Справа № 1-155
2008 р
В И Р О К
І М ЕНЕМ У К Р А Ї Н И
04 вересня 2008 року Миколаївський районний суд Львівської області
в складі головуючого - судді Запотічного І.І.
при секретарі Гнатів О.Л.
з участю прокурора Пристаюка В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця м. Миколаїв Львівської області,
громадянина України, українця, із вищою освітою,
безпартійного, розлученого, не працюючого, військовозобов'язаного,
жителя АДРЕСА_1
Львівсько області, раніше не судимого
за ч. 1 ст. 164 КК України
в с т а н о в и в :
Підсудний ОСОБА_1 згідно рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09.07.1992 року зобов'язаний сплачувати щомісячно, починаючи з 01.07.1992 року в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. в розмірі Ѕ частини від всіх видів заробітку, але не менше 20 крб. неоподаткованого мінімуму до досягнення нею повноліття. Однак, незважаючи на рішення суду ОСОБА_1 не сплачував аліменти на утримання дитини, злісно ухилявся від свого обов'язку, що виразилось в тому, що будучи попереджений державним виконавцем про кримінальну відповідальність у разі несплати аліментів на користь стягувача, не звертаючи уваги на неодноразові звернення до нього дружини з приводу сплати аліментів, продовжував злісно ухилятись від їх сплати і станом на 01.06.2008 року його заборгованість по аліментах становить 10682, 95 грн.
Крім цього, ОСОБА_1 згідно рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21.02.2000 року зобов'язаний сплачувати щомісячно, починаючи з 09.02.2000 року в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян до досягнення дитиною повноліття. Однак, незважаючи на рішення суду ОСОБА_1 не сплачував аліменти на утримання дитини, злісно ухилявся від свого обов'язку, що виразилось в тому, що будучи попереджений державним виконавцем про кримінальну відповідальність у разі несплати аліментів на користь стягувача, не звертаючи уваги на неодноразові звернення до нього дружини з приводу оплати аліментів, продовжував злісно ухилятись від їх сплати і станом на 01.06.2008 року його заборгованість по аліментах становить 4380, 02 грн.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і показав, що у 1988 р. одружився з ОСОБА_2. За час подружнього життя в них народилася дочка ОСОБА_3 У 1992 р. він з нею розлучився, тоді ж районний суд виніс рішення сплачувати на користь дружини на утримання неповнолітньої дочки аліменти. Із 1992 р. по 2003 р. аліменти сплачував, однак в подальшому їх не платив. У 1995 р. вдруге одружився з ОСОБА_4, у шлюбі з останньою в них народився син ОСОБА_5 Розлучився з нею у 2001 році.
У 2000 році районний суд виніс рішення сплачувати на користь дружини ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина аліменти. З того часу до 2003 року ОСОБА_1 сплачував своїй дружині аліменти, однак в подальшому залишився без роботи і допомагав час від часу матеріально. З 2003 року він офіційно ніде не працював, їздив на заробітки. Розкаюється у скоєному та просить його суворо не карати. Зазначив, що зібрані слідством матеріали справи відповідають дійсності і він немає заперечень щодо повноти пред'явленого йому обвинувачення та кваліфікації його дій, а тому вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які він не оспорює.
Оцінюючи покази підсудного та зібрані слідством докази по справі, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки такий злісно ухилявся від сплати, встановлених рішеннями Миколаївського районного суду Львівської області, аліментів на утримання сина та дочки та його заборгованість по аліментах становить 15062, 37 грн.
Обставин, що обтяжують покарання підсудному судом не встановлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному суд визнає щире каяття підсудного у вчиненому злочині.
Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що повністю визнав свою вину і розкаюється у вчиненому та вважає необхідним обрати йому покарання, пов'язане із обмеженням волі, але, враховуючи вищенаведені обставини, застосувати до нього ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України , суд -
з а с у д и в :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та обрати йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи та періодично з'являтися в такі для реєстрації.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб через Миколаївський районний суд Львівської області з часу проголошення такого.
Суддя Запотічний І.І.