ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 13830/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Большакової О.О., Довгополова О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області на постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 22.04.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області про зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2011 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з жовтня 2010 року.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога виплачувалась в не повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 22.04.2011 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 01 жовтня 2010 року по 22 квітня 2011 року, за винятком раніше виплачених сум.

Постановлено стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області в користь ОСОБА_1 - 1,70 грн. сплаченого судового збору.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зміни до Законів України про Державний бюджет на відповідні роки не вносилися, законодавчим органом не приймалися акти на виконання вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати розміри спірного підвищення до пенсії.

Встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення до пенсії.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялася та діяла в редакції відповідно до якої, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії за віком, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції безпідставно постановлено стягнути з управління Пенсійного фонду України у Свалявському районі Закарпатської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 грн. 70 коп.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Свалявському районі Закарпатської області задовольнити частково, постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 22.04.2011 року у справі № 2а-1327/11 в частині стягнення судового збору скасувати та в цій частині прийняти нову постанову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 грн. 70 коп.

В решті постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 22.04.2011 року у справі № 2а-1327/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.О. Большакова

О.М. Довгополов