АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМУКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м, Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого: Чміля І.Х.
Суддів: Яремка В.В., Заводян К.І.
Секретаря: Малої І.М. за участю представника позивачки ОСОБА_1, представника Редакції газета «Доба» Літавського В.О., відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Редакції газети «Доба» та ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до Редакції газети «Доба», ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди , -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом.
Зазначала, що в друкованому засобі масової інформації - газеті « Доба» НОМЕР_1 на 5 сторінці поміщено статтю ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_1».
Посилаючись на те, що надруковані у статті відомості щодо її загиблого чоловіка в частині того, що свідки розповідають, що вбивство сталося через ревнощі не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність і ділову репутацію її та доньки і що внаслідок цього їм заподіяно моральну шкоди, позивачка просила зобов»язати редакцію газети «Доба» (далі - Редакція) опублікувати спростування відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь і гідність, ділову репутацію у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації - газеті «Доба», спростування набрати тим же шрифтом І помістити під заголовком «Спростування» на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення яке спростовується.
Просила також стягнути з Редакції та кореспондента газети «Доба» ОСОБА_2, відповідно до ступеня їх вини, моральну шкоду на користь її та доньки в сумі 9500 гривень.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28 серпня 2006 року позов задоволено частково.
Відомості, надруковані в газеті «Доба» м. Чернівці, за НОМЕР_1 , за авторством ОСОБА_2 в статті « ІНФОРМАЦІЯ_1» а саме слова: «Свідки розповідають, що вбивство сталося через ревнощі... Крім ревнощів» - визнано
справа № 22ц- 794 категорія 27/28
Головуючий 1-й інстанції Попов Г.Г.. Доповідач Яремко В. В.
такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність і ділову репутацію позивачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Зобов'язано Редакцію опублікувати спростування вказаних відомостей.
Стягнуто з Редакції та відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 по три тисячі гривень моральної шкоди з кожного.
Стягнуто з Редакції та ОСОБА_2 на користь позивачки та її неповнолітньої доньки судові витрати в розмірі по 150 гривень з кожного.
В апеляційній скарзі Редакція та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю.
Посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права.
Зазначають, що суд першої інстанції прийняв до уваги показання одних свідків та не прийняв до уваги показання інших свідків, при цьому не мотивував цього. Висновки суду про те, що автор статті не мав відповідної інформації про можливе скоєння вбивства через ревнощі і що відомості у статті порочать честь, гідність і ділову репутацію позивачів не відповідають обставинам справи.
Вважають, що по справі не доведено, що автор статті проявив злий умисел при розповсюдженні інформації у статті, а також не доведено факту заподіяння моральної шкоди позивачам.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, відповідача ОСОБА_2, перевіривши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов в частині вимог про спростування недостовірної інформації, суд першої інстанції виходив того, що стаття від ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Доба» , надрукована під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1» за підписом автора ОСОБА_2, є недостовірною інформацією. Викладені в ній факти не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність і ділову репутацію позивачів.
Такі висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та ґрунтуються на наявних у справі доказах.
Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та /або/ членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також право на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім»ї.
Відповідно до ч. З вказаної статті негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Відповідачі не довели , що інформація , викладена у публікації, про те, що вбивство чоловіка позивачки сталося з ревнощів відповідає дійсності і що цю інформацію автор отримав з показань свідків.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 та представник Редакції підтвердили, що на час публікації вони не мали свідчень очевидців, які б підтверджували вказані мотиви вбивства потерпілого.
За таких обставин, оскільки відповідачі не довели, що відповідна негативна інформація про потерпілого відповідає дійсності, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині визнання такої інформації недостовірною та необхідності її спростування.
Доводи апелянтів про неправильну оцінку судом наявних у справі доказів, невідповідність висновків суду в цій частині фактичним обставинам справи є не обґрунтованими.
Відповідно до ч.І ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Представник Редакції та відповідач ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції стверджували, що спірна інформація носить характер припущення, є оціночним судженням автора. Однак, апеляційна скарга не містить таких доводів .
Крім цього, інформація у публікації про скоєння вбивства потерпілого з ревнощів викладена не у формі припущення, а у формі категоричного судження з посиланням на певні джерела (свідків).
Тому, доводи апелянтів про неправильність рішення суду у згаданій частині не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій частині.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові.
Задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та визначаючи розмір морального відшкодування, суд виходив з того, що внаслідок злого умислу журналіста та поширення недостовірної інформації позивачам завдано моральних та душевних страждань внаслідок втручання в особисте життя, це призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків з оточуючими людьми, рідними та близькими.
Однак, такі висновки суду першої інстанції про поширення відповідачами недостовірної інформації внаслідок злого умислу журналіста не відповідають фактичним обставинам справи. Має місце також недоведення позову в частині заподіяння відповідачами позивачці та її доньці моральної шкоди.
Це відповідно до п. п. 1,2 ч..1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
По справі встановлено, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_2 в НОМЕР_1 газети «Доба» було надруковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1» автором і кореспондентом даної газети ОСОБА_2. Як зазначалося вище стаття містить певну недостовірну інформацію.
Статтею 17 Закону "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" передбачено певні особливості їх відповідальності за заподіяну моральну (немайнову) шкоду.
Зі змісту зазначеної статті Закону слідує, що при вирішенні спорів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за позовами до засобів масової інформації з'ясуванню підлягають наявність злого чи іншого умислу журналіста або засобу масової інформації
Під злим умислом журналіста чи засобу масової інформації необхідно розуміти такі їх дії, коли вони перед поширенням інформації усвідомлювали її неправдивість (недостовірність) або неправомірність інших дій (поширення конфіденційної інформації щодо особи без згоди останньої тощо).
Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової інформації є таке їхЛї ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки.
По справі не доведено, що при публікуванні відповідної статті відповідачі діяли зі злим чи іншим умислом щодо позивачки та її неповнолітньої доньки та що журналіст чи службові особи редакції газети усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно-небезпечні наслідки.
Висновки суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_2 проявив злий умисел, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені наявними у справі доказами.
Відповідно до ч.б ст. 17 згаданого Закону журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.
По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_2 поширюючи відповідну інформацію діяв добросовісно, проводив її перевірку в обраний на той час певний спосіб. Зокрема, він за наявності порушеної кримінальної справи спілкувався з особою, яка на той час займалася розслідуванням кримінальної справи.
Таким чином, є підстави для звільнення відповідачів від відповідальності за поширення відповідної інформації.
Суд першої інстанції не зазначив в чому полягає завдана позивачці та її доньці моральна шкода, а позивачкою та її представником не доведено, що спірною публікацією позивачці та її доньці завдано конкретну моральну шкоду.
Тому, оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відсутність злого чи іншого умислу журналіста та засобу масової інформації при поширенні відповідної інформації, про добросовісність журналіста та враховуючи недоведеність факту заподіяння позивачці та її доньці моральної шкоди, необхідність звільнення відповідачів від відповідальності , підстав для задоволення вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди немає.
Крім цього, задоволення вимог позивачки про спростування відповідної інформації саме по собі є певною компенсацією за можливу завдану поширенням такої інформації їй та доньці моральну шкоду.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої скасувати в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди з ухваленням нового рішення про відмову у позові у частині вимог про відшкодування моральної шкоди.
На підставі ст.ст. 277, 280 ЦК України, ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та керуючись ст.ст. 209, 218, 307 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Редакції газети «Доба» та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28 серпня 2006 року в частині задоволення позову ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди скасувати.
В позові ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до Редакції газети «Доба» та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 28 серпня 2006 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців .
Головуючий:
Судді: