АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці «28» листопада 2006 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Кузняка В.О.
суддів Горецької CO., Струбіцької О.М.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
та захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Першотравневого району м.Чернівців, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Першотравневого районного суду М.Чернівців від 25 вересня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження уродженець АДРЕСА_1, житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, працюючий робітником ВАТ «ІНФОРМАЦІЯ_2», раніше судимий 27.12.2002 року Ленінським райсудом м.Чернівців за ст.ст. 185 ч.3,185 ч.5 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна, постановою Волинського районного суду Івано-Франківської області від 04.06.2005 року замінено не відбуту частину покарання
Справа№ 11-430/2006 Головуючий у І інстанції Марчук В. Т.
Категорія:ч.1 ст.162 КК України Доповідач: Струбіцька О.М,
2
на 1 рік 1 місяць 10 днів виправних робіт з відрахуванням 20% заробітної плати в дохід держави,
засуджений за ч.І ст.162 КК України на три роки обмеження волі.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді трьох років обмеження волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 відраховано з дня прибуття до місця відбуття покарання.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 25.05.2006 року біля 22 години порушуючи гарантоване ст.ЗО Конституції України право недоторканості житла проник через вікно у АДРЕСА_2м. Чернівців, яка належить ОСОБА_3, звідки викрав майна на суму 425грн.
На цей вирок подано апеляції прокурором Першотравневого району м. Чернівці, захисником ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2
В апеляції прокурор просить скасувати вирок як незаконний та постановити новий.
Вимоги апеляції прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції застосував при призначенні покарання принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, при необхідності згідно ст. 71 КК України приєднати повністю або частково невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Крім цього, прокурор вважає, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі винного, який вчинив злочин невеликої тяжкості внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин, повністю визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував збитки, позитивно характеризується по місцю проживання, а ці підстави не були враховані при призначенні найтяжчого покарання згідно санкції статті.
В апеляції захисник ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, пом'якшити покарання на виправні роботи.
Вимоги апеляції захисник обґрунтовує тим, що суд, призначаючи покарання, не дав об'єктивної оцінки пом'якшуючим покарання обставинам і призначив занадто суворе покарання засудженому, що не відповідає тяжкості злочину, особі винного.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція прокурора
з
підлягає частковому задоволенню, апеляція захисника ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винність ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.І ст. 162 КК України повністю доведена зібраними по справі доказами, їм дана вірна юридична оцінка і не оспорюється в апеляціях.
При призначенні покарання судом допущено порушення вимог ст.ст. 65, 71, 72, 82 КК України.
Таке порушення полягало в наступному. При призначенні покарання за сукупністю вироків, якщо засуджений після постановления вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Однак, судом першої інстанції було проігноровано названі вимоги ст. ст. 71, 82 КК України та застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, що в даному випадку є неприпустимим. І як наслідок, остаточне покарання ОСОБА_2 призначено неправильно.
Згідно ст. 65 КК України суд повинен призначити покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно роз'яснень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003р. коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м»які види покарань, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі, призначати менш суворе покарання особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину і відшкодували збитки.
Судом першої інстанції при обранні виду, розміру покарання було проігноровано названі вимоги стосовно ОСОБА_2
Відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність таких обставин, що пом'якшують покарання як: визнання вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, відшкодування шкоди, дані про особу, а саме позитивна характеристика, наявність постійного місця роботи, дають підстави прийти до висновку, що покаранням, яке буде необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових злочинів є покарання у виді виправних робіт, а не обмеження волі, яке не відповідатиме тяжкості злочину, особі засудженого, є явно несправедливим внаслідок суворості.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає в частині призначеного покарання ОСОБА_2 скасуванню. Покарання за ч.І ст. 162 КК України слід призначити у виді виправних робіт, до цього покарання необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, яка згідно
4
постанови Волинського районного суду Івано-Франківської області від 04.06.2005р. становила 1 рік 1 місяць 10 днів виправних робіт з відрахуванням 20% заробітної плати в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 371, 372 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Першотравневого району м. Чернівців задовольнити частково.
Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від25 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити, скасувавши в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.І ст. 162 КК України на один рік одинадцять місяців виправних робіт з відрахуванням 20% заробітної плати в дохід держави.
На підставі ст.ст. 71, 82 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 грудня 2002 року у виді одного місяця виправних робіт та остаточно до відбуття покарання призначити ОСОБА_2 два роки виправних робіт з відрахуванням 20% заробітної плати в дохід держави.
Початок строку відбуття покарання обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий В.О.Кузняк
Судді С.О.Горецька
О.М.Струбіцька