АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2006 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:
Головуючого: Винту Ю.М.
Суддів: Яремка В.В., Галичанського А.Д.
Секретаря: Єфтеньєва О.Г.
З участю позивача ОСОБА_1, представника відповідачів Сухар Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову та ухвалу Першотравневого районного суду м, Чернівці від 26 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту містобудівельного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та до Департаменту містобудівельного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з даним позовом.
Посилалися на те, що 13 червня 2006 року ними подана письмова заява на ім'я начальника інспекції державного архітектурного будівельного контролю при Департаменті містобудівельного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради ( далі -Інспекція) з проханням скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. ст. 53-1, 97 КпАП України на іншу особу. Відповідні письмові докази вчинення адміністративного правопорушення ними були додані до заяви.
Однак, відповідачем звернення не розглянуто, протокол про адміністративне правопорушення не складено, справа не розглядалась і про результати прийнятого рішення позивачі повідомлені не були.
Просили визнати бездіяльність Інспекції неправомірною, зобов'язати відповідачів забезпечити порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення, виконати завдання та вимоги ст. ст. 245-254, 277-285 КпАП України, надати можливість ознайомитися із матеріалами справи, розглянути справу у визначені законом строки, скласти протокол про адміністративне правопорушення згідно ст. 281 КпАП України, внести пропозицію до Першотравневої ради м. Чернівці про звернення до суду з позовом про зобов'язання іншої особи провести відповідну перебудову з приведенням самочинно збудованої споруди до вимог ДБН 369-92 п.3.25, а розмір земельної ділянки до розміру, наданого рішенням
Справа № 22а-220 Головуючий у 1 інстанції
Категорія: 14/37 Марчук В.Т.
Доповідач ЯремкоВ.В.
виконкому Чернівецької міської ради НОМЕР_1.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2006 року провадження у частині позовних вимог ОСОБА_1 про внесення пропозиції до Першотравневої ради м. Чернівці про звернення до суду з позовом про зобов'язання ОСОБА_3 провести відповідну перебудову з приведенням самочинно збудованої споруди до вимог ДБН 369-92 п.3.25, а розмір земельної ділянки до розміру, наданого рішенням виконкому Чернівецької міської ради НОМЕР_1 закрито.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2006 року позов в частині вимог позивачки ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції та Департаменту містобудівельного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради( далі -Департамент) про зобов'язання відповідача забезпечити порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, виконати завдання та вимоги ст. ст. 245 - 254, 277 - 285 КпАП України відмовлено за безпідставністю.
На вказані судові рішення від 26 вересня 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.
Просять ухвалу та постанову скасувати , а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи.
Зазначають, що ними головуючому у справі заявлявся відвід, ухвалу від 26 вересня 2006 року суд постановив передчасно, оскільки в той день фактично було лише закінчено підготовку справи до розгляду . Що ж до постанови суду, то вона порушує вимоги ст. 72 ч.І КАС України.
Колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.1, 4 ст.202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у разі неповного з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права.
Вимоги позивача ОСОБА_1 зводилися, до необхідності визнання неправомірною бездіяльності відповідачів при розгляді його заяви від 13 червня 2006 року про необхідність притягнення інших осіб до адміністративної відповідальності, зобов'язання відповідачів притягнути до такої відповідальності інших осіб.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що Інспекцією звернення ОСОБА_1 розглянуто відповідно до вимог Закону України « Про звернення громадян» (далі - Закон), заявнику дана письмова відповідь.
Однакі такі висновки суду першої інстанції зроблено внаслідок неповного з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, має місце порушення норм матеріального права, що відповідно до ст..202 КАС України є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Колегією суддів встановлено, що 13 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Інспекції з письмовою заявою , в якій посилався на скоєння іншою особою щодо нього протиправних дій та просив вжити щодо неї певні заходи, ініціювати щодо цієї особи провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Станом на 24 липня 2006 року, тобто, на час звернення ОСОБА_1, до суду з даним позовом, Інспекція фактично звернення остаточно не розглянула, не дала позивачеві відповіді на звернення. Письмову відповідь на заяву позивачеві було надіслано поштою лише 28 липня 2006 року.
Відповідно до ст.. 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
По справі встановлено, що позивачу інспекцією дана відповідь на звернення після встановленого Законом місячного строку (а.с.66). При цьому відповідачем не доведено, що в місячний термін неможливо було вирішити порушені у зверненні питання і що про це Інспекція повідомляла позивача.
Хоча на письмовій відповіді на звернення і зазначено, що вона дана у місячний строк -13 липня 2006 року, однак, фактично звернення розглянуто у строк понад один місяць.
Це стверджується фактом надіслання позивачеві листа - відповіді лише 28 липня 2006 року. Ці обставини представником відповідачів належними доказами не спростовано.
Таким чином, по справі встановлено, що Інспекцією допущено бездіяльність при розгляді звернення ОСОБА_1 в частині строків розгляду такого звернення, а тому позовні вимоги про визнання вказаної бездіяльності неправомірною підлягають задоволенню.
Оскільки на звернення позивача Інспекцією дана відповідь в ході розгляду справи, то підстав для покладення обов'язку на Інспекцію розглянути звернення позивача на даний час немає.
Що ж до вимог позивача ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача притягнути до адміністративної відповідальності інших осіб з подальшим накладенням на них адміністративного стягнення , то воно не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до п.З ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про накладення адміністративних стягнень.
Апелянт ОСОБА_1 посилається на порушення судом вимог ч.І ст. 72 КАС України та наявність в матеріалах справи рішення Ленінського районного суду м. Чернівці від 7 серпня 2003 року ( а.с.27) в справі за його позовом та позовом ОСОБА_2 до Департаменту, яким зобов'язано Департамент надати позивача певні роз'яснення та інформацію. Однак, вказане рішення не може бути підставою для покладення на інспекцію чи Департамент обов'язку притягнути до адміністративної відповідальності інших осіб.
Апелянт ОСОБА_1 також посилається на факт заявления ним відводу судді, який розглядав справу. Однак, заяву відвід було вирішено відповідно до вимог КАС і з матеріалів справи не вбачається, що рішення ухвалено неповноважним складом суду.
Колегія суддів вважає, що підлягає задоволенню апеляційна скарга і в частині вимог позивачки ОСОБА_2 про скасування ухвали суду від 26 вересня 2006 року.
Так, залишаючи без розгляду адміністративний позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що позивачка повторно не з'явилася в судове засідання без поважних причин, про причини неявки до суду вона не повідомила та не подала суду заяви про розгляд справи у її відсутність.
Однак, таке рішення суд ухвалив з порушенням норм процесуального права.
Частиною 3 ст. 128 , пунктом 4 ч.І ст.155 КАС України передбачено, що суд може своєю ухвалою залишити позовну заяву без розгляду якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Однак, за змістом вказаних норм права та п. 2 ч.І ст. 128 КАС України таке залишення позовної заяви без розгляду можливе, якщо суд відкладав розгляд справи саме з причин неприбуття позивача в перше судове засідання і його повторне неприбуття у друге судове засідання.
Як вбачається зі змісту журналу судового засідання від 18 вересня 2006 року та запису фіксування процесу технічними засобами судом першої інстанції не вирішувалося питання про наслідки неявки позивачки ОСОБА_2 в судове засідання 18 вересня 2006 року, а розгляд справи було відкладено на 26 вересня 2006 року не з причин її неприбуття в судове засідання, а з причин задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.
За таких обставин, за умови неприбуття позивачки ОСОБА_2 в судове засідання на 26 вересня 2006 року, суд не мав підстав у цьому судовому засіданні залишати позов ОСОБА_2 без розгляду.
Тому, оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню з направлення справи в частині позовних вимог ОСОБА_2 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підстав ст..20 Закону України « Про звернення громадян» , керуючись ст.ст.160, 196, 199, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2006 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту містобудівельного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради по несвоєчасному розгляду звернення ОСОБА_1 від 13 червня 2006 року неправомірною.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2006 року скасувати і дану справу в частині позову ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту містобудівельного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та до Департаменту містобудівельного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий:
Судді: