Справа № 1-95

2008 р                                          

                                                 В И Р О К

                                    І М ЕНЕМ     У К Р А Ї Н И

08 травня 2008 року                          Миколаївський районний суд Львівської області          

                    в складі головуючого - судді Запотічного І.І.

                    при секретарі Гнатів О.Л.

                    з участю  прокурора Пристаюка В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві кримінальну справу про обвинувачення

                            ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

                            уродженця смт. Уренга, Усть-Вимського району, Комі АРСР,

                            громадянина України, українця, із середньо-професійною освітою,

                            безпартійного, одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного,

                            зареєстрованого в АДРЕСА_1,        

                            жителя АДРЕСА_2,

                            раніше не судимого,-

      за ч. 1 ст. 164 КК України

                                                               в с т а н о в и в  :

             Підсудний ОСОБА_1 згідно постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 19.07.1993 року повинен сплачувати щомісячно, починаючи з 07.07.1993 року в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. в розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку, але не менше 25 % заробітку на кожну дитину до досягнення ними повноліття. За цей час аліменти з нього було утримано в розмірі 50 % по 31.03.1996 року. Після цього, вже маючи заборгованість по аліментах, ОСОБА_1 звільнився з місця праці -                                     ВАТ «Миколаївцемент», і незважаючи на постанову суду не сплачував аліменти на утримання дітей, злісно ухилявся від свого обов'язку, що виразилось в тому, що маючи неофіційну роботу у приватних осіб та заробіток, будучи попереджений державним виконавцем про кримінальну відповідальність у разі несплати аліментів на користь стягувача, продовжував злісно ухилятись від їх сплати і станом на 01.01.2008 року його заборгованість по аліментах становить 22897,62 грн.

             В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і показав, що  ОСОБА_2 була його першою дружиною. З нею розлучились у квітні 1993 року та від їхнього шлюбу народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4. Після того, як його колишня дружина звернулася в суд із заявою про стягнення з нього аліментів, йому відомо, що з 07 липня 1993 року він мав сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей. Після звільнення з ВАТ «Миколаївцемент», ОСОБА_1 почав їздити на заробітки за кордон, а діти проживали з колишньою дружиною. Йому також відомо, що згідно даних державної виконавчої служби сума заборгованості по аліментах становить 22897,62 грн. Розкаюється у скоєному та просить його суворо не карати. Зазначив, що зібрані слідством матеріали справи відповідають дійсності і він немає заперечень щодо повноти пред'явленого йому обвинувачення та кваліфікації його дій, а тому вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які він не оспорює.

            Оцінюючи покази підсудного та зібрані слідством докази по справі, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки такий злісно ухилявся від сплати, встановлених постановою Миколаївського районного суду Львівської області, аліментів на утримання двох дітей та його заборгованість по аліментах становить 22897,62 грн.

            Обставин, що обтяжують покарання підсудному судом не встановлено.

            Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному суд визнає щире каяття підсудного у вчиненому злочині.

     Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що повністю визнав свою вину і розкаюється у вчиненому та вважає необхідним обрати йому покарання, пов'язане із обмеженням волі, але, враховуючи вищенаведені обставини, застосувати до нього ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання.

  Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 залишити без розгляду, оскільки в провадженні Відділу ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області знаходиться виконавчий лист по справі № 2-56 від 19.07.1993 року, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати в користь Пенькової О.Б. аліменти на утримання двох дітей - дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4, і по якому значиться заборгованість підсудного по аліментах в сумі 22897,62 грн.

                                                      Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України , суд -        

                                                                            з  а  с  у  д  и  в   :

             ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого              ч. 1  ст. 164  КК України  та обрати йому покарання у виді  1 (одного) року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю  1 (один)  рік.

             На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи.

             Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 залишити без розгляду.

              На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб через Миколаївський районний суд Львівської області з часу проголошення такого.

                         Суддя                                                              Запотічний І.І.