ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р.Справа № 5/127-б-08

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Г.А.Єрмілова

суддів О.Л.Воронюка, В.В.Лашина

при секретарі судового засідання Гавричкові С.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Витарина" - арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. (ліквідатора); Константінова Є. О., за довіреінстю №б/н від 04.04.2013р.;

від ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС - Єрашова І.Є., за довіреністю №3827/9/10.02-5 від 03.04.2013р.;

від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Тригубенка Ю.П., за довіреністю №010-01/3820 від 07.05.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Акопяна Г.Г.

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 25.04.2013р. про відмову у задоволенні заяви про визнання недійсним договору

у справі № 5/127-б-08

про банкрутство ТОВ "Витарина"

ліквідатор - арбітражний керуючий Акопян Г.Г.

Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 06.08.2013р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва на 18.06.2013р.

Ухвалою суду від 18.06.2013р. строк розгляду апеляційної скарги продовжено до 06.08.2013р.

Відповідно до ст.44 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду Херсонської області знаходиться справа №5/127-Б-08 про банкрутство ТОВ «Витарина», порушена в порядку ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19.01.2013р.).

Постановою господарського суду від 03.07.2008 р. боржника визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шахова В.А., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру і подати до суду звіт та ліквідаційний баланс.

Ухвалою суду від 19.10.2011 р. повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Шахова В.А. припинено, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. та продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції ліквідатор ТОВ «Витарина» звернувся до суду із заявою про визнання недійсною угоди боржника - договору поруки №6907Р від 02.07.2007р., укладеного поміж ТОВ «Витарина » та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в порядку ч.1 ст.25, ч.10 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19.01.2013р.).

Заява мотивована тим, що оспорена угода завдає збитків боржнику, оскільки кредиторські вимоги банку у справі про банкрутство Державної дослідно-експерементальної агрофірми "Асканія-Нова", за яку поручалось ТОВ «Витарина», є погашеними і ліквідатором останнього відмовлено у визнанні вимог і включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Ліквідатор вважав, що ТОВ «Витарина», перерахувавши банку на виконання договору поруки 730000грн., позбавлено, відповідно до договору, отримати відшкодування понесених витрат.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 25.04.2013р. (суддя Ситюк В.Г.) у задоволенні заяви відмовлено з тих мотивів, що оскільки боржник (ТОВ «Витарина»), частково виконав зобов'язання по договору поруки від 02.07.2007 р. і сплатив кредитору (банку) 730000 грн., то до нього в цій частині перейшли права кредитора. Отже, ТОВ «Витарина» набуло право вимоги боргу до боржника - Державної дослідно-експерементальної агрофірми "Аканія-Нова", відповідно ст. 556 ЦК України та п. 4.3.2 договору поруки.

Суд першої інстанції вважав, що відмова ліквідатора Державної дослідно-експерементальної агрофірми "Асканія-Нова" у визнанні вимог банку та включенні їх до реєстру вимог кредиторів не свідчить про відсутність у ТОВ "Витарина" права вимоги боргу і заміни кредитора у справі про банкрутство боржника Державної дослідно-експерементальної агрофірми "Асканія-Нова", оскільки на цей час боржника не ліквідовано.

При винесенні ухвали господарський суд врахував також, що питання недійсності договору поруки було предметом судового розгляду у справі № 4/99-ПД-09 за позовом ТОВ "Витарина" до ВАТ "Укрексімбанк" та Державної дослідно-експерементальної агрофірми "Асканія-Нова", і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.08.2009 р. у задоволенні позову про визнання цього договорк недійсним відмовлено. Правомірність укладення договору поруки та сплати боржником (ТОВ "Витарина") коштів банку встановлено судом і у справі № 22а-5800/2008 р. за позовом ДПІ у м. Херсоні до ТзОВ "Витарина" та ВАТ "Укрексімбанк" про застосування наслідків нікчемного правочину, у задоволенні якого позивачу відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ліквідатор ТОВ «Витарина» арбітражний керуючий Акопян Г.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу від 25.04.2013р. скасувати, а заяву задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В обгрунтування своїх вимог (з урахуванням додаткових пояснень до апеляційної скарги №27 від 03.06.2013р. та №1301/13 від 06.08.2013р.) ліквідатор вказує на те, що:

- за умовами договору поруки від 02.07.2007р. ТОВ «Витарина», як поручитель, взяло на себе обов'язки перед кредитором (ВАТ «Укрексімбанк») солідарно відповідати за виконання Державною дослідно-експерементальною агрофірмою "Асканія-Нова" зобов'язань перед банком, відповідно до договорів застави від 10.04.2000р., 19.04.2000р., 27.04.2000р. до кредитного договору від 10.04.2000р., укладеного поміж ТОВ «Універсал-Юг» та ВАТ «Укрексімбанк». Між тим, господарський суд залишив поза увагою той факт, що, відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області від 14.03.2005р. у справі №6-81-Б про банкрутство ТОВ «Універсал-Юг» вимоги всіх кредиторів, у тому числі і банку, є погашеними. Це підтверджується також змістом постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2011р. у справі №12/141-б про банкрутство Державної дослідно-експерементальної агрофірмои "Асканія-Нова" , в якій зазначено, що станом на 08.09.2011р. банк не має до банкрута вимог грошового характеру. Таким чином, станом на дату укладання спірного договору поруки вимоги банку по кредитному договору від 10.04.2000р. були погашеними. Тому, враховуючи припинення основного зобов'язання ТОВ «Універсал-Юг» перед банком, ТОВ «Витарина» не зможе отримати зустрічне виконання ні від ПАТ «Укрексмібанк», ні від Державної дослідно-експерементальної агрофірми "Асканія-Нова";

- заява про визнання договору поруки недійсним подана в порядку ч.10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з мотивів збитковості цієї угоди для боржника, а не з підстав невідповідності договору положенням ЦК або ГК України. Тому, судові рішення в інших господарських справах, в яких розглядалось питання недійсності спірного договору, на які послався суд першої інстанції, не мають преюдиціального значення при розгляді даної заяви;

- юридичний обов'язок Державної дослідно-експерементальної агрофірми "Асканія-Нова" перед банком по договорам застави встановлювався у формі майнової поруки, який виконаний у повному обсязі шляхом передачі банку права звернення стягнення на майно, що було предметом застави. Однак, банк це право не реалізував, і тому не можна стверджувати про невиконання Державною дослідно-експерементальною агрофірмою "Асканія-Нова" своїх обов'язків перед ПАТ «Укрексімбанк»;

- висновок місцевого господарського суду про те, що до ТОВ «Витарина» перейшли права кредитора і товариство отримало право вимоги до Державної дослідно-експерементальної агрофірми "Асканія-Нова" є помилковим, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що кредитор (ПАТ «Укрексімбанк») вручив поручителю документи, які підтверджують обов'язок боржника, у відповідності до ч.1 ст.556 ЦК України, а також доказів того, що банком замінено кредитора у Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно майна, яке є предметом договорів застави від 10.04.2000р., 19.04.2000р., 27.04.2000р.

Відзиви на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. до Одеського апеляційного господарського суду не надходили.

В судових засіданнях апеляційної інстанції представник ПАТ «Укрексімбанк» проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду від 25.04.2013р. - без змін як таку, що відповідає вимогам закону.

Представник ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС вважав, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В процесі перегляду ухвали суду від 25.04.2013р. в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ «Укрексмібанк» надійшла заява (вих.№069-06/1771 від 29.07.2013р.) в порядку ст.22 ГПК України, ст..ст.256-258, 267 ЦК України про застосування до заяви про визнання договору поруки від 02.07.2007р. недійсним наслідків спливу позовної давності.

В обґрунтування цієї заяви банк вказує на те, що ТОВ «Витарина» визнано банкрутом ще 03.07.2008р., і ліквідаційна процедура у справі №5/127-Б-08 триває понад 5 років. Тому банк вважає, що заява арбітражного керуючого подана з порушенням встановлених положеннями ЦК України строків позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області, проаналізувавши застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п.п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

Таким чином, при розгляді даної справи застосовуються положення Закону, які були чинні до 19.01.2013р.

У відповідності ч.1 ст.25 Закону, ліквідатор має право заявляти до господарського суду вимоги про визнання недійсними угод (договорів) боржника з підстав, передбачених ч.10 ст.17 Закону, за змістом якої ліквідатор має право заявити вимогу про визнання недійсним договору боржника, укладеного до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаного повністю або частково, якщо виконання договору завдає збитків боржнику.

Як вбачається з матеріалів апеляційного оскарження, які надійшли до Одеського апеляційного господарського суду, 10.04.2000р. поміж ВАТ «Укрексімбанк» та ТОВ фірма «Універсал-Юг» було укладено кредитну угоду № 01-VK від 10.04.2000р., за умовами якої банком було відкрито позичальнику відновлювану кредитну лінію у розмірі 300 000,00 дол. США строком погашення не пізніше 25 грудня 2001 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ фірма "Универсал-Юг" за вказаною кредитною угодою поміж сторонами кредитного договору цього ж дня було укладено договір застави, відповідно до якого заставодавець (ТОВ фірма «Универсал-Юг») заставляє майнові права на отримання від Державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія Нова" суми боргу по договору поставки №11/03 від 15.03.2000р. у сумі 960000грн., за яким ТОВ фірма «Универсал-Юг» на умовах товарного кредиту продало агрофірмі паливно-мастильні матеріали, насіння, добриво, гербіциди, обладнання та інший товар на зазначену суму.

Також, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору 19.04.2000р. та 27.04.2000р. поміж банком та Державною дослідно-експериментальною агрофірмою "Асканія Нова" укладено договори застави, за умовами якого заставодавцем в заставу було передано певне рухоме та нерухоме майно, зазначене в п.1.2 договорів.

В подальшому, 02.07.2007р. поміж ТОВ "Витарина" та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі керуючого філією відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" у м. Херсоні було укладено договір поруки № 6907Р5, за умовами якого поручитель (ТОВ «Витарина») взяв на себе обов'язки перед кредитором (банком) солідарно відповідати в повному обсязі за повне виконання боржником - Державною дослідно-експериментальною агрофірмою "Асканія Нова" своїх зобов'язань перед кредитором відповідно до договорів застави від 10.04.2000р., від 19.04.2000р., від 27.04.2000р.

У статті 1 договору поруки визначено, що станом на дату укладення цього договору сума зобов'язань поручителя перед кредитором становить 987 040, 97грн.

Пунктом 4.4.1 договору передбачено, що у строк до 11 липня 2007 року поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання перед кредитором у сумі 730 000грн., а у решті суми - виконати свої зобов'язання на протязі строку дії договору (тобто, до 02.07.2008р.).

У відповідності до п.8.2 договору його дія припиняється з припиненням забезпеченого ним зобов'язання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.

Меморіальним ордером на переказ готівки №111 від 02.07.2007р. ТОВ «Витарина» перерахувало банку 50000грн., а меморіальним ордером №1227 від 10.08.2007р. - 680 000грн.

В подальшому банк звернувся до ліквідатора ТВО „Виторина" арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. з грошовими вимогами в сумі 257 040,97грн.

Листом №128 від 14.12.2012р. ліквідатор повідомив банк, сплата цієї грошової суми є неможливою, а у березні 2013року звернувся до господарського суду із заявою про визнання договору поруки від 02.07.2007р. недійсним з підстав його збитковості для ТОВ „Виторина".

Аналізуючи зміст зазначених вище договорів застави та спірного договору поруки, судова колегія звертає увагу на наступне.

У відповідності до положень Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом договорів застави від 19.04.2000р. та 27.04.2000р. є передача Державною дослідно-експериментальною агрофірмою "Асканія Нова" у заставу низки рухомого та нерухомого майна, і вони не містять обов'язку заставодавця сплатити кредитору - банку грошові кошти.

Тобто, у Державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія Нова" будь-яких грошових зобов'язань перед банком не виникло.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За загальним правилом, як й інші способи забезпечення виконання зобов'язань, договір поруки забезпечує дійсне зобов'язання.

Судова колегія відзначає, що у спірний договір поруки забезпечує, з одного боку, вже прострочене зобов'язання, оскільки терміном повернення ТОВ фірмою «Универсал-Юг» кредитних коштів визначено 09.04.2001р.

За умовами договорів застави від 19.04.2000р. та 27.04.2000р. заставодавець (Державна дослідно-експериментальна агрофірма "Асканія Нова") передає кредитору (банку) право звернення стягнення на майно у випадку невиконання ТОВ фірмою «Универсал-Юг» зобов'язань за кредитним договором, і такий обов'язок (щодо передачі майна в заставу та права звернення стягнення на це майно) був виконаний Державною дослідно-експериментальною агрофірмою "Асканія Нова".

Проте, в договорі поруки від 02.07.2007р. йдеться про безпідставний обов'язок поручителя (ТОВ «Витарина») перерахувати банку грошові кошти.

Так, у статті 1 договору поруки визначено, що станом на дату укладення цього договору сума зобов'язань поручителя перед кредитором становить 987 040, 97грн., у п. 4.4.1 договору вказано про те, що у строк до 11 липня 2007року поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання перед кредитором у сумі 730 000грн., а у решті суми - виконати свої зобов'язання на протязі строку дії договору.

Для покладання на ТОВ „Витарина" такого обов'язку сплатити ці кошти у визначений термін не існувало жодних господарсько-правових підстав.

Тому, заява арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. про збитковість договору поруки від 02.07.2007р. для ТОВ „Витарина" є обгрунтованою.

Що стосується договору застави від 10.04.2000р., укладеного поміж банком та ТОВ фірмою «Универсал-Юг», то судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що Державна дослідно-експериментальна агрофірма "Асканія Нова" не є стороною цієї угоди, договір не підписувала і ніяких обов'язків на себе за цим договором не приймала. Відповідно, і у поручителя по договору поруки не виникло ніяких обов'язків по забезпеченню виконання Державною дослідно-експериментальною агрофірмою "Асканія Нова" зобов'язань по вказаному договору застави.

Таким чином, судова колегія погоджується із доводами арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. про збитковість договору поруки для ТОВ «Витарина», адже це підтверджується всім ходом виконання сторонами кредитного договору та договорів застави своїх зобов'язань. Умови договору поруки містять ознаки угоди, яка не спрямована на настання юридичних наслідків саме забезпечення виконання зобов'язання заставодавця перед банком, а мають наслідком лише завдання збитків ТОВ „Виторина".

Що стосується заперечень банку та посилання на існування судових рішень, в яких вирішувались питання недійсності спірного правочину, то судова колегія відзначає, що предметом розгляду господарської справи №4/99/ПД-09 за позовом ТОВ „Витарина" до ВАТ „Укрексімбанк" та Державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія Нова" було визнання недійсним договору поруки з мотивів його невідповідності вимогам ст.553 ЦК України у зв'язку із припинення основного зобов'язання станом на дату укладення договору, а предметом розгляду адміністративної справи №22а/5800/2008р. за позовом ДПІ у м.Херсоні до ТОВ „Витарина" та ВАТ „Укрексімбанк" - застосування наслідків нікчемного правочину, який вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідно до ст.ст. 229,230 ЦК України.

Тобто, недійсність договору поруки обгрунтовувалась позиавачами у наведених справах положеннями ЦК України.

У даному випадку, заява подана ліквідатором ТОВ „Витарина" з мотивів його збитковості для боржника, і це право надано йому спеціальним нормативним актом - Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, судові рішення у справах № №4/99/ПД-09 і 22а/5800/2008р.не мають преюдиціального значення для розгляду заяви арбітражноо керуючого Акопяна Г.Г.

Місцевий господарський суд наведених обставин не з'ясував та не дав їм належної оцінки, а відтак дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви арбітражного керуючого Акопяна Г.Г.

З урахуванням наведеного, ухвала суду від 25.04.2013р. залишатись чинною не може та підлягає скасуванню із задоволенням заяви арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. про визнання договору поруки №6907Р від 02.07.2007р., укладеного поміж ТОВ «Витарина » та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» недійсним.

За правилами ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. по сплаті судового збору за подачу заяви (1147грн.) та апеляційної скарги (573,50грн.) відшкодовуються на його користь за рахунок ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м.Херсоні.

Щодо заяви ПАТ «Укрексімбанк» про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, то вона залишається судовою колегією без розгляду з огляду на приписи ст.267 ЦК України, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а також ст.101 ГПК України, за правилами якої в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.44,49, 85,103-106 ГПК України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 25.04.2013р.по справі № 5/127-б-08 - скасувати.

Заяву арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. задовольнити.

Визнати недійсною угоду боржника, а саме договір поруки №6907Р5 від 02.07.2007р., укладений між ТОВ „Витарина" та ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України".

Стягнути з ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" в м.Херсоні на користь арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. 1147грн. судового збору за подачу заяви про визнання недійсним договору та 573,50грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів сторін.

Повний текст постанови складено 13.08.2013р.

Головуючий суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя В.В. Лашин