АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Чернівці 14 листопада 2006 року судова колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого КузнякаВ.О.
Суддів Струбіцької О.М., Давнього В.П.
за участю прокурора Слюсарюк Р. Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14 вересня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, Українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює будівельником, раніше не судимий, -засуджений за ст.115 ч.І КК України на 8 років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу обрана у вигляді тримання під вартою.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що 19 травня 2006 року біля 22 години, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись в кімнаті АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклого конфлів:ту зі своєю дружиною з приводу ведення нею аморального способу життя, схопив зі столу ніж господарсько-побутового призначення та діючи умисно, наніс потерпілій удар ножем в життєво важливий орган - серце, чим спричинив, тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №463 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх виникнення та від яких настала смерть потерпілої ОСОБА_3
На вказаний вирок надійшла апеляція засудженого ОСОБА_1, в якій він просить вирок суду змінити, пом'якшити призначену судом першої інстанції міру покарання та застосувати ст.69 КК України, оскільки він не мав умислу на вбивство своєї дружини, а мав намір лише налякати останню, повністю визнав свою вину, сприяв слідству.
Справа № 11-426 2006р. Головуючий у І інстанції Волошин С. О.
Категорія стЛ5 ч.1 КК України Доповідач: Кузняк В. О.
2
Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав доводи апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Винність засудженого ОСОБА_1 в скоєні злочину при обставинах викладених у вироку, доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами і його діям дана вірна юридична оцінка.
Так, засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, крім того його винність повністю підтверджується іншими доказами по справі. Зокрема, показаннями неповнолітніх потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, законного представника неповнолітніх потерпілих ОСОБА_6, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 19.05.2006 року, протоколі огляду речових доказів, висновку судово-медичної експертизи №463, висновку судової медико-криміналістичної експертизи №11-МК, висновках судово-імунологічних експертиз №№880, 815, 814, 813, висновку дактилоскопічної експертизи №1257, висновку амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №350, з яких видно, що засуджений дійсно вчинив умисне вбивство своєї дружини ОСОБА_3
Посилання засудженого ОСОБА_1 в апеляції на те, що він не мав наміру на вбивство своєї дружини, а лише хотів її налякати є безпідставними. Вони спростовуються показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4, з яких видно, що засуджений ОСОБА_1 не відреагував на її прохання заспокоїтися, умисно, з метою позбавлення життя наніс ОСОБА_3 удар ножем в область серця. Показання неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 підтверджуються характером ножового поранення та висновками вищезазначених експертиз. Наносячи удар ножем в серце засуджений усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання. Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що твердження засудженого про відсутність умислу на вбивство є способом його захисту та намаганням уникнути суворого покарання за скоєний злочин.
Добуті докази в своїй сукупності свідчать про те, що суд правильно кваліфікував дії засудженого за ст.115 ч.І КК України, оскільки доведено, що він скоїв вбивство, тобто умисно, протиправно заподіяв смерть іншій людині.
Разом з тим, судова колегія вважає, що при обранні міри покарання ОСОБА_1 суд І інстанції, хоч і зіслався на обставини, що пом»якшують покарання фактично їх не врахував, як і не в повній мірі врахував дані про його особу і призначив покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.
Зокрема судом враховано, що засуджений вчинив злочин у стані алкогольного сп»яніння, розкаявся у вчиненому, дав суду зізнавальні показання, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується по місцю проживання.
з
Однак, судова колегія вважає, що судом не взято до уваги, що вчиненню ОСОБА_1 злочину передувала протиправна поведінка потерпілої, яка фактично була ініціатором конфлікту, повідомивши засудженому, що вона займалась проституцією, чим спровокувала останнього, дана обставина образила його як чоловіка.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 ст.69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.І ст.115 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 373 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію ОСОБА_1задовольнити частково, вирок Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14 вересня 2006 року щодо останнього змінити.
Призначити ОСОБА_1покарання за ст.115 ч.І КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді шести років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий В.О. Кузняк
Судді О.М. Струбіцька
В.П. Давній