Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-14113/12/0170/29
06.08.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Кучерука О.В. ,
Кондрак Н.Й.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В.) від 24.12.12 у справі № 2а-14113/12/0170/29,
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)
до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим ДВС України (вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)
про спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2012 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим , проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П. на суддю Кучерука О.В.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 06.08.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополь АР Крим (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі відповідач) про зобов'язання відповідача здійснити виконавчі дії по виконанню постанови №5 від 18 січня 2001 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. ОСОБА_2
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 29 березня 2001 року позивачем до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим було направлено постанову №5 від 18 січня 2001 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. ОСОБА_2 До теперішнього часу ані постанови про закінчення виконавчого провадження, ані ні постанови про повернення виконавчого документа, ані постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополь АР Крим від відповідача не надходило, а заборгованість за вищевказаним виконавчим документом не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
В статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.
У відповідності до ст.ст. 1, 3 Закону України від 24.03.1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу в порядку, передбаченому законом (ст. 4 Закону України № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу").
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21.04.1999 року, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до супровідного листа від 28.03.2001 року вих. №15-01-5/665 позивачем на адресу відповідача була направлена постанова №5 від 18 січня 2001 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. ОСОБА_2 для примусового виконання.
Статтею 25 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі Закон № 606-XIV) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк, у порядку встановленому цим Законом.
Так, статтею 26 Закону № 606-XIV передбачено повноваження державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом. Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, після отримання постанови Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим №5 від 18 січня 2001 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. ОСОБА_2, державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим мав у триденний строк вирішити питання про відкриття виконавчого провадження або про відмову у відкритті провадження за вказаним виконавчим документом.
Таким чином, у зв'язку з тривалим неотриманням Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим постанов державних виконавців ані про відкриття виконавчого провадження, ані про відмову у відкритті, ані повернення постанови без виконання, ані постанови про закінчення виконавчого провадження, 31 жовтня 2012 року за вих. №11315/09-5 позивачем на адресу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим було направлено скаргу на бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання, у тому числі постанови №5 від 18 січня 2001 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. ОСОБА_2 (а.с.7-9).
Так, на зазначену скаргу Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим на адресу позивача було направлено лист від 30 листопада 2012 року вих. №27419/10/1-06, з якого вбачається, що у Київському відділі державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим проведено перевірку журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям, та бази даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за період з 2005 року по теперішній час, в ході яких встановлено, що постанова №5 від 18.01.2001 року про стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 136 грн. на виконанні у вказаному відділі не перебувала (а.с.10).
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Проте, у порушення зазначеної норми закону позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем постанови №5 від 18 січня 2001 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. ОСОБА_2, а з наявних в матеріалах справи вищевказаного судом супровідного листа від 28 березня 2001 року вих. №15-01-5/665 та квитанції №350/7 цього не вбачається.
Більше цього, позивачем не оскаржується бездіяльність відповідача щодо примусового виконання вказаної вище постанови. У своїй позовній заяві Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим лише просить зобов'язати відповідача здійснити виконавчі дії по виконанню постанови №5 від 18 січня 2001 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. ОСОБА_2
Відтак, у разі відсутності у відділі державної виконавчої служби виконавчого документу, визначеного Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV, у державної виконавчої служби відсутні підстави для примусового виконання рішень.
Відповідно до змісту статті 25 Закону України № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ, якщо він відповідає вимогам, що пред'являються до виконавчих документів.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV визначено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Оскільки позивачем не доведений факт отримання відповідачем виконавчого документу, а саме: постанови №5 від 18 січня 2001 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. ОСОБА_2, суд першої інстанції правомірно на думку судової колегії дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмові у його задоволенні у повному обсязі.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим - залишити без задоволення.
2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.12 у справі № 2а-14113/12/0170/29 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис Н.Й. Кондрак
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська