АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 листопада 2006 року                                                                                                м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого: Яремка В.В.

Суддів: Заводян К.І., Чміля І.Х.

секретаря Малої І.М. за участю представника позивача Сторожук І.В., відповідача ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2006 року в справі за позовом Українсько-Германсько-Голандсько-Датського закритого акціонерного товариства " Український Мобільний Зв'язок" (далі - товариство) до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги мобільного зв'язку , -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 року товариство звернулося до суду з даним позовом.

Позивач зазначав, що з відповідачем ним було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку НОМЕР_1 (далі - основний договір) та додаткову угоду від ЗО січня 2004 року. За умовами угод відповідачу надавалися послуги мобільного зв'язку.

Зазначаючи, що відповідач користувався послугами мобільного зв'язку в період з 30 січня 2004 року по 1 липня 2005 року, однак, не оплачував їх вартість, позивач просив стягнути з відповідача борг за користування послугами мобільного зв'язку в сумі 183 грн. 24 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2006 року позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 183 грн. 24 коп. суми боргу, а також понесені судові витрати: 51 грн. судового збору та 30 грн. - по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення.

Посилається на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права.

Зазначає, що ним виконувалися умови основного договору та додаткової угоди, а заявлена позивачем сума не відповідає обсягу та часу наданих йому послуг.

Вважає, що судом неправильно витлумачено норми угод, позивач нарахував суму заборгованості за період після спливу дії угод - після 31 січня 2005 року.

В судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача апеляційної скарги не визнала. Вважає, що судом правильно вирішено спір відповідно до умов, укладених між сторонами угод.

справа № 22ц-802 категорія 11/16

Головуючий у 1-й інстанції Волошин CO. Доповідач Яремко В. В,

Колегія суддів, заслухавши пояснення апелянта, представника позивача, перевіривши докази у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не виконав умов основної угоди від ЗО січня 2004 року та не сплатив позивачеві вартість послуг за період з 30 січня по 1 липня 2005 року на суму 183 грн. 24 коп.

Доводи апелянта про те, що він не користувався послугами мобільного зв'язку після 31 січня 2005 року і вказана заборгованість нарахована за межами дії угоди є безпідставними.

По справі встановлено, що договірні правовідносини між сторонами виникли на підставі двох угод: основного договору та додаткової угоди від 30 січня 2004 року (а.с.15,16).

Пунктом 1.3 додаткової угоди передбачено, що після закінчення строку її дії (а вона була укладена, на 365 днів), основний договір вважається продовженим на невизначении строк і кожна із сторін має право припинити основний договір в односторонньому порядку в будь-який час, письмово повідомивши про це другу сторону не пізніше ніж за 7 календарних днів до такого припинення.

Встановлено, що відповідач письмово не повідомив позивача про припинення основного договору, а тому договір продовжував свою дію і після 31 січня 2005 року.

Умовами п.5.2 основного договору сторони передбачили, що договір також припиняється якщо абонент має неоплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом одного місяця після направлення йому письмового попередження. Саме відповідно до цього пункту договір було припинено лише з 1 липня 2005 року.

Позовні вимоги та рішення суду першої інстанції стосуються стягнення боргу з відповідача, що виник станом до 1 липня 2005 року.

Сума боргу відповідачеві нарахована як плата за утримання номеру в мережі мобільного зв'язку відповідно до п. 2.4.2 основного договору. При цьому за умовами вказаного договору та Правил користування мережами мобільного зв'язку, які введені в дію наказами генерального директора СП « UMC « від 17 березня 1997 року, 2 серпня 2002 року та 30 січня 2004 року, і які відповідно до п. 1.2 основного договору є невід'ємною частиною договору , плата за утримання номеру в мережі зв'язку нараховується і в період обмеженого обсягу послуг.

Тому доводи апелянта про безпідставне нарахування йому заборгованості за період коли надання йому послуг було призупинено ( тобто коли обсяг послуг було обмежено) не є обґрунтованими.

Відповідно до ст.. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання недійсними відповідних угод чи їх окремих положень, а законом недійсність таких угод прямо не встановлена.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців .

Головуючий:

Судді: