліфікуючою ознакою якого є спричинення тяжких наслідків.

По місцю проживання підсудний ОСОБА_3 характеризується позитивно.

Обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання підсудного судом не встановлені.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудного.

Зокрема суд бере до уваги, що один із злочинів, який вчинив ОСОБА_3 відноситься до категорії тяжких злочинів, матеріальна шкода, яка завдана підприємству не відшкодована, позитивну характеристику з місця проживання, що він є інвалідом третьої групи, його вік.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права займати посади на підприємствах будь-якої форми власності.

Судові витрати по проведенню експертиз підлягають стягненню з підсудного, так, як їх проведення зумовлено розслідуванням злочинів, вчинених ОСОБА_3 (том 2 а.с.230, том 5 а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321,323,324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України і призначити йому покарання - сім років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах будь-якої форми власності терміном на три роки.

Визнати винним ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України і призначити йому покарання - два роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах будь-якої форми власності терміном на два роки.

Визнати винним ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України і призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання сім років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах будь-якої форми власності терміном на три роки.

За ч.5 ст.191 КК України ОСОБА_3 виправдати, в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Строк відбування покарання рахувати з моменту взяття під варту.

Стягнути на користь держави (банк одержувача ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО - 802015, номер рахунку - 31113115700002, код ЄДРПОУ - 38054707, одержувач - УК у м. Вінниці /м. Вінниця/ 24060300, за кодом бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження» та символи звітності 115 для зарахування до державного бюджету) витрати за проведення експертних досліджень та експертиз з ОСОБА_3 в сумі 2940 (дві тисячі дев'ятсот сорок) грн.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: