№ справи:109/1016/2013-ц Головуючий суду першої інстанції:Мязгов Л.О.

№ провадження:22-ц/190/3879/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Сокола В.С.,

суддів:Болотова Є.В., Пономаренко А.В.

при секретарі:Щеглова Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду АРК від 25 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

14 грудня 2006 р. ОСОБА_6 звернулася до суду із вище зазначеним позовом (а.с. 4-9). Даний позов ОСОБА_6 неодноразово уточнювала, остаточно у порядку ч. 2 ст. 31 (друге речення) ЦПК України) змінивши підстави позову (а.с. 212а-212в), просила визнати недійсним на підставі ст.ст. 229, 233, 235 ЦК України договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 22 грудня 2005 р. і повернути їй дане домоволодіння. В обґрунтування вимог позову вказала на вчинення правочину внаслідок помилки, вона вважала, що буде укладений договір довічного утримання, посилалась на тяжкі обставини, які привели до негативних наслідків у вигляді відсутності житла.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує на неврахування судом першої інстанції того, що вона, як тяжко хвора і людина дуже похилого віку, подарувала домоволодіння під впливом тяжких обставин (малий розмір пенсії, захворів і згодом помер чоловік), до жовтня 2006 р. відповідач забезпечував її та ще живого на той час чоловіка всім необхідним, неврахування того, що подарований будинок являвся єдиним житлом.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

З висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення позову колегія суддів погоджується.

Вимагаючи визнання оспорюваного договору дарування недійсним на підставі ст.ст. 229 (вчинення правочину під впливом помилки), 235 (вчиненням правочину сторони намагались приховати договір довічного утримання) ЦК України) позивачка фактично послалась на взаємовиключні підстави.

Так, у первісному позові (а.с. 8, абзац 5) позивачка зазначала, що відповідач обманом заволодів будинком, спекулюючи на тому, що оформлення договору дарування являється більш економним внаслідок меншого розміру державного мита. Тобто сторона(позивачка) як до вчинення оспорюваного правочину, так і під час його посвідчення розуміла, що сторони саме вчиняють договір дарування.

Крім того, у цій частині доводів суд першої інстанції правильно послався на те, що п. 10 вказаного договору має посилання про роз'яснення нотаріусом сторонам договору, у тому числі і положень ст. 744 ЦК України, поняття договору довічного утримання (а.с. 10).

Даний висновок суду першої інстанції ОСОБА_6 не спростувала належними доказами.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує і те, що обдарований являється сином позивачки, зареєстрований і проживає в спірному житловому будинку, згідно положень сімейного законодавства він зобов'язаний утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги(глава 17 СК України). З огляду на зазначене, доводи позову у частині вчинення правочину під впливом тяжкої обставини, являються недоведеними належними доказами. В цій частині колегія суддів вказує також і те, що на відповідача, як члена сім'ї позивачки, законом покладені і зобов'язання по утриманню будинку і оплаті спожитих комунальних послуг, саме на що і посилалась позивачка як на тяжку обставину.

Доводи скарги у цій частині щодо свого віку, стану здоров'я як свого (а.с. 157-158), так і чоловіка, який у 2006 р. захворів на тяжку хворобу і потім помер, неможливість у зв'язку з малим розміром пенсії забезпечити сім'ю ліками, їжею і сплачувати необхідні платежі по утриманню будинку, тощо в даному випадку не являються тими обставинами, які змусили позивачку вчинити даний договір - саме безвідплатний правочин, а лише являються тими умовами життя людини даного віку, у яких проживала позивачка як до вчинення, так і після вчинення правочину. З огляду на вище зазначене, з допомогою даного правочину позивачка не набула і не могла набути жодних цінностей для мінімізації тих негативних, на її думку, обставин свого життя, а при безвідплатному правочину - і не могла їх набути у жодному випадку, оскільки, і як вказувала сама позивачка (а.с. 8, абзац 5) вона розуміла, що сторони уклали договір дарування.

З огляду на встановлене, колегія суддів на підставі ст. 308 ЦПК України оскаржуване рішення суду залишає без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду АРК від 25 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: